WSJ: “Китай починає глобальну торгову війну”

 Китай знову запускає свою величезну експортну машину, і цього разу конкурентам ніде сховатися.

Массачусетський стартап CubicPV робить ставку на кремнієві пластини, високотехнологічний компонент сонячних панелей. Компанія наприкінці 2022 року оголосила про плани збудувати завод пластин у Техасі вартістю 1,4 мільярда доларів. 

Але відтоді Китай майже подвоїв виробництво кремнієвих пластин, тож їхня ціна на глобальному ринку знизилася на 70 %. CubicPV довелося зупинити будівництво власного заводу, позбавивши роботи інженерів й інших працівників, посилаючись на “спотворений ринок у результаті надлишку потужностей Китаю”. 

Чилійська металургійна компанія CAP цього місяця заявила, що закриє свій гігантський сталеливарний завод Huachipato в центральній частині країни на невизначений термін, через що втратять робочі місця близько 2200 людей. Вона не може конкурувати з дешевим китайським металом навіть після того, як уряд підвищив мита на імпортну продукцію. 

Так рішення Пекіна перевести фабричний сектор слабкої економіки країни на стероїди впливає на бізнес у всьому світі та підвищує ризики нової глобальної торгової війни.

Нещодавнє мито Європейського Союзу на імпорт китайських електромобілів є лише останньою ознакою поглиблення напруженості. На початку цього року США підвищили податки на китайську сталь, алюміній, електромобілі, сонячні батареї та інші продукти. Туреччина підвищила мита на китайські електромобілі, а Пакистан — на китайські канцтовари й гуму.

Інші країни розпочали антидемпінгові розслідування, щоб з’ясувати, чи продаються китайські товари нижче від справедливої вартості. Індія вивчає китайські пігменти та хімікати. Японія — електроди. Велика Британія розслідує імпорт екскаваторів і біодизелю, тоді як Аргентина та В'єтнам досліджують китайські мікрохвильові печі й вітрові генератори. 

За всім цим стоїть сміливий, але ризикований розрахунок Пекіна, що збільшення інвестицій у виробництво може відновити економічну життєздатність країни та підвищити її промислову стійкість, не спричинивши такого сильного міжнародного тиску, який загрожує майбутньому Китаю. 

Минулого року керівництво Китаю стикнулося з ключовим викликом, оскільки крах у сфері нерухомості привів економіку до найслабших показників за останні десятиліття.

Деякі експерти стверджували, що господарка Китаю потребує фундаментального переосмислення, відмови від традиційно сильної залежності від виробництва та будівництва, переорієнтації на внутрішнє споживання. Така зміна зробила б Китай більш схожим на США та потенційно вивела його на стабільний шлях зростання. 

Натомість китайський лідер Сі Цзіньпін наказав чиновникам подвоїти виробництво, надавши мільярди доларів субсидій і кредитів. Він використав гасло: “Установіть нове, перш ніж ламати старе”.

“Нове” в моделі Сі не означає шлях до нової моделі зростання. Це спосіб вищого керівника вдосконалити своє уявлення про те, яке виробництво має підтримувати держава. По суті, ця фраза закликає створити галузі промисловості, в яких Китай хоче домінувати в майбутньому, як-от: електромобілі, напівпровідники та зелена енергетика, — зберігаючи при цьому традиційні сили країни в “старих” секторах, таких як металургія. Будь-які проблеми надлишкових потужностей можна відкласти на майбутнє.

Сі повторив це гасло на щорічній сесії Всекитайських зборів народних представників у березні, лише за кілька тижнів до того, як міністр фінансів США Джанет Єллен поїхала до Пекіна попередити про глобальні наслідки надлишку виробничих потужностей Китаю.

Китайські політичні радники кажуть, що Сі Цзіньпін керувався двома принципами. Перший — Китай повинен побудувати всеохопний промисловий ланцюг поставок, який зможе підтримувати роботу внутрішньої економіки в разі суворих санкцій з боку США й інших західних країн. На думку лідера Китаю, промислова безпека лежить в основі стабільності держави, коли напруження з розвиненими країнами світу зростає.

Другий — глибоко вкорінене філософське заперечення проти споживання в американському стилі, яке Сі вважає марнотратством.

