Весна не принесла відлиги замороженим банкам України

Однак водночас вона повинна дати імпульс необхідним змінам, зокрема, консолідації банків. Очікується, що невеликі місцеві “кишенькові” банки або захиріють, або ж будуть поглинуті міжнародними фінансовими групами.

Прихід весни, перші ознаки глобального економічного відновлення і певна внутрішньополітична стабільність, що настала після напружених президентських виборів, — усе це трохи розвіяло похмурі прогнози щодо перспектив економіки України на найближче майбутнє.

Втім, до повної відлиги в нестабільному банківському секторі України ще далеко. З початком світової фінансової кризи в 2008 році він різко перейшов у заморожений стан.

“Дуже важко отримати позики. Для корпоративного сектора доступ до звичайних позик вкрай обмежений. Очевидно, що це — вкрай негативний фактор для перезапуску економіки і виведення її з глибокої рецесії. Бак порожній, пального немає”, — каже Пітер Ванхеккє, генеральний директор компанії “Ренесанс Капітал Україна”.

Банківський сектор із 170 банків продовжує нагромаджувати багатомільярдні збитки — їх загальна сума в 2009 році становила близько 4 млрд. дол., а в першому кварталі 2010 року — 600 млн. дол. Ці збитки — значний тягар для європейських фінансових груп, які за попередні роки витратили мільярди доларів, щоб сукупно заволодіти 40-відсотковою часткою ринку.

Навряд чи європейські банківські групи могли собі уявити такий сценарій за декілька років до 2008-го, коли Україна після Помаранчевої революції вважалася першою на шляху зближення з Центральною Європою і сподівалася на членство в Європейському Союзі.

За словами Жака Муньє, керівника банківського комітету Американської торгівельної палати в Україні, “20-25 іноземних банків, переважно європейських, які прийшли в Україну за останні 17 років, інвестували в купівлю місцевих банків приблизно 5 млрд. дол.”.

Бум кредитування з двозначними відсотковими ставками приносив банкам непогані прибутки. Однак поєднання дешевих грошей і апетиту інвесторів призвело до штучного зростання цін на активи, зокрема на нерухомість.

“До кризи гроші були майже безкоштовними, тому ця бульбашка всіх засмоктала, — каже пан Ванхеккє. — Підхід був наступний: якщо цього не зробите ви, зробить хтось інший. Іноземні банки один за одним виходили на цей ринок, ще більше загострюючи ситуацію. А потім в пацієнта раптом стався серцевий напад”.

Коли наприкінці 2008 року світова фінансова криза вдарила по Україні, національна валюта знецінилася на 50% і спричинила масове зняття коштів з рахунків у банках. Так завершилися декілька років зростання обсягу депозитів і кредитування в твердій валюті. Частка проблемних позик сягнула 10-30%.

“Банківський сектор України до кризи був досить незбалансованим, — каже Павел Цетковський, виконуючий обов’язки голови правління української доньки австрійського “Ерсте Банку”. — Банки проводили агресивну кредитну політику в роздрібному і корпоративному сегментах, надавали позики переважно в доларах США, і мирилися з високим борговим навантаженням. Така стратегія виникла під впливом позитивного досвіду за останнє десятиліття міжнародних фінансових груп на ринках, що розвиваються, загалом і в Центрально-Східній Європі зокрема”.

“Однак коли в четвертому кварталі 2008 року вдарила криза, її вплив на економіку України був величезним”, — додає пан Цетковський.

Фінансового обвалу вдалося уникнути завдяки 11 млрд. дол. допомоги від Міжнародного валютного фонду і понад 1 млрд. дол. вливань капіталу від європейських банківських груп.
“Завдяки втручанню МВФ Україну вдалося стабілізувати і більшу частину 2009 року підтримувати її життя в стані коми у відділі інтенсивної терапії. Тепер постає питання: що далі?”, — запитує Ванхеккє.

Обвал дорого кштував Україні. Але ще більше болісних кроків попереду — повернення кредитування на докризовий рівень очікується не раніше 2011 року, коли банки очистять свої баланси. Однак криза принесе і вкрай необхідні зміни, особливо — консолідацію ринку, переповненого понад сотнею погано капіталізованих “кишенькових” банків. Очікується занепад багатьох дрібних і неефективних банків, якими керують місцеві бізнесмени, або ж їх продаж за вигідною ціною іноземним групам.

Очікується, що у довгостроковій перспективі європейські банки з сильною підтримкою материнських структур матимуть більшу частку на банківському ринку, який все ще на етапі становлення. Зважаючи на велику економіку держави і 46-мільйонне населення, яке тільки починає користуватися класичними банківськими послугами, потенціал ринку все ще значний.

“В Україні залишиться менше 10 банків, які контролюватимуть приблизно 80% ринку. Можливо, деякі європейські банки зараз думають, що краще було взагалі ніколи не приходити в Україну, але через 10 років чи трохи більше вони будуть цьому дуже раді”, — каже пан Ванхеккє.

“Цікаве тут порівняння з Польщею, яка багато в чому схожа на Україну, включаючи розмір економіки і кількість населення. Україна відстає десь на три чи п’ять років”, — додає він.

Роман ОЛЕАРЧИК