Веселий день 12.12.12

Станом на 18:00 середи, коли цей номер “України молодої” був підписаний до друку, Верховна Рада всупереч прогнозам, не обрала й не затвердила Прем’єра. Принаймні на першому засіданні новий парламент відійшов від “кнопкодавської” практики попередників. Зажевріла сяка—така надія, що зусиллями опозиції парламент VII скликання поверне в Україну справжній парламентаризм із дискусіями та інтригою рішень. Щоб домогтися цього, вчора трьом опозиційним фракціям — а насамперед ВО “Свобода” — довелося попрацювати і горлянками, і кулаками. Власне, для цього опозиціонерів і обирали до ВР — щоб стати на заваді “котку” Партії регіонів. Хай там як, а план “донецьких” щодо захоплення влади на старті нової каденції дав збій. Хоча вони й встигли заручитися підтримкою “тушок”.

Новий старт

“Що дають? А точно всім дістанеться?” — вправлявся в дотепності немолодий чоловік, переминаючись із ноги на ногу в черзі перед 1—м під’їздом будівлі на Грушевського, 5. У черзі панувало радісне пожвавлення: “давали” новообраний парламент, і стомлені двома роками анабіозу парламентаризму журналісти покладали великі надії на “свіженьких”, обраних уперше нардепів. “Хоч би “Свободівці” швидше когось побили — давно не було гарної “картинки”!” — перемовлялися телевізійники. “...А я думаю до когось із “УДАРу” попроситися — вони в регламенті не шарять, вуха розвісять, і гроші в них є”, — ділився своїми планами зі співрозмовником вусатий пан у вичовганій дублянці. Згодом кореспонденти “України молодої” натрапили на цього вусаня в кулуарах: упіймавши підходящі вуха котрогось із парламентських неофітів, чолов’яга напрошувався до нього “в радники з регламенту”. Втім, таких кулуарних сценок учора “під куполом” ВР можна було спостерігати чимало.

Потрапити до Верховної Ради цього дня було непросто: не прорвалися навіть “всюдипролазні” активістки руху “Фемен”, які прагнули потішити молоду депутатську порость своїми оголеними принадами. Але дівчат оперативно “загребли” міліціонери. Дбаючи про цноту нового парламентського покоління (старе—то вже й не таке бачило), охорона, щойно “феменки” з’явилися на горизонті, взяла центральний вхід з боку Грушевського на замок. Двері зачинилися просто перед носом кількох нардепів (зокрема, Віктора Балоги та його двоюрідного брата Василя Петьовки). Змушений був зайві пару хвилин померзнути надворі й запрошений на урочисте відкриття ВР посол Росії Михайло Зурабов. “Вони бояться, що ми роздягнемося більше, ніж потрібно”, — пожартував дипломат у бік охорони.

Абияк покидавши одяг у гардеробі, де хто бачив — вільних вішаків не залишилося ще задовго до початку засідання, — журналісти кидалися в кулуари: розпитувати про враження нових депутатів і вітати з поверненням “під купол” старих. Ті з “ветеранів”, які з різних причин пропустили кілька років або й ціле парламентське скликання, не приховували свого задоволення. “Де ж я відчую себе жаданим чоловіком у розквіті сил, як не тут!” — ділився відвертістю зі знайомими акулами пера один із таких “поверненців”, пускаючи бісики в бік чиїхось юних довгоногих помічниць.

Поруч, сяючи, як нова копійка, покрокував кулуарами Нестор Шуфрич. І лише колишній “директор—розпорядник” Верховної Ради Олександр Волков чомусь ходив із тінню на обличчі, а на радісне “скучили за парламентом?” від якоїсь журналістки тільки похмуро зиркнув з—під лоба.

Представники Об’єднаної опозиції перейняли естафету від фракції БЮТ, яка на перше засідання Ради VI скликання п’ять років тому повним складом прийшла в білих светрах із червоним сердечком на грудях. Цього разу настрій був траурним: уніформою стали чорні футболки з портретом заґратованої Юлії Тимошенко на грудях і написом “Свободу політв’язням” на спині.

“Свободівці”, окрім Богдана Бенюка, дружно прийшли у вишиванках. Народний артист України, як з’ясувалося, пропустив засідання фракції, на якому домовилися про “дрес—код”, тому походжав у білій сорочці із зав’язаною бантом вишитою стрічкою. У відповідь на картання журналістів Бенюк вирішує перевтілиться у солдата Швейка. Як на театральному кону, закопилює губи, ховає голову в плечі й по—швейківському каже: “У беде демає” (“У мене немає”). І далі, продовжуючи скетч, уже російською мовою: “У мєня єйо (вишиванку. — Ред.) атнялі бандєровци”. А взагалі, в мене такий бант, як у Івана Франка.

