Ягода розбрату, або як столичні чиновники-корупціонери “віджимають” бізнес на Волині

Дві сотні людей уже лишились без роботи, обласний бюджет недоотримує сотні тисяч податків, а одне з небагатьох успішних сільгосппідприємств Полісся опинилось на межі знищення. Шахраї використовують фальшиві документи та висмоктують всі прибутки, не вкладаючи грошей у розвиток. По формі це корпоративний спір, а по факту йдеться про рейдерське захоплення. До справи причетні колишній волинський нардеп-мажоритарник Сергій Бондарчук та заступник міністра палива та енергетики України Ігор Діденко.

Інвестори з кримінальним шлейфом

Північ Шацького району найпридатніша на Волині територія для вирощування лохини. Для цієї ягоди тут оптимальні ґрунти. Також у навколишніх селах достатньо вільних рук, адже ягідництво вимагає багато саме ручної праці. Нині тут культивують 100 гектарів лохини, яка йде на ринки не тільки України, а й Європи.

“ПП “Флора” стартувало з 13 гектарів бідних поліських ґрунтів під самим білоруським кордоном у 2004 році. Саджанці для плантації тоді закупили в Сполучених Штатах, вклалися і в систему крапельного зрошення. З 2007 року я став єдиним власником та директором цього підприємства”, — розповідає Михайло Мигель, заслужений працівник сільського господарства України. Під його керівництвом площа плантації зросла до 50 гектарів.

Бізнес йшов успішно: солодкі та великі ягоди з задоволенням купували супермаркети та дрібні реалізатори. Автомобілі з термобудками вивозили врожай аж до Києва, частину ягід споживали і волиняни, що купували лохину на базарах та у крамницях. На полях підприємства знайшли собі роботу десятки мешканців навколишніх сіл Шацького району.

“Аби збільшити площу насаджень та відповідно і врожаї господарства, у 2007 році я вирішив залучити інвесторів. Гроші погодились вкласти Ігор Діденко та Сергій Бондарчук. Обидва придбали по 25% акцій, а 50% лишилося у моїй власності”, — веде далі пан Мигель.

Сергій Бондарчук на той час був на посаді генерального директора ДК “Укрспецекспорт”. Діденко Ігор Михайлович через півроку після купівлі акцій ПП “Флора” став першим заступником голови правління НАК “Нафтогаз”. Держчиновники інвестували по 3 750 000 грн. у чудо-ягоду. В подальшому ні Ігор Діденко, який уже “доріс” до заступника Міністра енергетики та вугільної промисловості України) ні Сергій Бондарчук (був держчиновником до 2010 року) не відмовились від свого “лохинового” бізнесу.

Біографія кожного з акціонерів, як виявилося, має кримінальний шлейф.

Ігор Діденко — одіозний український чиновник, якого у 2001 році затримувала німецька поліція за підозрою в розкраданні грошей “остарбайтерів”. У 2004 році Діденко за вироком німецького суду отримав 4 роки та три місяці ув’язнення за участь в махінаціях нардепа Віктора Жердицького, але згодом суд його виправдав. У 2011-му Печерський суд Києва визнав винним Ігоря Діденка у скоєні службового злочину (справа про розкрадання майна НАК “Нафтогаз України”) і обрав йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на три роки. Суд дійшов висновку, що зібрано достатньо доказів, які повністю доводять провину Діденка. Водночас суд не побачив, що Діденко переслідував особисті інтереси, здійснюючи злочин. Рішенням суду Діденко звільнений з-під арешту в залі суду

Сергій Бондарчук — 2005-2010 — генеральний директор Державної компанії з імпорту та експорту продукції і послуг військового та спеціального призначення “Укрспецекспорт”. Чиновник був фігурантом декількох корупційних скандалів, але зумів уникнути покарання. Волиняни запам’ятали Бондарчука, як одного з перших нардепів-тушок: після перемоги на виборах 2002 року від “Нашої України” по “Горохівському” мажоритарному округу “любий друг” Ющенка дуже швидко опинився у провладному таборі.

Київські “пацани” проти волинського аграрія

Два підприємливих чиновники роками не цікавились своїми капіталовкладеннями. Тим часом Михайло Мигель використовуючи інвестовані кошти збільшив площу плантації вдвічі, і тепер вона складала більш ніж 100 гектарів. Половину поля займали вже дорослі кущі попередніх років посадки, а 50 гектарів землі після робіт з культивації засадили новими рослинами. Тільки підготовчі роботи вартували 200 тисяч гривень на гектар поля. Недешево обійшлася купівля саджанців та монтування системи крапельного зрошення.

“Нові саджанці лохини висадили у 2008-му. Кущі мали заплодоносити через 5 років. Кожного року від Діденка та Бондарчука приїздив довірений посланець, який інспектував плантації, куштував вареники з лохиною та їхав назад до Києва розповідати інвесторам про старанного директора”, — пригадує співвласник “Флори” Михайло Мигель.

Тим часом на плантації підростали кущики, які нарешті в сезони 2012-2013 років стали давати добрий урожай.

Та на початку липня минулого року на Шаччину заявився такий собі В’ячеслав Поляков. Молодик приїхав на позашляховику “Хамер”. З “калашом” в руках та в оточенні охорони він зайняв територію ПП “Флора” оголосивши себе директором підприємства.

