Як ВАКС конфіскував титановий бізнес росіян в Україні

Демурінський ГЗК — важлива ланка бізнесу для будь-якого виробника титану. Умовно поділимо титанову руду, що видобувається в Україні, на два види, уникаючи зайвих деталізацій. Одні копалини використовують для виробництва лакофарбових та подібних товарів, зокрема свого часу їх контролював проросійський олігарх Дмитро Фірташ. Інші — через цілу мережу виробничих потужностей перетворюють на титанові сплави та вироби, зокрема для військових цілей. Демурінський ГЗК здебільшого і спеціалізувався на тих рудах, що згодом ставали деталями для російських гвинтокрилів, літаків, ракет тощо.

Комбінат активно працює з 2016 року. Об’єкт розташований за 130 км від міста Дніпро на території Синельниківського району або ж за 15 км від лінії бойового зіткнення. Загальна площа родовища — 2829 га, а балансові запаси рудних пісків станом на 1 січня 2023 року — 23 млн кубометрів. Проєктна потужність кар’єру — близько 440 тис. кубів. Якщо взяти статистичні дані за довоєнний 2021 рік і воєнний 2022-й, то було видобуто 469 тис. і 147 кубометрів рудних пісків відповідно.

Починаючи з червня 2022 року, на активи Демурінського ГЗК шістьма ухвалами Шевченківського районного суду міста Києва було накладено арешти, що ускладнило будь-яку його подальшу господарську діяльність. Безперечно, війна також уплинула на кардинальне зменшення видобутку. Та все ж заблокувати роботу активу та конфіскувати його — різні речі.

Судовий розгляд розпочався з прохання одного зі співвідповідачів, “Інвестагро”, відмовити в задоволенні позову в частині вимог щодо стягнення в дохід держави 100% часток трьох вищезазначених підприємств. Представники компанії зазначили, що жодна зі сторін не заперечує, що власником ТОВ “Інвестагро” є ТОВ “Демурінський ГЗК”, 100% статутного капіталу якого належить кіпрській компанії Limpieza Limited. Водночас вони додали, що в лютому 2022 року, буквально за лічені дні до повномасштабної війни, змінився склад власників зазначеної офшорної компанії.

Також співвідповідачі вперто стверджували, що жодної фіктивності договору купівлі-продажу не було. Цікаво, що представники Демурінського ГЗК не заперечували проти позовних вимог стосовно Шелкова, однак Ільтьо, на їхню думку, жодним чином із ним не пов’язана й на неї санкції не накладено.

Якщо підсумувати, то за лічені дні до вторгнення пані Ільтьо стала повноцінним бенефіціаром підприємств, які приписували Шелкову, а перереєструвати ці зміни згідно з чинним законодавством України не вдалося через повномасштабну війну.

Дійсно, 24 червня 2019 року між “Ромтекс Ко. Лімітед” (продавець) і компанією Bolatico Limited, ПАТ “Корпорація ВСМПО-Авісма” та компанією Limpieza Limited було укладено договір купівлі-продажу акцій у статутному капіталі “Лімпієзи”, а саме 1250 акцій номінальною вартістю 1 євро (25% у капіталі “Лімпієзи”). Ціна цих акцій становила 3 млн дол. США. Додатково покупець узяв на себе зобов’язання продавця щодо виплати “Лімпієзі” несплаченої суми статутного капіталу в розмірі 1,1 млн дол. Тобто загальна вартість корпоративних прав становила 4,1 млн дол. 20 лютого 2022 року історія майже повторилася щодо ще 75% акцій. Але сплачено вже було не ринкову, а суто номінальну вартість, а саме 3750 євро.

Суддівська трійка — В. Михайленко, С. Мойсак і Т. Хамзін — ці докази оцінила й відмовила Мін'юсту в конфіскації. Втім, не одностайно. Суддя Хамзін окремо зазначив, що не погоджується з думкою колег щодо недоведеності контролю Шелкова над вищезгаданими підприємствами. На його цілком логічне переконання, вартість 75% акцій не може бути меншою за вартість 25% акцій цього ж підприємства, як і не може вартість 75% акцій дорівнювати номінальній вартості, з огляду на чисті активи, загальний прибуток, баланс компанії тощо. Отже, на його думку, Шелков і надалі фактично контролював 75% акцій, а відповідно, й компанії, зареєстровані в Україні.

Мін'юст подав апеляцію на рішення ВАКС, яку задовольнила вже інша трійка суддів —Д. Михайленко, С. Боднар і О. Семенников. Як наслідок, у дохід держави стягнули такі активи: 100% частку ТОВ “Демурінський ГЗК”, 100% частку ТОВ “Тай-Мінералс”, 100% частку ТОВ “Інвестагро”, грошові кошти на суму 14,4 млн грн, а також додатково рухоме та нерухоме майно.

Попри всі спроби фіктивного приховування кінцевих бенефіціарів, Демурінський ГЗК опинився в руках держави. 24 лютого 2023 року актив передано до Фонду держмайна. Не в ідеальному стані, на жаль. Збитки ГЗК за результатами 2022 року становили 260 млн грн. Ба більше, на момент стягнення вся бухгалтерська база даних знаходилася в хмарі та була знищена російськими власниками. Завдяки оперативним діям СБУ вдалося відшукати й накласти арешт принаймні на первинні бухгалтерські документи. За попередньою інформацією, також у підприємства є заборгованість у розмірі 35 млн дол. перед самим Шелковим, яка має ознаки удаваності. Новий менеджмент планує вчинити дії щодо визнання недійсною цієї заборгованості та списати її.

Чергова історія, коли підсанкційні російські олігархи вирішили зіграти в корпоративний пінг-понг, як це було з корпоративними правами на ТРЦ Ocean Plaza, які контролював путінський олігарх Ротенберг. Ситуація не ідентична, але також повчальна. Удавані угоди щодо продажу корпоративних прав національною судовою інстанцією визнано не було. Тому Демурінський ГЗК розпочне роботу в інтересах України під управлінням Фонду держмайна.

Але для повноцінного функціонування конфіскованого підприємства не варто забувати історію створення, припускаємо, фіктивних боргів між компаніями з вищезгаданої корпоративної структури. Зокрема, в межах судового процесу з’ясувалося, що Демурінський ГЗК має борг перед Limpieza Limited на суму 8,3 млн дол., зі свого боку, Limpieza Limited має борг перед “Корпорацією АВІСМА” на суму 9,5 млн дол. Це типова історія, коли за допомогою такого перекредитування створюються перепони для подальших стягнень із підприємств. Навряд чи цей кейс буде останнім таким прикладом. Тому вихід, на думку експертів Trap Aggressor та уповноважених представників влади, лише один: потрібно здійснити аудит боргових зобов’язань Демурінського ГЗК, оцінити ризики, сформувати правову позицію та за участі Мін’юсту “обнулити” ці борги в межах роботи ВАКС. 

Олександр ЛЄМЄНОВ, голова правління StateWatch