Коментуючи побиття “тушки”—Табалова, Бенюк проспівав жартівливу пісеньку: “...Радуйся, ой радуйся, зе—е—емле, де—епутат обіс...ався”.

Хто по що прийшов

У жовто—блакитній вишиванці прийшов і Олесь Доній. “Це символічна сорочка — мені її після студентського голодування початку 1990—х років подарувала Ольга Косовська. Унікальна жінка, стільки років по таборах відсиділа... Вдягаю цю вишиванку тільки на особливі події”.

У нинішнє скликання Олесь пройшов по мажоритарному округу як самовисуванець, і поки що до жодної фракції не приєднався. Зрозуміло, що буде з опозицією, але чи входити до лав якогось із парламентських загонів — ще подумає. На виборах представники ОО “Батьківщина” називали його ледве не зрадником, бо ж балотувався окремо. “Але як інакше, якщо я вказую Яценюкові на те, що вони округи продають майбутнім “тушкам”, а він мені у відповідь: Микола Мартиненко відповідає за наповнення партійної каси. Вам же треба за щось їздити...” — невесело констатує Доній. І навіть Анатолій Гриценко, за словами депутата, єдиний відведений його “Громадянській позиції” мажоритарний округ “здав” Олегу Канівцю, який своєю попередньою діяльністю у Львівській області змушує сумніватися в своїй непідкупності.

Ще один новобранець, який привертав чи не найбільше уваги — лідер “УДАРу” Віталій Кличко — підкупив тим, що старанно розмовляв лише українською. Як і решта дещо наївних неофітів, Віталій вірить у те, що новому скликанню ВР вдасться відновити довіру народу до парламенту. “Ми будемо від усіх депутатів вимагати суворого дотримання регламенту”, — наголосив боксер. І запевнив, що на безкоштовні квартири “ударівці” не претендуватимуть: “Ми у Верховну Раду не по вигоди прийшли”. За словами Віталія, опозиція спільно підготувала пакет першочергових законопроектів, на ухваленні яких наполягатиме.

Політична гігієна

На робочих місцях нардепів чекали “листи щастя” від руху “Чесно” — конверти із закликом “Голосуй особисто!”. Наліпки “Шановний народний депутате! Дотримуйся політичної гігієни — голосуй особисто!” зустрічали парламентаріїв і в туалетах.

Почалося засідання зі штовханини — опозиціонери дружно виштовхали із зали перших “тушок” цього скликання — батька й сина Табалових.

“Я сьогодні у Верховну Раду прийшов уперше в житті, не рахуючи понеділкового ознайомлення. Які відчуття? Це дуже добре, що ми почали з того, що нам близьке (бійка зі зрадниками), — поділився з “Україна молода” “свободівець” Ігор Мірошниченко. — Одразу увійшли в тонус, з’явився настрій, ми налаштувалися на роботу без якоїсь розкачки. Власне, якби не ми (депутати від “Свободи”), Табалових ніхто й не випихав би із сесійної зали. Я вихопив у батька текст присяги й порвав на шматки. А ще — відірвав таблички з їхніми прізвищами з робочих місць, ось вони в мене в сумці”.

Після підписання присяги депутати о 12—й годині знову зібралися в сесійній залі, щоб повноцінно взятися до виконання своїх обов’язків. Найстарший за віком — 79—річний “регіонал” Юхим Звягільський, із зірками Героя Соціалістичної праці та Героя України на грудях, — знову піднявся на трибуну. Вранці він зачитував текст присяги, тепер оголосив про відкриття першої сесії Верховної Ради VII скликання. Перед тим Володимир Литвин, як Голова попередньої ВР, повідомив про завершення діяльності VI скликання і залишився у президії — як голова підготовчої групи, він головував і на першому засіданні.

Запросивши на крісла обабіч себе представників партій, що пройшли до ВР, Литвин оголосив перерву до 16—ї години — початку вечірнього засідання. За цей час тимчасова президія, до якої увійшли Андрій Кожем’якін від “Батьківщини”, Руслан Кошулинський від “Свободи”, Віталій Ковальчук від “УДАРу”, Петро Симоненко від КПУ та Олександр Єфремов від Партії регіонів, мала обговорити деталі формування фракцій, обрання спікера та його заступників та інші організаційні моменти.

А звичайні депутати розійшлися “святкувати” — перекусити й випити чарку за початок роботи оновленого парламенту.

Вечірня президія

Як і передбачали опозиціонери, вечірнє засідання почалося неспокійно — з криків “Ганьба!”, якими “свободівці” відреагували на повідомлення головуючого, Олександра Єфремова, про створення фракції Компартії.

Оскільки “регіонали” й комуністи на обурення не відреагували, опозиція підірвалася з місць і заблокувала президію. Зрештою було оголошено чергову перерву. Депутати домовилися цього дня працювати до останнього, щоб обрати керівництво ВР на чолі зі спікером. Але перед цим іще належало сформувати лічильну комісію.

