Віктор Янукович. У пошуках кишенькового парламенту

Вибори до Верховної Ради — це не просто головний біль Віктора Януковича, якому потрібно зібрати 226 голосів лояльних депутатів для поточного керівництва країною.

Вибори до Верховної Ради 2012 року — це тест для Андрія Клюєва на здатність зібрати ті ж 226 голосів за власну кандидатуру на посаду прем'єр-міністра.

Уже ніхто не приховує, що Микола Азаров, найпевніше, піде з посади прем'єра після парламентських виборів. За чинною Конституцією, глава уряду не зобов'язаний складати повноваження перед новообраною Верховною Радою. Він втрачає посаду лише після виборів президента.

Але очевидно, що нова конфігурація у Верховній Раді вимагатиме задоволення апетитів груп впливу, а також нового ривка для самого Януковича, задачею якого є перемога в 2015 році.

Сьогодні Клюєв є начальником виборчого штабу Партії регіонів на наступних парламентських виборах — і одночасно головним претендентом на місце Азарова. Відповідно, він має найкращі позиції в розв'язанні задачі “збери 226 за своє прем'єрство”.

Приміром, негласний ставленик групи “РосУкрЕнерго” на посаду прем'єра Юрій Бойко займається виборами лише на рівні Київської області. Тому такого ресурсу для збирання 226 голосів “під себе” він не має.

До розкрутки Клюєва залучено групу політтехнологів, дехто з яких працював на помаранчевих. Так, за інформацією джерел в оточенні першого віце-прем'єра, до його креативного штабу тепер входять Сергій Гайдай (на виборах-2010 підтримував Ющенка), Тарас Березовець (працював у штабі Тимошенко) і Віталій Бала. Також, за розповіддю джерел, до штабу Клюєва якийсь час входив Денис Богуш (співавтор помаранчевої символіки-2004), але не дуже довго.

Мажоритарники мають стати цементом для більшості під нового прем'єра. Це — закони жанру. Такому депутату дуже складно перебувати в опозиції до влади.

Бо кожного з мажоритарників підпиратимуть виборці власного округу з їх скаргами на життя та владу. І депутат, звісно, намагатиметься за допомогою бюджету вирішити проблеми своєї території — починаючи з відкриття шкіл і закінчуючи газифікацією.

Відповідно, рішення уряду про допомогу кожному конкретному мажоритарному округу прийматиметься в залежності від лояльності депутата. Виходить такий собі замкнений цикл взаємної поруки.

Про те, як діє цей механізм, може розповісти Андрій Шкіль, який, будучи опозиціонером, в 2003 році одного разу був запрошений на аудієнцію до тодішнього прем'єра Януковича.

Коли Шкіль, який був у тому парламенті мажоритарником від Львівської області, намагався вирішити питання території, Янукович дістав роздруківку з результатами його голосування за законопроекти уряду. Невдоволений опозиційністю Шкіля, Янукович почав дорікати, що той не дуже активно підтримує Кабінет міністрів і не має права розраховувати на підтримку. В підсумку Шкіль пішов з порожніми руками...

Десятка зашифрованих регіоналів

Поряд із макрозадачею зібрати 226 голосів, перед владою стоїть ще одне завдання — в областях з низькою електоральною підтримкою Партії регіонів провладний кандидат не повинен асоціюватися з цією самою владою.

Тому на наступних парламентських виборах можна передбачити появу щонайменше двох типів кандидатів. У областях зі стабільною підтримкою Партії регіонів будуть висуватися безпосередньо від материнської структури.

Натомість там, де Партія регіонів очолює антирейтинги, кандидати від влади мають балотуватися або самовисуванцями, або від дрібних політичних сил.

Ця технологія, наприклад, може бути застосована у Києві. За інформацією Української правди, днями відбувся попередній розподіл кандидатів від влади за мажоритарними округами в столиці.

Джерела стверджують, що до відбору списку мажоритарників мали відношення голова Київської міської адміністрації Олександр Попов і неформальний політтехнолог Сергія Льовочкіна Юрій Левенець.

