Вугілля, за яке судять Порошенка. Що відбувалось з паливом в Україні у 2014 році

Петра Порошенка звинувачують у тяжких злочинах — “державній зраді” та “фінансуванні тероризму” через закупівлю у “ДНР” і “ЛНР” вугілля для теплових електростанцій у 2014-2015 роках.

Експрезидент вважає звинувачення політичними, а його захисники наполягають на тому, що постачання вугілля з непідконтрольної частини Донбасу відбувалося законно і воно врятувало Україну від енергетичного колапсу.

ВВС News Україна вивчила урядові документи, коментарі чиновників у 2014-2015 роках про ситуацію в енергетиці країни, аби зрозуміти, що дало підстави правоохоронним органам підозрювати п'ятого президента, а також інших осіб у злочинній діяльності.

Найтяжча осінь

Осінь 2014 року була чи не найтяжчою для енергетичної системи країни. Чотири місяці тривала антитерористична операція на Донбасі. Бойовики “ДНР” та “ЛНР” захопили частину української території, у тому числі усі шахти, що видобували енергетичне вугілля. Це те вугілля, яке спалюють теплоелектростанції, забезпечуючи до 40% виробництва енергії в Україні.

Окрім того, із червня 2014 року Росія припинила постачати Україні газ, і влада шукала альтернативні джерела.

Політична ситуація теж була нестабільною. У жовтні відбулися позачергові парламентські вибори, формувалася коаліція, змінювався склад кабміну.

Міністерство енергетики України попереджало про можливі обмеження у постачанні електроенергії та зниження температури опалення взимку. У соцмережах обговорювали ідеї, як утеплювати помешкання, як користуватися “буржуйками” і як перезимувати без тепла і світла.

Восени урядовці попереджали, що електроенергії може не вистачити, бо у пікові періоди споживання дефіцит становив 3 000 МВт — 10% від потреби.

Окрім того, тоді близько 20 енергоблоків ТЕС перебували на ремонті. Не працювали також три атомні енергоблоки.

“Ситуація з вугіллям в Україні дуже складна. Якщо температурні показники підуть вниз, то споживання вугілля одразу збільшиться, і віялові відключення будуть масовими”, — заявляв тодішній прем'єр-міністр Арсеній Яценюк.

Водночас на території, контрольованій бойовиками, на вугільних складах накопичилося близько трьох млн тонн палива.

Попри війну, українські компанії продовжували купувати вугілля у шахт, розташованих на неконтрольованих територіях Донбасу, а також в Росії, але цей контракт був ненадійним: Москва завжди могла використовувати вугілля, як і газ, для тиску на Київ.

“Ніхто ж не очікував війни. І у 2014 році ніхто не міг сказати, скільки вона триватиме. На той час був правовий вакуум стосовно таких понять, як “неконтрольовані території”. І найголовніше — шахти в “ДНР-ЛНР” продовжували працювати за українськими законами. Тому з ними укладалися угоди і вугілля потрапляло на теплоелектростанції”, — згадує той період директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.

“100 відсотків антрациту для українських ТЕС вироблялося саме в “ДНР-ЛНР”. Тому у короткостроковій перспективі альтернатив отримання вугілля з інших джерел не існувало”, — додає експерт у коментарі ВВС News Україна.

Відмова від африканського антрациту

На тлі загрози енергетичної кризи заяви прем'єра Арсенія Яценюка про наміри закупити вугілля у Південно-Африканській Республіці виглядали дуже обнадійливими. Голова уряду повідомляв про “близько одного мільйона тонн” палива із ПАР, яке врятує українські ТЕС.

19 вересня 2014 року контракт підписали державна компанія “Укрінтеренерго” та британська Steel Mont Trading Ltd, яка займалася постачанням.

Але вже в листопаді контракт з ПАР опинився під великим питанням.

Це сталося після того, як президент Петро Порошенко на одному із засідань РНБО дав усне доручення з'ясувати обґрунтованість цін на африканське вугілля та його якість, оскільки з'ясувалося, що перша партія із ПАР нібито не годиться для українських ТЕС.