Очікувалося, що дві головні посади у ВР забере влада та її союзник — КПУ. “Регіони” висунули на спікера свого аксакала Володимира Рибака, а підміняти його готувався колишній очільник Держмитниці Ігор Калетнік. Посаду “звичайного” віце—спікера мала заповнити опозиція. За попередньою домовленістю, кабінет Миколи Томенка мав зайняти “свободівець” Кошулинський.

“Кошулинський може не стати віце—спікером, бо це крісло дуже хоче посісти Петро Порошенко, — розповів “Україна молода” Ігор Мірошниченко. — Для нього посада заступника Голови Верховної Ради потрібна з прицілом на 2015 рік (президентські вибори). Тож Порох торгується з “Батьківщиною”, щоб підтримала його за опозиційною квотою. “Батьківщина” розглядає це питання, не відомо, на яких умовах. “Свобода” за таке, звичайно, голосувати не буде”. 

Пряма мова

Микола Томенко, ВО “Батьківщина”:

— Що найважливіше для нового парламенту? Окрім “живого депутата” — тобто такого, який ходить на засідання й сам голосує, — надзвичайно важливим є також відновлення повноважень Верховної Ради. Парламенту в нас зараз насправді немає, в сенсі тих повноважень, які він повинен мати. А якщо так, то не дивно, що й Президент до нас приходити не хоче. Треба повернути всі повноваження, які в парламенту нахабно забрали, причому не лише в результаті конституційної реформи. Це стосується й бюджетної політики, і багатьох інших питань.

Я противник того, щоб сьогодні (у середу) голосувати за призначення Прем’єр—міністра. Законодавством дуже чітко виписана процедура: внесену Президентом кандидатуру мають обговорити у відповідному парламентському комітеті, комітет має внести всі необхідні документи, потім претендент на головування в уряді має виступити зі своєю програмою, пояснити, яка в нього стратегія розвитку країни. Азарову в цьому сенсі взагалі легко — він одразу може й прозвітувати за “папєрєдніків”, тобто роботу попереднього уряду, й представити план подальшої діяльності на чолі Кабміну.

За що сьогодні збирається голосувати більшість — незрозуміло. Адже ми не маємо ні звіту старого уряду, ні стратегії нового, ні комітетів. Що свідчить: парламент залишається в режимі інституту “кнопкодавства”. Учора сюди принесли проект рішення, сказали — “шукайте 226 голосів”. І шукають, вирішують: чи то комуністам дати посаду, чи комусь гроші... А потім проголосують — і розійдуться до наступного разу, коли знову треба шукати голоси...

Тому я переконую опозицію взагалі не погоджуватися на голосування за призначення Прем’єра в перший день роботи, а перенести його, щоб усе відбулося за процедурою.

— А що ви робитимете, якщо більшість усе одно проводитиме всі потрібні їй рішення? Адже блокувати трибуну, згідно з новим законом, депутати не мають права...

— По—перше, закон іще не діє. По—друге, я вже не раз пояснював: ми ніколи не порушимо закон у частині про заборону блокування, якщо голосування буде персональним. Але якщо відбуватиметься порушення законодавства й Конституції — думаю, ви дозволите нам шляхом блокування стати цьому на заваді.

— Які перші законопроекти вноситиме опозиція?

— На засіданні нашої фракції було ухвалено рішення, що — в ідеальній версії — до наступного вівторка три опозиційні сили спільно, за підписами всіх трьох лідерів, мають внести на розгляд Верховної Ради кілька найбільш принципових законопроектів. Серед них — скасування законопроектів про мовну політику, про підвищення пенсійного віку тощо. Ми склали спільний план дій “Батьківщини”, “УДАРу” і “Свободи”, щоб не змагатися між трьома фракціями, хто внесе більше резонансних законопроектів.

— Чи голосували ви за обрання Арсенія Яценюка головою фракції “Батьківщина”?

— Ні, я на засіданні фракції у вівторок узагалі був відсутній. Думаю, фракція мене пробачить — я вирішив відзначити свій день народження.

— Як на вашу думку, чи має право Яценюк обіймати посаду голови фракції, якщо він як лідер партії провів до Верховної Ради двох “тушок”?

— Це питання до нього, оскільки ми цього питання чітко не прописували. Відкрию вам таємницю: особисто я до останнього моменту пропонував узагалі іншу конструкцію керівництва фракції. Пропозиція полягала в тому, щоб оголосити Юлію Тимошенко почесною головою, Яценюка й Турчинова призначити першими заступниками голови фракції, які б іще з кількома заступниками склали раду фракції.

Але моя пропозиція, яку поділяють багато депутатів з нашої фракції, на жаль, не пройшла.

