Влада завантажить Пінчука на мільярди

Коли бізнес зазнає поразки на міжнародній арені, йому зазвичай допомагає держава. В Україні все інакше, проте є й винятки. Один з них — бізнесмен Віктор Пінчук, якому влада не раз підставляла плече у збуті продукції його підприємств.

Так сталося і у 2011 році з трубами контрольованої ним корпорації “Інтерпайп”, для яких Росія закриває свій ринок, збільшуючи антидемпінгові мита.

Путін тисне на труби

На початку березня російський уряд збільшив антидемпінгові мита на імпорт українських нафтогазопровідних і гарячо-деформованих труб, а також обсадних і насосно-компресорних труб з 8,9-18,1% до 18,9-37,8% до березня 2016 року.

Згідно з постановою, мита не стягуватимуться з труб, які постачаються у рамках квоти. На 2011 рік квота встановлена у розмірі 300 тисяч тонн, в основному для підприємств “Інтерпайпу”.

Однак цього обсягу підприємствам Пінчука недостатньо. Наприклад, у 2010 році підконтрольні йому виробники нафтогазових труб “Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод” та “Інтерпайп Ніко-Тьюб” випустили 358 тисяч тонн та 312,8 тисячі тонн продукції відповідно.

Щоб домогтися встановлення безмитної квоти для постачання українських труб в Росію, Україна не раз скасовувала обмеження імпорту низки російських товарів. Так, у 2010 році Росія встановила квоту на труби в розмірі 260 тисяч тонн в обмін на призупинення дії антидемпінгового мита щодо російських добрив до листопада.

У 2011 році квота була збільшена до 300 тисяч тонн. У свою чергу, Україна зняла обмеження на постачання російських феросплавів та мінеральних добрив.

Дешеві українські труби не на жарт стурбували прем'єра Росії Володимира Путіна. Він заявив, що ця продукція — головний конкурент для російських виробників на ринку РФ. Як результат, у березні 2011 року з'явилося рішення про збільшення антидемпінгових мит на українську продукцію.

Труба тобі, “Нафтогазе”

Зважаючи на посилення тиску Росії на вітчизняних виробників труб, уряд Микола Азарова вирішив допомогти Пінчуку диверсифікувати поставки. 23 лютого 2011 року Кабмін дозволив “Нафтогазу України” укласти договір про спільну діяльність з компанією “Інтерпайп Україна”, яка торгує продукцією “Інтерпайпу”.

Урядове розпорядження №137 передбачає створення та експлуатацію виробничої бази з проведення сервісних операцій при виробництві нафтогазопровідних і безшовних труб та муфт.

З документу випливає, що пропозиція укласти договір з Пінчуком про спільну роботу народилася у Міністерстві енергетики та вугільної промисловості. Хоча не виключено, що автором ідеї був саме Пінчук.

У прес-службі “Інтерпайпу” “Економічній правді” повідомили, що компанія вітає рішення Кабміну підтримати ініціативу спільної діяльності з виробництва та збуту труб. Подробиці вона пообіцяла повідомити згодом.

Тим часом експерти вважають, що без лобізму не обійшлося.

“Нафтогазу” може бути вигідно отримати контроль над виробництвом труб, щоб диктувати власні умови. Він також візьме участь у розподілі прибутків. Звичайно ж, Пінчук міг пролобіювати спільну діяльність на більш вигідних для себе умовах”, — вважає старший аналітик ІГ “Арт Капітал” Дмитро Ленда.

Скоріше за все, робота буде організована на базі корпорації “Інтерпайп”, адже “Нафтогаз” не виробляє труби. Спільна діяльність стосуватиметься 300 тисяч тонн труб на рік. На думку Ленди, такої кількості вистачить, щоб задовольнити потребу “Нафтогазу” в трубах відповідних сортаментів.

“Однак у сегменті зварних труб великого діаметру, які зазвичай використовуються для транспортування газу, НАКу будуть потрібні поставки від інших виробників, наприклад, Харцизького трубного заводу”, — додав експерт.

Він переконаний, що обсадні труби і муфти, закуплені “Нафтогазом” у Пінчука, можуть бути використані при експлуатації свердловин на підприємствах “Нафтогазу” — “Чорноморнафтогазі” та “Укргазвидобуванні”. Також, за словами Ленди, нафтогазопровідні труби можуть знадобитися для модернізації ГТС.

В той же час, державне товариство “Чорноморнафтогаз” і російська компанія “Лукойл” працюють над створенням СП з розробки вуглеводневих родовищ шельфу Чорного моря. Інвестуватиме в проект “Лукойл”. Не виключено, що з цього щось перепаде і Пінчуку, адже для облаштування родовищ потрібні труби.

Міненерговугілля оцінило вартість проекту з облаштування Одеського і Безіменного морських газових родовищ на шельфі 2,9 мільярда гривень — з урахуванням раніше вкладених коштів.

Звідки гроші

Співпраця з “Нафтогазом” гарантуватиме Пінчуку стабільний неконкурентний ринок збуту. За словами Ленди, зазвичай НАК купує труби на тендерах за участі не тільки “Інтерпайпу”, але й російських, румунських, китайських та інших виробників.

“Продукція з Китаю вирізняється серед іншого помірними цінами”, — підкреслив він.

Рішення ж уряду не тільки позбавить бізнесмена необхідності брати участь у тендерах, але й “перекриє кисень” конкурентам “Інтерпайпу” і надасть компанії статус ексклюзивного постачальника труб для НАКу.

Однак за ексклюзив і монополію треба платити. Цього разу платитиме “Нафтогаз”, який повинен вкласти у спільну діяльність не менше 75% інвестицій. Щоправда, уряд обіцяє газовому монополісту стільки ж прибутків.

Достеменно об'єм фінансування поки невідомий. Прес-служба НАКу не поспішає відповідати на запит “ЕП” стосовно вартості домовленостей.

Однак за даними видання “Метал Кур'єр”, у березні безшовні труби — 168-325х6-19 міліметрів — виробництва “Інтерпайпу” при відвантаженні на внутрішній ринок коштували близько 10 тисяч гривень за тонну з ПДВ. Якщо помножити цю вартість на 300 тисяч тонн, виходить близько 3 мільярдів гривень.

Втім, це тільки приблизна сума. Вона може бути збільшена або зменшена залежно від марок сталі, специфікації та апетитів чиновників.

Ціни на безшовні труби виробництва компанії “Інтерпайп”, гривень за тонну без ПДВ, 2011 рік

Джерело: ІК Adamant Investments

Так само нічого не відомо про джерела фінансування майбутньої спільної діяльності. Не виключено, що уряд знову змусить держбанки купувати ОВДП “Нафтогазу”, враховуючи мільярдні борги і збитки монополіста.

Юрій ВІННІЧУК