“Поляков продемонстрував папірець, який він називав протоколом зборів власників ПП “Флора”. Документ стверджував, начебто я і два київських співвласники призначили В’ячеслава Полякова новим директором. Але я, як власник половини акцій підприємства, ні про які збори акціонерів не чув і ніякої згоди на звільнення старого директора (тобто самого себе) не давав”, — розповідає Михайло Мигель.

Втім, це не засмутило київського гостя, який діяв в цій ситуації за правом сильного. Погрожуючи автоматом він заборонив Мигелю з’являтися на території “Флори”.
Все виглядає, як класична і найпопулярніша схема рейдерсього захоплення, що відпрацьована на сотнях українських підприємств.

Жителі села Ростань ніколи не чули про такого аграрія Полякова, але виявилось він дуже добре знайомий київським правоохоронцям. Міліцейські орієнтування свідчать, що Поляков займався здирництвом та викраденням людей.

Ось неповний перелік “звитяг” нового директора “Флори”:

5.11.2008 року Поляков зі спільниками, застосовуючи вогнепальну зброю, викрали громадянина Висоцького, утримували нещасного цілий тиждень в підвалі та, застосовуючи тортури, вибили з нього 300 000 доларів.

Через рік Поляков зі спільниками викрали громадянина Балаша, від якого вимагали переписати квартиру на злочинців.

4.07.2007 Поляков зі спільниками викрали громадянина Замонського.

Під час обшуку у Полякова працівниками міліції було вилучено солідний арсенал нелегальної зброї. Це мисливський карабін “Сайга”, снайперська гвинтівка СВД та два гумо стріла ПМР. Також “на балансі” у Полякова були сотні набоїв до цієї зброї.

Схоже, що Поляков, який не відрізнить куща лохини від картопляного бадилля, добре знається на викраденнях, рекеті та тортурах. Тому київські чиновники-акціонери призначили його на роль “рішали”, щоб переконати Мигеля не боронити свої права.

Як кажуть обізнані люди, причина такої довіри ще й в тому, що Поляков “чалився” у СІЗО на сусідніх з Діденком нарах, де вони і заприятелювали.

Боротьба за своє

Почалася довга судова тяганина. Мигель намагався повернути собі контроль на власним дітищем ПП “Флора”. Розпочалося з того, що суддя Жевнєрова з Шацького районного суду 10 жовтня 2013 року визнала фальшивий документ справжнім.

Але Апеляційний суд Волинської області встановив істину в цій справі та визнав незаконність протоколу про рішення зборів акціонерів ПП “Флора”. 21 серпня 2013 року Мигель подав позов до Шацького суду з вимогою скасування рішення зборів, але суддя Наталя Сушик знову почала затягувати справу.

Поки документи гуляють по судових інстанціях, спритні ділки під “дахом” Полякова продовжують збирати та реалізовувати врожай лохини. З одного куща тоді збирали до 20 кілограм ягоди, яку реалізовували по 55 гривень за кіло. Вартість усього врожаю, за підрахунками Мигеля, склала щонайменше 7 мільйонів гривень.

Все ж таки 15 травня цього року суддя Сушик, зважаючи на незаперечні докази, таки прийняла рішення на користь волинського підприємця. Але потрібні документи суддя досі не передала державному реєстратору. Таким чином технічна затримка уже понад 3 місяці не дозволяє старому власнику потрапити на своє підприємство.

Тоді ж Діденко та Бондарчук знову звернулися в Апеляційний суд Волинської області. Нова судова тяганина могла завершитися за декілька днів, але справедливого рішення досі немає через різноманітні маніпуляції. Зрозуміло, що така ситуація грає на стороні рейдерів, адже триває збір урожаю і ціна питання — мільйони гривень. Якщо минулорічний врожай Мигель міг оцінити в 7 мільйонів, то цьогорічні об’єми вирощеної ягоди ніхто не знає.

“Я підозрюю, що гоп—компанія Полякова остаточно загубила плантацію, економлячи на засобах захисту та підживленні. Рейдери намагаються витиснути з підприємства все, що тільки можна”, — бідкається Михайло Мигель.

Аграрій наводить факти. Якщо минулого року на плантації працювало 300 працівників, то цьогоріч їх лишилося 80. Тому замість 300 тисяч гривень до бюджету надійде не більше 10 тисяч.

Ми спробували зв’язатись з представником нових власників ПП “Флора” В’ячеславом Поляковим, але він чомусь не схотів спілкуватись. Охорона підприємства не пустила журналістів на територію плантації, лише записала номер телефону та пообіцяла передати його “директору”. Звісно, що упродовж тижня громадянин Поляков так і не знайшов часу поспілкуватися з пресою про цей інцидент.

Можна спрогнозувати, що через кілька тижнів Михайло Мигель таки поверне контроль над ПП “Флора”, але врожай уже буде зібраний спритними ділками. Не виключено, що Поляков спробує вивезти техніку та майно з території підприємства. Над господарством нависла загроза нових 90-х коли за безцінь реалізовували “віджату” техніку та різали на металобрухт коштовне устаткування.

Сергій ШАПОВАЛ