Відновити і модернізувати знищені заводи: якою може бути “зелена” промислова революція в Україні

 Готуючись до повоєнного відновлення, владі треба відповісти на болісне питання щодо індустріального майбутнього. Лише українська металургія втратила понад 30% активів.

Проблема деіндустріалізації та втрати виробничого потенціалу ставить під питання перспективи економічного відновлення та повоєнної відбудови країни.

За минулі 30 років відсутність модернізації промисловості та побудова бізнес-процесів на російському газі, вугіллі та старих технологіях зіграли проти України в усіх аспектах: політичному, економічному та довкіллєвому.

Становлення проросійських сил, монополізація ключових галузей, втрата робочих місць, нищівний вплив забруднення на довкілля та здоров'я населення — це стратегічний програш держави, що не сформувала власного плану високотехнологічного промислового розвитку.

Проте є шанс це змінити. Незабаром Верховна Рада голосуватиме законопроєкт, який має на меті впровадити європейські норми для промисловості.

Ці норми підвищать енергоефективність сектору і значно зменшать вплив на довкілля та здоров'я людей. У контексті повоєнної відбудови це важлива реформа, яка відповідає принципу build back better (відбудовуйте краще).

Зважаючи на поточні та майбутні виклики, відсутність сучасної промисловості рівнозначна відсутності оборонного сектору, а отже — країни.

Це збігається з інтересами Москви, адже “денацифікувати, денаціоналізувати й демілітаризувати” значно легше саме деіндустріалізовану країну, яка для агресора вже навіть не країна, а територія.

Усі 30 років роботи промисловості на російському газі, вугіллі і старих технологіях зіграли проти України. Час показав, що інвестиції в проросійські сили, меседжі та наративи, які підтримували численні промисловці, стали бомбою уповільненої дії для їх регіонів.

У 2021 році депутати тричі провалили ухвалення євроінтеграційного законопроєкту ”Про запобігання, зменшення та контроль забруднення, що виникає в результаті промислової діяльності”. Не в останню — через дії лобістів промисловості та депутатів з так званої групи Павлюка.

Цей документ мав дати старт комплексній реформі, яку з 2019 року розробляло Міндовкілля за технічної допомоги ЄС та Німеччини. Йому немає альтернативи, якщо держава прагне побудувати потужну сучасну промисловість.

Лише повне впровадження європейського законодавства, відповідних норм та стандартів дозволить досягти цього.

Як ЄС може допомогти Україні відновити промисловий потенціал

З 1990 року по 2018 рік промисловість ЄС скоротила викиди парникових газів на 23%, а економіка зросла на 61%.

ЄС готовий ділитися досвідом і бачить Україну важливим партнером для побудови виробничих ланцюгів та зміцнення економіки в рамках європейського “зеленого” курсу, що підтверджується наданням країні статусу кандидата на членство.

Це важливий аргумент для тих, хто переконує, що модернізація призведе до згортання української промисловості.

“Наша спільна мета — відбудувати краще, ніж було, і ми готові допомогти Україні в післявоєнному відновленні.

Це відбуватиметься шляхом “зеленої” трансформації, впровадження циркулярної економіки (модель розвитку, заснована на раціональному споживанні ресурсів) і сталого розвитку, які є частиною принципів європейського “зеленого” курсу.

Модернізація повинна відбутися в багатьох секторах економіки, у тому числі в найбільш забруднюючих галузях промисловості, щоб після війни конкурувати на міжнародних ринках.

У тому числі — на ринку ЄС з активно зростаючим попитом на кліматично нейтральні продукти”, — розповіла ЕП керівниця відділу програм зовнішньої допомоги “Економічна співпраця, інфраструктура, енергетика та навколишнє середовище” в представництві ЄС в Україні Клое Алліо.

“Ми сподіваємося, що Верховна Рада зможе незабаром ухвалити відповідний закон, щоб відкрити шлях для “зеленої” трансформації промисловості України”, — додала Алліо.

Що треба змінити в законодавстві

На чому ґрунтується успіх Євросоюзу в модернізації промисловості?

Вимога щодо впровадження комплексних галузевих норм для промисловості, так званих найкращих доступних технологій та методів управління (НДТМ), при видачі дозвільних документів у ЄС застосовується з 1996 року.

Ці норми регламентує директива про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення.

В Україні нема законодавчих вимог щодо дотримання норм ЄС. Щороку знаходяться причини для перенесення виконання нормативів, а необхідні для екологічної модернізації промисловості реформи не впроваджуються.

Міндовкілля та профільний комітет доопрацьовують законопроєкт, який впроваджує європейські норми для промисловості в українське законодавство та імплементує директиву 2010/75/ЄС про промислові викиди.

Верховна Рада постає перед вибором: провалити цю ключову для модернізації країни реформу і запустити процес остаточної деіндустріалізації чи дати шанс промисловості отримати нове життя і перспективу інтеграції з виробничими ланцюгами та ринками ЄС.

Країна з НДТМ та без них

Візьмімо для прикладу металургійне підприємство “Арселор Міттал” (LIBERTY Steel Continental Europe) у чеському місті Острава, де діють вимоги імплементованої директиви про промислові викиди, висновки про НДТМ і працює інтегрований довкільний дозвіл, який передбачає згаданий законопроєкт.

Підприємству для реформування знадобилися 13 років. Воно почало модернізацію у 2003 році, а у 2016 році вже відповідало необхідним критеріям.