“Українській правді” паралельно з виданням “Дзеркало тижня” вдалося відтворити більшу частину з цього списку. Отже:

— Соратниці Черновецького Аллі Шлапак запропоновано балотуватися на Печерську.

— Регіонал Максим Луцький отримав округ на Солом'янці.

— Нинішній регіонал, а до того НУНСівець Валерій Борисов висуватиметься на Троєщині.

— Забудовник Лев Парцхаладзе з “Сильної України” Тігіпка — на Святошино.

— Колишній керівник Шевченківської райадміністрації Віктор Пилипишин може розраховувати на Шевченківський район.

— Екс-секретар Київради Черновецького Олесь Довгий закріплений за Лівобережкою.

— Депутат-регіонал Ігор Лисов отримав Голосіїво.

— Депутат Київради від олігарха Василя Хмельницького Олександр Пабат закріплений за іншим округом на Святошино.

— Колишній заступник Черновецького Валерій Миронов може розраховувати на Поділ

— Депутат-регіонал і брат екс-зятя Черновецького Олександр Супруненко також закріплений за лівим берегом.

Загалом — 10 прізвищ, хоча округів у Києві буде більше. Як видно, всі ці люди чітко асоціюються з владою. Вибір зроблено на користь кандидатів, які самі здатні профінансувати свою виборчу кампанію, без підтримки з центру.

Начальником штабу в Києві став депутат-перебіжчик Валерій Борисов, який працював заступником мера Омельченка. Він же балотуватиметься на Троєщині. Раніше цей округ був закріплений за Юлією Льовочкіною. Але згодом стало очевидно, що з прізвищем, яке напряму асоціюється з Януковичем, виборів у Києві не виграти.

Ходять чутки також, що за Дарницьким округом у столиці до Верховної Ради спробує пробратися... Леонід Черновецький, що зараз перебрався жити до Грузії, але залишається Київським міським головою.

План просування цих мажоритарників передбачає ще одну хитрість. Щоб шифрувати їхню приналежність до влади, планується, окрім зазначених прізвищ, одночасно висунути технічних кандидатів від Партії регіонів. Вони повинні маскувати справжній статус осіб із топ-списку.

Битва мажоритарних “мажорів”

Такий розподіл викликав невдоволення серед самих регіоналів. Наприклад, депутату від Партії регіонів Максиму Луцькому віддали округ на Солом'янці, який вважав “своєю” вотчиною інший депутат-регіонал Василь Горбаль. Саме тут він обирався до парламенту в 2002 році.

За інформацією в Партії регіонів, Горбаль відмовився підкоритися рішенню про закріплення цього округу за Луцьким. Екс-власник “УкрГазБанку” збирається все одно висувати свою кандидатуру. Аналогічно, приміром, вирішив діяти Олег Царьов у Дніпропетровську, який оголосив, що піде за “своїм” округом незалежно від того, підтримає його партія чи ні.

У середньому один київський округ нараховує 170 тисяч виборців. У столиці явка рідко перевищує 50%, тобто на вибори приходять близько 85-90 тисяч осіб. Зазвичай у Києві по одному округу іде декілька сильних кандидатів — адже, щоб брати участь у виборах, не треба переїжджати з насидженого місця. Як наслідок, сильні кандидати розпорошуватимуть голоси.

Таким чином, щоб перемогти на київському окрузі, достатньо буде набрати 20-30 тисяч голосів. І чим більше буде сильних кандидатів на окрузі, тим нижче ціна вхідного квитка у парламент. А те, що кандидатів буде багато, можна не сумніватися — новий закон дозволяє паралельне балотування за списком і за округом.

Так, за округом на Лівобережці, де вже роздає продуктові набори Олесь Довгий, планує висунути свою кандидатуру Олександр Задорожній, який був постійним представником Леоніда Кучми у Верховній Раді четвертого скликання, а зараз викладає у Київському інституті міжнародних відносин.

Задорожній двічі, в 1998 і 2002 роках, ставав депутатом від цього району.

У двобої з Парцхаладзе у Святошинському районі має зійтися БЮТівець Володимир Бондаренко, який також перемагав у цьому окрузі в 1998 і 2002 роках.

