Поїздки китайського лідера до всіх трьох країн були формально приурочені до певних дат. Так, візит у Францію присвячений 60-річчю встановлення дипломатичних відносин між Парижем та Пекіном.
Зараз діалог між Євросоюзом та Китаєм підтримується на високому рівні, а до Пекіна регулярно літають європейські лідери. Серед нещодавніх прикладів — квітневий візит канцлера Німеччини Олафа Шольца. Зрозуміло, що ключові інтереси — перш за все у сфері економіки. Утім, варто говорити і про геополітичні інтереси.
“В тому числі у зв'язку з стратегічною конкуренцією США, яка має тенденцію до загострення, для Китаю Європа стає дуже важливим ринком, тому що поступово американський ринок намагається закритися, збільшуються тарифи на китайську продукцію”, — каже “Апострофу” керівник секції Азіатсько-Тихоокеанського регіону у Центрі досліджень армії, конверсії та роззброєння Юрій Пойта.
Це накладається на більш прихильне ставлення до Китаю у Європі. У різних країн-членів ЄС спостерігається намагання диверсифікувати зовнішню політику. Тож для Китаю тут широкі можливості для маневру.
“Крім цього, Європа стає важливішим партнером з погляду доступу до технологій, тому що США поступово посилюють обмеження на технологічне співробітництво з Китаєм, особливо що стосується питань, які можуть посилити військовий потенціал Китаю або забезпечити його глобальне лідерство в ключових індустріях”, - додає Юрій Пойта.
Конкретні проблеми
Тож не дивно, що крім Макрона у Парижі з Сі зустрічалася голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.
“З одного боку Європейський Союз прагне домогтися певних поступок з боку Китайської Народної Республіки, перш за все це стосується торгівлі, безумовно. Тому що по цілій низці номенклатури в Європейського Союзу з Китаєм дуже негативний баланс двосторонньої торгівлі. Йдеться, перш за все, про напівпровідники, рідкоземельні метали тощо”, — каже “Апострофу” політолог-міжнародник, аналітик в Західному Інституті в Познані Віктор Савінок.
З іншого боку, є потреба захистити власних європейських виробників. Приміром, в останні місяці Євросоюз активізував торговельні розслідування через державне субсидування виробництва електромобілів у Китаї. Цю тему теж обговорювали Макрон, Сі та фон дер Ляєн. Втім, без проривів. Голова ЄК за підсумками переговорів заяввила, що ЄС не відмовиться від ухвалення “жорстких рішень, необхідних для захисту його економіки та безпеки”.
Окрім Макрона у Парижі з Сі зустрічалася голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн
Фото з відкритих джерел
Китай натомість активно грає на протиріччях у ЄС, особливо між Францією та Німеччиною, каже Віктор Савінок. У німецьких доктринальних документах щодо Китаю використовується слово “de-risking” (зменшення ризиків).
“Але цього року у квітні разом із Шольцем до Китаю полетіла велика бізнес-делегація і закономірно, що там відбулися розмови в тому числі і щодо бізнесу і торгівлі із Китайською Народною Республікою попри всі виклики, які можуть звідти виходити”, — підкреслює аналітик.
Є ще один важливий нюанс. З геополітичної точки зору Китай підтримує курс французького президента про “стратегічну автономію від США”. До речі, про це Макрон вперше заявив минулого року теж як раз після візиту до Китаю. Важливим є те, що європейські лідери намагаються узгоджувати спільні позиції. Цікаво, що напередодні візиту Сі, відбулася напівтаємна зустріч Макрона та Шольца у Парижі.
Російський контекст
Під час зустрічей з Сі європейські лідери прямо говорили, що спробують вплинути на позицію Китаю щодо Росії. Однак практика показує, що в ЄС (та й у США) не готові йти на серйозні кроки з переконання Китаю.
“Дипломатія Брюсселя і США в тому числі провалилася через те, що Європа для підтвердження своїх заяв не бажала застосовувати реальні економічні інструменти для впливу на Китай. Ті санкції, які були накладені на декілька китайських компаній, не змінили китайський підхід і не завдали жодної шкоди китайській економіці. Навіть тим компаніям, на які були накладені санкції, тому що ніколи не працювали з західними партнерами. Тому потрапляння в санкційні списки для них не несе суттєвої шкоди”, - зазначає Юрій Пойта.
Як наслідок, Китай для РФ став основним джерелом з компонентів для виробництва зброї.
“Це до 75-85% високотехнологічних компонентів в російських ракетах та безпілотниках, в тому числі оптика, двигуни, напівпровідники, системи навігації. По різних сегментах там трошки різна картина, але 75-80% того, що знаходиться в російській високотехнологічній зброї, потрапило з Китаю”, — підкреслює експерт.