У рамках модернізації відбувся монтаж тканинних рукавних фільтрів сукупним розміром 73 тис кв м (площа десятьох футбольних полів). Фільтри захоплюють 99% пилу і частково — бензопірен та діоксин.

Це приклад підприємства, яке функціонує в країні з діючими державними інститутами. Україна хоч і з запізненням, але теж повинна стати такою країною.

Після набуття членства в ЄС Україна матиме можливість подавати заявки на фінансування екологічних проєктів на підприємствах з фондів ЄС. Однак без імплементації директиви 2010/75/ЄС не буде ні членства, ні проєктів.

Підприємства не дотримувалися навіть застарілих нормативів. Екологічний контроль майже не діяв, а грубі порушення через зношеність обладнання були масовим явищем.

Бізнес у Євросоюзі давно не розглядає екологічну модернізацію окремо від економічного розвитку.

“Арселор Міттал” у Чехії при інвестуванні ретельно розраховував збитки за умови відсутності модернізації, очікувані внаслідок зростання витрат на енергоносії, сплати зборів за утилізацію відходів, штрафів за понаднормові викиди.

Це має стати актуальним питанням і для України під час підготовки до набуття членства в ЄС.

Яким був стан металургійних виробництв до 24 лютого

У металургійному комплексі зношення основних активів перетнуло критичні межі.

З трьох десятків коксових батарей в Україні понад половину вичерпали нормативний 25-річний строк експлуатації і працювали понаднормово, порушуючи старі технологічні нормативи.

До 24 лютого українська промисловість рахувала можливі втрати через запровадження так званого вуглецевого податку при експорті продукції (CBAM).

Усі розуміли, що робота на застарілих технологіях та зношеному обладнані призводить і до значно вищої, ніж у ЄС, вуглецевої ємності металургійної продукції, але замість модернізації шукали винятки для продовження експорту.

Покупцям з ЄС важливо отримати продукцію, що відповідає екологічним вимогам щодо скорочення викидів парникових газів, а це неможливо без модернізації.

Дедалі частіше міжнародні кредитори при ухваленні рішень про співфінансування просять надати звітність щодо вуглецевих викидів та стратегій їх зменшення.

Поряд з цим електрометалургія та чисті технології прямого відновлення заліза, які відкривають шлях до декарбонізації, уже частково присутні в Україні і потребують масштабування.

Отже, внаслідок “зеленої” відбудови металургії можна отримати сучасну промислово розвинену Україну, яка є частиною ЄС та щільно інтегрована з новими виробничими ланцюгами, або деіндустріалізовану країну, яка не зможе конкурувати з великими виробниками сталі — Росією, Туреччиною та Китаєм.

Чи готовий бізнес до реформи промислового забруднення

Частина українського бізнесу не чекала, коли ухвалять реформу промислового забруднення, а почала модернізацію згідно з НДТМ.

Це показало дослідження стану українського бізнесу після повномасштабного вторгнення, проведене Центром розвитку інновацій, Глобальним договором ООН та партнерами.

Наприклад, агрохолдинг “Астарта” впровадив ресурсоефективні технології згідно з НДТМ на цукрових заводах.

Завдяки цьому протягом шести років компанії вдалося скоротити споживання технічної води на 20%, природного газу — на 27%, електроенергії — на 64% на тонну переробленого буряку.

“Інтерпайп” у 2012 році, задовго до отримання статусу кандидата на вступ до ЄС, здійснив найбільшу екологічну інвестицію у всій українській промисловості.

Компанія побудувала електросталеплавильний завод “Інтерпайп сталь”, інвестувавши 1 млрд дол. Це дозволило скоротити викиди вуглецю в десять разів і відповідає світовій тенденції: переходу на електродуговий спосіб виплавки.

Прикладами технологічних рішень для виробництва “зеленої” сталі є технології прямого відновлення заліза (DRI) і електродугові печі (EAF).

Зазначається, що при виплавці в електродугових печах на тонну сирої сталі викидається 0,6 тонни вуглецю, а в доменних та конвертерних печах — 2 тонни. До початку великої війни в Україні понад 90% сталі виплавлялися в застарілих доменних та конвертерних печах.

Україна вже зараз може розраховувати на підтримку німецького уряду, зокрема через проєкт GIZ ”Найкращі доступні технології та методи управління для України”. Німецька допомога може бути виділена на:

• запуск фінансового механізму на підприємствах, що впроваджують НДТМ з безповоротним фінансуванням до 2 млн євро для кожного, а також консультаційну підтримку впровадження інших методів співфінансування;

• розробку ІТ-системи для видачі інтегрованих довкільних дозволів онлайн, що запрацює восени 2023 року;

• підтримку в розробці підзаконних актів для усунення прогалин реалізації законодавства;

• надання необхідної технічної документації та стандартів, зокрема готовий переклад десятьох запланованих до затвердження довідників НДТМ.

Щоб проєкти модернізації промисловості в Україні та інвестиції в нові виробництва стали масовими, необхідно розробити нову нормативно-правову базу, яка наблизить Україну до ЄС.

Це допоможе відбудувати потужну, ефективну, чисту та сучасну промисловість, а довгостроково — стати надійним партнером для впровадження “зеленого” курсу на європейському континенті, який має стати вуглецево нейтральним до 2050 року.

Олег САВИЦЬКИЙ, менеджер кампаній Razom We Stand

Ольга ЄВСТІГНЄЄВА, комунікаційний спеціаліст Razom We Stand