В окрузі регіонала Лисова має висунути кандидатуру БЮТівець Сергій Терьохін, який двічі тут перемагав. Але також не виключено, що за цим округом балотуватиметься і лідер “Громадянської позиції” Анатолій Гриценко, який проживає на цій території.

Округів у Києві побільшає

Ще одним нововведенням виборів у Києві стане збільшення числа округів.

На останніх мажоритарних виборах у Києві 2002 року було 12 округів. На виборах 2012 року, з огляду на приріст населення Києва, число столичних округів мало би зрости до 13. Але їх планують збільшити... 16.

Причина в тому, що за Києвом закріплений закордонний виборчий округ. На сьогодні до реєстру виборців включено близько 400 тисяч українців, що живуть за межами держави.

Їх пропорційно планують розподілити за округами в столиці. Буде трохи комічно, але може таке статися, що на Манхеттенні будуть голосувати за свого мажоритарника Пилипишина, а в Мельбурні — за Гриценка.

У середньому за кожним з 16 київських округів хочуть закріпити близько 25 тисяч закордонних виборців. Особливо ефектно цієї надбавкою може скористатися кандидат від влади, за округом якого буде закріплено виборчі дільниці на території Росії.

Враховуйте, що на останній київській мажоритарці перемагали кандидати з результатом в 14 тисяч голосів (Василь Горбаль на Солом'янці в 2002-му).

А з огляду на скупчення в Києві сильних кандидатів, розрив між переможцем і тим, хто посяде друге місце, буде незначним.

Тому, навіть якщо явка закордонних ділянок складе 10%,, то зайві 2,5 тисячі голосів з-за кордону при правильній організації фальсифікації можуть стати вирішальними на київському окрузі.

З іншого боку, опозиція має радіти з того, що закордонні дільниці закріпили до Києва — і саме в столиці, де не люблять Януковича, мають з'явитися додаткові округи.

Якби закордонні дільниці закріпили, наприклад, за Луганськом, то вважайте, що Партія регіонів отримала би на три додаткових мандати.

***

Скупчення на одному окрузі кількох сильних кандидатів — це результат того, що в новому законі дозволили паралельне балотування за списком і за мажоритаркою. Це часто слугуватиме підстраховкою для тих, хто не задоволений місцем у партійному списку. Таким чином, небожителі відправляться агітувати за себе по селах і містах.

Наприклад, на одному окрузі Волинської області можуть зійтися олігарх середньої руки Ігор Єремєєв (власник заправок WOG) і перший віце-спікер Адам Мартинюк. В іншому волинському окрузі — друга особа в партії “Наша Україна” Сергій Бондарчук і соратниця Литвина Катерина Ващук.

У Дзержинському районі Харкова від влади делегували балотуватися Валерія Писаренка — депутата з “групи Портнова”. Щоб отримати формальну прив'язку до Харкова, він оформився на юридичний факультет університету імені Каразіна. Опонентом Писаренка на цьому окрузі може стати головний опозиціонер області Арсен Аваков.

Більше того, вибори можуть посварити між собою опозиціонерів. Приміром, Петро Порошенко, який балотуватиметься на Вінниччині, намагається паралельно завести до парламенту колишнього губернатора області Олександра Домбровського. Але за “округом Домбровського” у Вінницькій області також планує висуватися і Микола Катеринчук, який не піддається на пропозиції Порошенка самоусунутися. Як наслідок, шанси перемогти отримує кандидат від влади — начальник Південно-Західної залізниці Олексій Кривопишин (колишній соратник Кірпи і екс-депутат Київради).

Парламентські вибори, які насуваються на Україну, матимуть мало спільного з демократією. Головне тут для виборця пам'ятати — їх ніхто не може зобов'язати проголосувати за конкретного кандидата.

Але медаль має і зворотній бік — українці можуть стати не просто глядачами на vip-поєдинках, але й поповнити свої холодильники продуктовими пайками, а туалети — партійною пресою. Найчастіше — за рахунок вкрадених у них же грошей.

Сергій ЛЕЩЕНКО