“Подивіться різницю в ціні, в якості, подивіться вартість фрахту, подивіться, хто скільки на тому заробляв. Моя адміністрація точно не була причетна до цього”, — так заявляв Петро Порошенко на пресконфереції 29 грудня 2014 року, закликаючи журналістів провести незалежне розслідування.

“Єдине, що я справді публічно, на засіданні РНБО закликав звернути увагу на це. Коли прийшов новий уряд (на чолі з Арсенієм Яценюком. - Ред.), виявилося, що немає вугілля, немає запасів. Виявилося, що те, що закупили за надвисокою ціною, не горить”, — переконував президент.

Генеральна прокуратура проводила розслідування обставин підписання африканського контракту, вилучала документи, допитувала керівників “Укрінтерінерго” та “Центренерго” і міністра енергетики Юрія Продана.

Останній наполягав на тому, що ціна африканського вугілля є цілком ринковою і використовувати його на українських ТЕС можна.

Дії правоохоронців призвели до того, що ще до завершення розслідування компанія-постачальник Steel Mont Trading відмовилася від контракту, посилаючись на іміджеві ризики.

Не лише Юрій Продан, але й міністр внутрішніх справ Арсен Аваков критично ставився до зриву контракту на африканське вугілля.

Тоді Аваков на засіданні уряду заявляв, що проти постачання вугілля з ПАР розгорнута кампанія, яка “забезпечує інтерес поставити нас в залежність від Російської Федерації, він цих псевдоорганізацій “ДНР” і “ЛНР”.

В грудні 2014 ГПУ затримала керівника “Укрінтеренерго” Володимира Зіневича і висунула йому підозру у закупівлі вугілля, непридатного для українських ТЕС.

250 тис тонн африканського вугілля Україна таки отримала і спалила його на двох ТЕС, змішуючи із російським вугіллям.

Але у 2016 році справу про закупівлю неякісного вугілля закрили.

Перед тим, наприкінці 2015 року, вже за нового міністра енергетики Володимира Демчишина, український уряд знову домовився з ПАР про закупівлю вугілля і отримав його за ціною нижчою, ніж у 2014 році.

Відмову від африканського вугілля у 2014 році слідчі ДБР та СБУ трактують як зумисні дії Петра Порошенка. Там вважають, що на засіданні Ради національної безпеки і оборони України президент без достатніх на те підстав сумнівався в якості вугілля і давав доручення правоохоронним органам про перевірки.

Натомість, як йдеться у підозрі, такі дії позбавляли можливості диверсифікації джерел отримання вугілля і тим самим створювали ситуацію, коли Україна ставала залежною від Росії і “ДНР-ЛНР”.

Пастка Росії

Але після провалу контракту на африканське вугілля Україна все ще продовжувала імпортувати антрацит із російського Кузбасу.

Контракт, підписаний ще до початку конфлікту на Донбасі, передбачав, що до кінця 2014 року Україна отримає 5,6 млн тонн російського вугілля.

Його купували для теплоелектростанцій як державні компанії, так і ДТЕК, що є підрозділом групи СКМ Ріната Ахметова.

У підсумку за весь 2014 рік імпорт вугілля з Росії у грошовому вираженні, за даними державної фіскальної служби, становив понад 1,1 млрд доларів.

Однак 21 листопада 2014-го Росія припинила постачання вугілля, попри те, що аванс за нього українські компанії сплатили. Міністерство енергетики і ДТЕК повідомляли, що зупинка сталася без попередження і без офіційних пояснень російської сторони.

У підозрі Петру Порошенку слідчі, згадуючи про цей період, вказують, що Росія припинила постачати вугілля внаслідок змови Медведчука, Порошенка і представників РФ, метою якої було створити штучний дефіцит вугілля і змусити керівництво України купувати його в “ДНР” та “ЛНР”.

“У невстановлені час та місце прийнято рішення про блокування постачання російського вугілля на територію України з 22.11.2014 р., — ідеться у підозрі. — Діяли так, щоб створити дефіцит вугілля для енергогенеруючих підприємств України шляхом обмеження його постачання до України з території Російської Федерації за вже чинними договорами”.