У підсумку замість того, щоб втратили роботу китайські спеціалісти, її можуть втратити металурги в Бразилії, інженери-хіміки в Європі та виробники сонячних панелей у США.

Державні субсидії також значно зросли. Компанії, зареєстровані на Шеньчженьській і Шанхайській фондових біржах, задекларували 33 мільярди доларів державних субсидій у 2023 році, що на 23% більше, ніж у 2019 році. 

Китайський виробник акумуляторів CATL отримав еквівалент близько 790 мільйонів доларів, що вдвічі перевищує рівень 2022 року. Серед інших великих одержувачів були PetroChina, China Mobile і автовиробник BYD.

За даними німецького аналітичного центру Kiel Institute, загалом 99 % китайських компаній, зареєстрованих на біржі, отримують певну форму субсидій. За словами Скотта Кеннеді, експерта з Китаю в Центрі стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні, Китай витрачає близько 4,9 % свого валового внутрішнього продукту на розвиток промисловості — у кілька разів більше, ніж США, Німеччина та Японія.

У квітні Народний банк Китаю заявив, що створив нову установу з приблизно 70 мільярдами доларів, щоб допомогти з банківськими кредитами технологічним компаніям. У травні національний фонд фінансування виробництва напівпровідників залучив 48 мільярдів доларів від державних банків й інших інвестиційних механізмів, пов’язаних з урядом.

Китай збільшив потужності з виробництва автомобілів до близько 40 мільйонів одиниць на рік, хоча вдома він продає лише близько 22 мільйони. Цього року китайці планують випустити близько 750 гігаватів сонячних елементів, тоді як 2023 року країна потребувала лише 220 гігаватів. 

У той самий час виробництво сталі, однієї зі “старих” галузей промисловості Китаю, зросло минулого року, попри зниження внутрішнього попиту через кризу на ринку будівництва. Минулого року експорт сталі з Китаю зріс на 36 %.

Китай, подвоюючи власне виробництво, коли він уже випускає близько третини загальносвітової промислової продукції, фактично змушує решту світу зменшити власне, зазначив Майкл Петтіс, професор фінансів Пекінського університету.

США в певному сенсі чи не найменше постраждали з-поміж країн, оскільки вводять високі мита на багато китайських товарів, які допомагають захистити американських виробників.

Інші частини світу несуть більший тягар. Європейські автовиробники звільнили понад 10 тисяч робочих місць, оскільки з’являється все більше китайських електромобілів. Антонелло Чіотті, голова PET Europe, торгової асоціації європейських виробників хімікатів, що використовуються в поліефірних волокнах для одягу та перероблених контейнерів, сказав, що європейські виробники звільняють сотні працівників, оскільки фірми скорочують витрати й випуск через китайський імпорт.

Ризик для Китаю полягає в тому, що, на відміну від першого китайського шоку початку 2000-х, коли його дешеве виробництво знищило приблизно два мільйони робочих місць у США, але також принесло користь західним споживачам, нинішня ситуація може спровокувати таку кількість протекціоністських заходів, що Китай втратить ринки. 

У минулому деякі країни не так сильно заперечували проти надлишку потужностей Китаю, оскільки багато компаній, наприклад німецькі автовиробники, отримували вигоду від доступу до його дешевих запчастин. 

“Але зараз Китай націлює свою промислову політику просто на серце західної економіки”, — зазначив Якоб Гюнтер, аналітик Інституту вивчення Китаю Меркатора в Берліні.

Китайські офіційні особи наразі заперечують наявність у країні надлишкових потужностей, оскільки Пекін не хоче давати Вашингтону, Брюсселю й іншим підстави для дій у відповідь.

А проте, деякі найближчі помічники Сі занепокоєні, що державна підтримка призвела до надзвичайного надлишку потужностей у таких секторах, як електромобілі й акумулятори, що зробило їх менш комерційно життєздатними.

“Кожен виробляє щось у Китаї, — сказав Йорг Вуттке, колишній президент Європейської торгової палати в Китаї, а тепер партнер вашингтонської консалтингової фірми DGA Group. — Але ніхто не заробляє”.