“Вони благали про ротацію”. Річка Тиса розповідає трагедії війни — WSJ

Минуло сім тижнів після того, як Іван Підмалівський мав повернутися на лінію фронту, коли рятувальники витягли його бездиханне тіло з річки на кордоні України з Румунією.

Як і десятки інших чоловіків, які потонули в Тисі, він намагався вибратися за кордон. Але на відміну від багатьох інших потопельників, Іван не тікав від мобілізації. Він воював уже два роки, і відсутність демобілізації змусила його шукати вихід із армії через Тису.

Його сім’я каже, що бачила, як війна виснажує кремезного 32-річного хлопця, але він ніколи не показував, яким сильним було виснаження. “Що відбувалося в нього в душі, я не знаю”, — сказала його мати Любов Підмалівська.

Тіла в річці є похмурим проявом “однієї з найбільших проблем, з якими стикається Україна: війна вступає в третє літо без чіткого шляху до перемоги”, пише WSJ.

“Багато чоловіків, які спочатку були мобілізовані, щоб відбити вторгнення Росії, — мертві, зникли безвісти або поранені, а решта виснажені більш ніж дворічними жорстокими боями”.

“Треба це зробити — щоб у хлопців була нормальна ротація. Тоді і моральний стан буде підвищений”, — сказав президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю BBC у травні, знизивши мобілізаційний вік з 27 до 25 років та підписавши непопулярний закон про мобілізацію.

Згідно з недавнім опитуванням Фонду Карнегі за міжнародний мир, 58% українців підтримують подальшу мобілізацію порівняно з 35% проти.

Але призовна кампанія також розпалила напругу в суспільстві, пише видання. По всій країні чоловіки ховаються від працівників ТЦК.

Кордони для чоловіків з 18 до 60 в Україні закриті. Ділки, які нелегально переправляють чоловіків за кордон, задовольняють шалений попит, беручи за свої послуги від 4000 до 15 000 доларів.

Щодня прикордонники ловлять десятки чоловіків. “Це різка зміна після тих бурхливих перших днів війни, коли стільки чоловіків пішло воювати добровольцями”.

Багато хто навіть повернувся з інших країн, ось як Підмалівський, який залишив дружину та двох дітей у сусідній Словаччині.

“Я боялася втратити сина”

“Це був шок”, — каже Любов Підмалівська, згадуючи день, коли старший син з’явився у своєму рідному селі Великий Бичків на березі Тиси і заявив матері про свій намір іти в армію.

Перший рік служби пройшов для нього добре. Він брав участь у харківському контрнаступі, а весною минулого року, коли Україна готувалася до нового великого наступу, його відправили до Франції на навчання.

Але надії на прорив незабаром розбилися “об жорстку реальність російської оборони. Боєприпаси почали закінчуватися, тому що політичний тупик у США затримав ключовий пакет допомоги”, пише видання.

Підмалівський казав мамі, що все гаразд. Але побратим, який служив із ним у 148-й бригаді, зізнався, що він та решта частини були виснажені. “Ми благали про ротацію”, — сказав військовий на позивний “Горець”.

Автор фото ДПСУ

Щодня прикордонники ловлять десятки чоловіків, але разом із тим відомо, що десятки тисяч таки змогли вибратися за кордон

Підмалівський, за словами “Горця”, скаржився, що командир не давав йому відпустки за кордон, щоб побачитися з родиною в Словаччині, а ще недоплачував йому грошей.

У березні Підмалівський отримав третю відпустку з початку війни. З полів битв на сході України він повернувся до свого села на заході.

Оскільки мобілізація в Україні посилилася, додому у Великий Бичків приїхав і 25-річний Валерій Мініхінов.

Мати вмовила його повернутися з Києва, щоб сховатися від призову. “Я боялася втратити сина”, — розповідає Нінель Копекова.

Мати не знала, пише WSJ, що Валерій вирішив втекти через Тису за допомогою контрабандиста, якому заплатив 4000 доларів. Через день після його зникнення дівчина Мініхінова розповіла матері про плани поїхати до Швеції, де хлопцю вже знайшли роботу.

Подорож Мініхінова завершилася приблизно за 40 кілометрів вниз по річці від Великого Бичкова, де в середині лютого рятувальники знайшли його тіло.

“Він заслужив бути похованим як герой”

Відпустка Підмалівського добігала кінця і він сказав молодшому зведеному братові, що не хоче повертатися, але почав збирати припаси, які, за його словами, мав везти на фронт.

Через кілька днів командир Підмалівського зателефонував і запитав рідних, що сталося і чому він не з'явився на службу.

Тим не менш, родина чекала майже тиждень, перш ніж звернутись до поліції, пише видання.

По Великому Бичкову ходили чутки, що чоловік утік до Румунії. Одна людина навіть стверджувала, що розмовляла з ним з іншого боку.

З весняною відлигою води в Тисі побільшало, течія посилилася. У кінці квітня рятувальники знайшли тіла двох чоловіків. Незабаром після цього рибалка помітив у воді тіло ще одного чоловіка. Того ж дня витягли ще двох, пише WSJ.

Автор фото ДПСУ

Деякі чоловіки намагаються перетнути Тису на надувних кругах

На відміну від загиблих на війні військових, Підмалівського поховали без урочистостей на ділянці біля Мініхінова.

“Горцю” було прикро, що його побратима, який добровільно пішов у ЗСУ та воював за свою країну, похоронили без пошани. “Він не був ухилянтом, він був справжнім патріотом”, — каже він.

Тож “Горець” подарував рідним Підмалівського прапор їхнього батальйону, який вони встановили над його могилою.