Причому, як твердять слідчі, відновлення постачання вугілля з Росії могло відбутися лише за умови, якщо Київ погодиться на отримання вугілляз територій, підконтрольних “ДНР-ЛНР”.

“Кількість поставленого з Російської Федерації вугілля пропорційно залежала би від кількості вугілля, поставленого терористичними організаціями”, — ідеться у підозрі.

Проте повідомлення українських і російських ЗМІ, заяви українських урядовців того часу свідчать, що постачання вугілля повністю не припинялося.

Зокрема, “Інтерфакс” цитував керівника російської залізниці Володимира Якуніна, який запевняв, що товарні потяги з вугіллям рухаються в бік України, але з затримками, які зумовлені “інфраструктурними обмеженнями” та “обмеженою пропускною здатністю залізниці”.

А 1 грудня 2014 року міністр енергетики Юрій Продан заявляв, що постачання російського вугілля відновлене, хоч і не повністю.

“Імпорт з Росії зараз здійснюється з певними проблемами. Якась частина вугільної продукції випускається, якась гальмується без причин, тобто здійснюється неритмічно”, — казав міністр.

У наступні роки Росія неодноразово зупиняла постачання вугілля. Такі дії українська влада розцінювала виключно як політичні.

Зокрема, у листопаді 2015 року зупинку постачання коментатори і посадові особи у РФ пояснювали відповіддю на відімкнення Криму від електроенергії з українського боку.

Тоді кримськотатарські активісти зруйнували опори ліній електропередач на Херсонщині, якими енергія постачалася з материкової України на півострів. Після ремонту ЛЕП постачання антрациту відновили.

У 2021 році ситуація повторилася: 1 листопада Росія несподівано припинила постачання енергетичного вугілля в Україну, пояснивши ці дії підвищеним попитом всередині країни.

Схеми постачання з “ДНР-ЛНР”

Хоча підозра експрезиденту Петру Порошенку стосується періоду кінця 2014 і 2015 року, впродовж 2014-го, попри війну, Україна все ще продовжувала торгівлю із вугільними підприємствами не лише Росії, але й окупованого Донбасу.

Журналіст Мустафа Найєм, який у жовтні 2014 року став депутатом парламенту від партії Блоку Петра Порошенка, у Facebook писав, що у другому та третьому кварталах підприємствам вугільної промисловості, розташованим на територіях “ДНР” та “ЛНР”, із бюджету перерахували 2,8 млрд гривень.

У міністерстві енергетики тоді заявили, що востаннє сплачували за вугілля у серпні і що кошти спрямовувалися виключно на зарплату шахтарям.

На початку листопада прем'єр-міністр Арсеній Яценюк попереджав: “доки території Донецької та Луганської областей будуть контролюватися усілякими самозванцями, центральний бюджет не буде туди відправляти кошти”. Він називав закупівлю вугілля в “ДНР-ЛНР” фінансуванням тероризму.

Про це також говорили тодішні генпрокурор Віталій Ярема і міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.

Однак згодом урядовці відкрито почали обговорювати можливість закупівлі вугілля на шахтах “ДНР-ЛНР”.

“Яке одне з можливих рішень? Виключно державні шахти перереєстровуються в Києві, виключно в державних банках, оплата за вугілля — виключно за фактом постачання вугілля”, — заявляв прем'єр-міністр Арсеній Яценюк наприкінці грудня 2014 року.

Не приховував таких планів і Петро Порошенко. Наприкінці 2014 року він заявляв, що за його наказом припинена контрабанда вугілля із “ДНР-ЛНР”, однак за схемою, про яку казав Яценюк, торгівля можлива.

“Єдиний вантаж, який є, це або вугілля з державних підприємств, які мають постачати його на українські електростанції з контролем, що кошти використовуються виключно на зарплати українським шахтарям. Інші підприємства мають бути перереєстровані на українській території, сплачувати податки тут і отримувати зарплату. Бо це теж українські громадяни”, — твердив він на пресконференції наприкінці 2014 року.