Я радий, що мені вдалося в момент формування списку переконати колег у тому, що лідери партій, які проводять у цей список своїх людей, мають нести за них персональну відповідальність. Тож у даному випадку треба переадресувати питання Яценюкові й Мартиненку.

— Чому “Батьківщина” відмовилася від квоти на посаду заступника Голови ВР, яку ви обіймали в попередньому скликанні?

— Ми вирішили, що краще, відповідно до квот, мати голів двох комітетів, ніж одне крісло в президії. Я саме за такий варіант виступав, бо добре знаю, що позиція віце—спікера, на жаль, забезпечує не так багато повноважень, аби здійснювати опозиційну діяльність.

До розподілу комітетів іще не дійшли, бо “УДАР” іще не визначив свої пріоритети, а ще ж один комітет залишиться “Свободі” (після того як її представник стане віце—спікером). Щоб хоч тут не конфліктувати з нашими опозиційними союзниками, ми вирішили спершу надати право вибору їм, а тоді вже між собою визначатимемося, хто очолить ті комітети, які відійдуть “Батьківщині”.

Руслан Кошулинський,
ВО “Свобода”

(екс—голова фракції “Свободи”
у Львівській міськраді, претендент на посаду віце—спікера ВР):

— Я в магію чисел не вірю, хоча сам народився 09.09.69. Але це не моя заслуга, а моїх батьків. Тож не бачу нічого особливого в тому, що депутати зібралися 12.12.12. Із цим днем пов’язані й цікавіші речі — увечері, скажімо, заходитиметься на Андрія, молодь влаштовуватиме різні забави, дівчата ворожитимуть...

— Наскільки твердою є домовленість між різними опозиційними силами про ваше віце—спікерство? Кажуть, із “Батьківщиною” за цю посаду активно торгується Петро Порошенко...

— Думаю, виборча кампанія показала, що ми вміємо дотримуватися своїх обіцянок і не порушуємо дане слово. Я участі в переговорах із цього питання не брав із морально—етичної точки зору, але мені повідомили, що мою кандидатуру погоджено. Про те, що “Свобода” висуватиме Кошулинського на посаду заступника Голови ВР, було відомо ще після з’їзду нашої партії, тож це ні для кого не секрет.

Але регламент передбачає можливість пакетного голосування одразу за посаду першого і “звичайного” віце—спікерів. І якщо таке відбудеться, а на посаду першого заступника претендуватиме якась одіозна персона, ми в жодному разі за такий пакет не голосуватимемо.

— На останові чого будується переконання опозиції, зокрема “Свободи”, що КПУ не має права сформувати свою фракцію?

— В оновленому регламенті (ст. 58, ч. 1) порядок формування фракцій виписано так: “Депутатські фракції формуються із числа народних депутатів, обраних за виборчими списками політичних партій та народних депутатів, які були висунуті політичною партією в одномандатних округах”. Сполучник “та” в юриспруденції жодним чином не означає “або”, а є безумовною причиною. Себто сказано “обрані за списками та в одномандатних округах” — значить, до фракції мають обов’язково входити і списочники, і мажоритарники.

Двох тлумачень тут бути не може. Партія регіонів просто торгується з комуністами, щоб ті в обмін на дозвіл створити свою фракцію підтримали Миколу Азарова на посаду Прем’єр—міністра.

— Але комуніст Кілінкаров запевняє, що жодної згоди для створення фракції взагалі не потрібно — достатньо зібрати підписи депутатів, які хочуть до неї увійти, й оголосити про формування фракції...

— Не можна з першого ж дня порушувати законодавство. Якщо комуністи збагнули, що самі ж загнали себе в пастку, одностайно підтримавши такі зміни до регламенту — то хай це визнають, вносять законопроект про нові зміни, ухвалюють його, а тоді вже створюють свою фракцію.

Спиридон Кілінкаров,
Комуністична партія України:

— Зрозуміло, що ми маємо право на створення своєї фракції — тут і питань немає. Партія подолала 5—відсотковий виборчий бар’єр, провела до парламенту 33 депутатів, у тому числі, до речі, й одного мажоритарника. Просто деякі молоді депутати вперше прийшли до Верховної Ради й дуже впевнені у своїй правоті, бо переконані, що зможуть гори звернути. “Свобода” потрапила сюди завдяки Партії регіонів — їх обирали не тому, що виборці поділяють їхні погляди, а з протесту проти дій влади.

— Чи справді комуністи торгуються з “Регіонами” за принципом “фракція в обмін на голосування за Азарова—Прем’єра”?

— Це маячня. Ще взагалі нічого не ухвалено — на цьому етапі всі торгуються з усіма. І нам для створення фракції нічиєї згоди не треба.

Дмитро ЛИХОВІЙ,  Леся ШОВКУН