Крім цього, Китай у 10 разів збільшив постачання в РФ так званих верстатів з числовим програмним управлінням — до 60%. Це високоточне обладнання, яке дозволяє обробляти надтверді метали, в тому числі для виробництва компонентів для зброї та гармат.
Тому завдання у ЄС на російському “треку” інші.
“У риториці президента Макрона були застереження, що Китай не повинен постачати озброєння. Він і не постачає. Але завданням Франції, за нашими спостереженнями, є сповільнення цього процесу, або недопущення переходу від продукції подвійного використання до суто військової”, — додає Юрій Пойта.
Сербія та Угорщина вже під Пекіном?
Дещо інші конотації мала поїздка Сі до Південно-Східної Європи. Для Китаю важливі логістичні шляхи, що проходять через регіон.
“Балкани взагалі є стратегічним центром для реалізації китайської програми “Пояс і шлях”. Мова йде про побудову надійних комунікацій Китаю з Європою для збуту своєї продукції, і Балкани на цьому шляху дуже важливі”, - каже “Апострофу” співзасновник проекту “Балканський оглядач” Сергій Моругін.
Однак не лише географічне розташування тут ключове, Не меншу роль грають політичні мотиви і можливості впливати на інші країни ЄС. На додачу до Сербії тут важлива Угорщина, яка є членом Євросоюзу.
“В принципі, як такий пункт комунікацій вони визначили Сербію, А Угорщину — як державу, що підтримує незалежну від іншого Заходу позицію. При тому, що ні в Угорщині, ні в Сербії немає портів і виходу до моря. Ми бачимо, що Пекін схиляється більше до підтримки Будапешта і саме там хоче організувати хаб свого впливу на Європу, а Сербія є таким собі резервним аеродромом”, — підкреслює Сергій Моругін.
Дата візиту Сі Цзіньпіну в Сербію як і у випадку з Францією теж була вивірена. 7 травня 1999 року під час операції НАТО “Союзна сила” керована авіабомбf знищила посольство Китаю в Сербії. Тоді альянс проводив військово-повітряну операцію проти югославського лідера Слободана Мілошевича. Однак показово, що Сі місце бомбардування так і не відвідав. Китайський лідер показав, що пам’ятає про ті події, але надто “загострювати” не став.
Показово, що у Белграді китайського лідера зустрічали з помпою: сербська влада нагнала понад 4,5 тисяч поліцейських, прикрасила вулиці, привезла автобусами людей. Китайський лідер дещо запізнився, тому в аеропорту його кілька годин чекав президент Сербії з дружиною, виступали музичні колективи. А коли Сі таки прилетів, його літаку влаштували супровід сербські винищувачі. І такий розмах не випадковий.
Си Цзиньпина пафосно встретили в Белграде
Фото: Xinhua/Huang Jingwen
У Сербії теж є свої меркантильні інтереси. По-перше, інвестиції. В рамках проекту “Пояс і шлях” Китай вкладається в і
нфраструктуру. Мабуть, найбільш відомий проект в регіоні — будівництво залізниці Белград-Будапешт з продовженням до грецького порту Пірей. По-друге, політичний вплив. Президент Сербії шукає заміну Росії.
“Мова йде в основному про політичний вплив. З 2016 року Вучич відправив Сі Цзіньпіну 15 запрошень. І той нарешті відреагував. Вучичу був дуже потрібен візит, особливо зараз. Тому що назріває великий конфлікт з Косово, з’явилися ознаки відновлення конфлікту в Боснії і Герцеговині. І, звичайно, Вучич хитається. В нього позиції всередині країни не дуже міцні і тому дуже потрібна підтримка ззовні”, - каже Сергій Моругін.
У цьому плані для Сербії можна вважати досягненням підписані 29 угод, в тому числі про вільну торгівлю та стратегічне партнерство.
Поїздка Сі у Будапешт до 75-річниці встановлення дипломатичних відносин також стала продуктивною. Китай та Угорщина підписали низку угод економічної спрямованості.
Си встретился с Орбаном
Фото: twitter.com/PM_ViktorOrban
У цілому, зазначають експерти, турне Сі Цзіньпіна показало зростаючий вплив Китаю на наших західних кордонах. І цей вплив не завжди буде нам вигідним. Ба більше, з часом він може негативно вплинути на політику Європи щодо України та Росії. І головне, щоб не на користь останньої. В цьому наразі полягає задача Києва, який активно готується до саміту в Швейцарії. І на який Китай, судячи з усього, не приїде...
