Профільний міністр ігнорував проблеми зовнішньої торгівлі. ZN.UA на початку 2023 року звернуло увагу його відомства на демпінг з боку вітчизняних експортерів (документ), у середині 2023-го — що до недоброчесних практик додався відвертий кримінал із експортом “чорного” зерна (звіт ТСК), на початку 2024-го — що формальних підстав для блокування торгівлі майже не залишилося, але кордон перекривається регулярно.
Завдяки Національному антикорупційному бюро України ми тепер знаємо, що насправді цікавило ексміністра аграрної політики в секторі АПК. За версією слідства, Микола Сольський організував та очолив злочинне угруповання, яке примудрилося привласнити державні землі площею зі столичний район Троєщина та планувало невдовзі подвоїти свій земельний банк.
Описана слідчими НАБУ схема непроста й зухвала, — вочевидь, коли питання стосується особистих, а не державних інтересів, Микола Сольський уміє вражати. Для початку учасники схеми знищили документи, що підтверджували право двох держпідприємств на Сумщині на постійне користування земельними ділянками. А головне управління Держгеокадастру в області, звинувативши ці держпідприємства у самовільному захопленні земель, їх забрало і почало паювання (як у старих добрих 90-х), ощаслививши земельними наділами аж 1250 українців. Умова отримання паю була одна: його миттєва передача в оренду приватному агрохолдингу. Агрохолдинги в Україні, як ви знаєте, паї орендують десь років на п’ятдесят. Дивно було сподіватися, що ніхто з тисячі орендодавців або їхніх родичів не схаменеться десь на цьому відрізку, а держкомпанії, які ще й винні залишилися, покірно мовчатимуть.
За збігом (насправді ні) пік реалізації схеми припав на період головування в офісі президента Андрія Богдана, близького товариша і партнера Сольського. Останній на той момент очолював аграрний комітет парламенту.
Перейшовши на посаду міністра аграрної політики, Микола Сольський, як стверджують у НАБУ, не порвав із кримінальним минулим, — до вже привласнених 2,5 тис. га землі учасники схеми вирішили додати ще 3,2 тис. га. Завершення цього етапу в НАБУ вирішили вже не чекати.
Хоча підозра не стала для Сольського сюрпризом, як і обшук, проведений у нього вдома два тижні тому.
Єдиний сюрприз — чому Банкова, розуміючи всі репутаційні ризики, досі не спромоглася замінити токсичного міністра. Вочевидь, із кандидатами на заміну визначитися важко, адже чинна влада насамперед шукає у них лояльність, а не професіоналізм. Тим не менш міністр АПК країні потрібен, причому зараз як ніколи.
Чи є здобутки у Миколи Сольського на посаді?
Мабуть, одним з основних “успіхів” стало продовження політики нейтралізації середнього класу на селі та позбавлення державної підтримки фермерських господарств. У контексті політичного рішення про введення в обіг землі (що також виявилося передчасним кроком, адже українські фермери не встигли наростити м'язи, щоб викуповувати землю) міністр Сольський виявився абсолютно індиферентним.
В іншому аграрний сектор настільки добре саморозвивається та самоорганізується, що буде великою неповагою до його гравців приписувати звитяги аграріїв лише міністру. Банки і без нього кредитували б сільгоспвиробників через швидку окупність їхнього бізнесу. Допомога із завезенням посівного матеріалу однаково надавалася б через вагу України як виробника на світовому ринку. Зерновий морський коридор — здобуток надзусиль дипломатів і військових, а не Мінагро.
Це не означає, що зазначене міністерство нам узагалі не потрібне, але наступний його очільник мав би точно розуміти, що максимальне наближення до ринку ЄС потребує від нашого АПК змін уже сьогодні. І просто жити, як раніше, ні у що не втручаючись і займаючись власними справами, як робив його попередник, — точно програшна стратегія.