Шахти, які мали постачати вугілля, були державними і пройшли перереєстрацію в Україні, — це шахта імені Кисельова у Торезі Донецької області та 16 шахт ДП “Луганськвугілля”.

Тодішні представники влади і сьогодні наполягають, що гроші перераховувалися і перевозилися готівкою на зарплати шахтарям.

Проте у підозрі експрезиденту постійно наголошується на тому, що коштами, якими розраховувалися за вугілля із шахтами, розпоряджалися ватажки “ДНР-ЛНР”. Слідчі також називають керівників цих шахт “представниками терористичних організацій”.

“Отримані на банківські рахунки ДП “Луганськвугілля“ та ДП “Шахта імені К.Л. Кисельова“ грошові кошти від ПАТ “Центренерго“ були переведені на інші підприємства з ознаками фіктивності та зняті готівкою. Одержаними переведеними в готівку грошовими коштами керівники “Л/ДНР“ розпорядились на власний розсуд”, — ідеться у підозрі.

Усього протягом 2015 року за постачання вугілля з тимчасово окупованих територій Луганської та Донецької областей та на виконання загального злочинного плану щодо сприяння діяльності терористичним організаціям “Л/ДНР“ перераховано, переведено в готівку та розподілено на користь терористичних організацій “Л/ДНР“ не менше ніж 205 391145,87 грн, не рахуючи коштів, сплачених у готівковій формі, із запланованих більше ніж 3168 000 000 грн“, — вказується у підозрі.

“Наші надра, наша земля”

До 2017 року ситуація мало чим відрізнялася від 2014-2015 років.

Україна продовжувала одержувати вугілля із неконтрольованих Києвом територій. Це визнавав і наступний прем'єр-міністр Володимир Гройсман.

“Це наша земля, це наші надра, всі підприємства зареєстровані на українській землі — нашій, контрольованій. І я не бачу сьогодні іншого варіанта, окрім як отримувати це вугілля”, — заявляв він у січні 2017 року в ефірі телеканалу ICTV.

Заяви Гройсмана лунали у той час, коли активісти блокували залізницю і закликали українську владу припинити торгівлю з незаконними збройними формуваннями.

Активісти заявляли, що у цій торгівлі вугілля — лише частина із переліку товарів, що регулярно перетинають лінію розмежування.

За кілька років після початку війни влада не знайшла стабільних і довгострокових альтернативних джерел отримання енергетичного вугілля.

Проте, як розповідає директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко, за президентства Порошенка близько половини блоків теплоелектростанцій переобладнали під інший вид вугілля, який видобувають в різних регіонах України, тим самим скоротивши потреби в антрациті.

Влітку 2017 року, перебуваючи у США, Петро Порошенко повідомив, що вдалося домовитися про постачання вугілля із США, проте впродовж наступних років кількість отриманого вугілля була незначною.

У листопаді минулого року із США прибуло 60 тис тонн вугілля у порт “Південний”.

Загалом, за даними Державної митної служби України, у 2021 році Україна імпортувала кам'яного вугілля та антрациту на понад 2 млрд доларів, причому частка імпорту з Росії становила більше ніж 64%. Решта вугілля — із США, Казахстану та інших країн.

“Ми зможемо пояснити, чому у 2014-2015 роках ми змушені були купувати вугілля на окупованих територіях. А нехай сьогодні пан Зеленський пояснить, чому в 2020 і 2021 роках на мільярд доларів він купує електроенергії і вугілля з окупованих територій та з Росії”, — заявляв нещодавно експрезидент Петро Порошенко.

Проте, як зазначає експерт з енергетичних питань Володимир Омельченко, в Україні досі немає заборони на постачання вугілля чи інших енергоносіїв з РФ.

“Тому з формальної точки зору такі постачання не можна вважати порушенням закону”, — каже він.

В експертних колах давно звертають увагу на те, що проконтролювати походження вугілля, яке Україна отримує з Росії, вкрай важко. Тому не можна виключати, що під виглядом російського антрациту в Україну потрапляє і вугілля з неконтрольованих урядом територій Донбасу.