В Україні значні проблеми з виплатами пенсіонерам: як їх вирішити

До того ж середній розмір виплат через останню індексацію пенсій на 19,7% для 10,5 мільйона осіб зріс до 5 219,69 грн. Що робити?

Сумна статистика

Не тішить і те, що частка працівників, які отримували зарплату нижчу від мінімальної, підвищилася: близько двох мільйонів українців заробляли менше або на рівні мінімалки. Порівняно з груднем 2021 року кількість осіб, у яких рівень заробітної плати став нижчим від мінімального, збільшилася на понад 497 тисяч. Майже два мільйони працівників отримували до 10 тис. грн на місяць.

Щоправда, середня зарплата, з якої сплачено страхові внески для обчислення пенсії, за минулий рік збільшилася на 2,9% і становила 13 376,21 грн (у 2021 році — 12 993,56 грн). Однак цей позитив значно нівелює той факт, що кількість осіб, які впродовж року сплачували страхові внески, зменшилася на 1,2 мільйона (з 9,81 до 8,63 мільйона).

Такі ж хиткі шальки терезів щодо платників єдиного внеску на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування з числа юридичних осіб. Упродовж 2022 року їхня кількість зросла на 14,7 тисячі. Але й звільнено було на 429,2 тисячі осіб більше, ніж працевлаштовано. Все це сумні, однак достовірні дані, які оприлюднив Пенсійний фонд.

Проблема системи

Про неї всі знають, і вона загострилася ще раніше. Причому не лише в Україні, а й у світі. При солідарній системі гроші, які держава виплачує пенсіонерам, заробляє молодь. Її запровадив наприкінці ХIХ століття німецький канцлер Отто Бісмарк, і вона працювала чудово доти, доки громадяни не доживали до глибокої старості, заводили багато дітей і знаходили можливість їх працевлаштувати, щоб таким чином забезпечити необхідний рівень пенсійних відрахувань. Проте сьогодні тривалість життя європейців набагато збільшилася, а дітей вони народжують значно менше.

Досить часто проблему намагаються розв’язати через підвищення пенсійного віку. Він зростає поетапно, часто паралельно зі збільшенням страхового стажу.

І хоча законодавство в кожній з країн своє, пояснення типове для всіх: тривалість продуктивного життя людей збільшується завдяки досягненням науки та медицини. Тобто відбувається старіння населення: зростання кількості літніх людей, які живуть довше, але вже не спроможні заробляти, чим спричиняють тиск на працездатну частину суспільства.

У більшості європейських країн пенсійний вік наближається до 65 років і навіть більше. Найнижчим він є в таких країнах ЄС: у Франції, Греції, Італії, Люксембургу та Словенії — 62 роки як для чоловіків, так і для жінок. А ось в Іспанії на пенсію виходять у 65, у Великій Британії — у 66, у Німеччині та Італії — в 67 років.

Французький досвід

Пенсійну реформу президент Емманюель Макрон намагається провести ще з 2020 року, однак щоразу наштовхується на нездоланні перешкоди (спочатку протести “жовтих жилетів”, потім — COVID-19, нині — багатотисячні й далеко не мирні маніфестації).

І хоча теперішній варіант реформи значно м’якший (поетапне підвищення до 2030 року пенсійного віку не до 67, а лише до 64 років), це лякає французів. Далеко не всі вони матимуть змогу вийти на пенсію у 64 роки. Адже зростатиме й мінімальний трудовий стаж, який дозволяє претендувати на пенсію: з 2027 року він становитиме 43 роки.

За словами Макрона, в часи, коли він розпочинав трудову діяльність, у країні було 10 мільйонів пенсіонерів, тоді як тепер їх уже 17 мільйонів, а до 2030 року кількість пенсіонерів перевищить 20 мільйонів. Це стане непосильним тягарем для економіки і непомірно збільшить податковий тиск на працюючих. Як наслідок, рівень життя середнього французького пенсіонера дедалі більше перевищуватиме рівень життя середнього працівника, що забезпечує його добробут.

Несправедливість очевидна, однак доводиться сумніватися, що французькому президентові вдасться провести пенсійну реформу. Торік його партія втратила більшість у Національній асамблеї, а відсутність парламентської більшості та залежність від голосів опозиції можуть зірвати реалізацію планів.

На підмогу

Життя на пенсії в Україні та Європі годі порівнювати. Якщо в нас із виходом на заслужений відпочинок людина чи не одразу починає відчувати матеріальні труднощі, то там вона отримує масу вільного часу і можливість реалізації відкладених змолоду мрій.

Нагадаємо, що в Україні пенсійний вік безпосередньо залежить від стажу роботи. Приміром, щоб вийти на заслужений відпочинок у 60 років, потрібно нагромадити не менш як 30 років страхового стажу. Ті, хто не матиме його стільки, зможуть піти на пенсію в 63 роки, але за умови наявності щонайменше 20 років стажу. Якщо ж людина відпрацювала від 15 до 20 років, то отримуватиме виплати від держави у 65 років. А ті, в кого менше 15 років стажу, після досягнення 65 років замість пенсії отримуватимуть соціальну допомогу.

У середньому наше населення виходить на пенсію зі страховим стажем близько 32 років. До того ж величина страхового стажу зростатиме кожних 12 місяців аж до 2028 року. Щоправда, стаж можна докупити, однак обійдеться це недешево.

Щодо розміру виплат, то пенсії в Україні прив’язані до прожиткового мінімуму, який у 2023 році становить 2093 грн. Оскільки цьогоріч його не підвищуватимуть, то й пенсії будуть заморожені (востаннє їх підвищили, проіндексувавши в березні). Однак і ця сума у два з половиною рази менша від фактичного розміру прожиткового мінімуму.

Тож необхідність шукати підмогу солідарній системі в нас актуальніша, ніж будь-де. Бо навіть попри те, що триває тенденція до зниження кількості пенсіонерів (за даними Пенсійного фонду, за останній рік — на 153 тисячі менше), потреба в грошах на виплату пенсій зростає. Так, якщо торік у січні потрібно було 44,5 млрд грн, то вже в грудні знадобилося 51,4 млрд грн. І це притому, що понад 73% пенсіонерів отримували пенсію до 5 тис. грн, майже 40% (чотири мільйони осіб) — до 3 тис. грн. А ще ж були ті, кому належало по 2 тис. грн на місяць, хоча їхня кількість істотно зменшилася.

Внески на особисті пенсійні рахунки

Тож, незважаючи на війну, в Україні вже розпочато впровадження накопичувальної системи. Як відомо, вона базуватиметься на тому, що частину внесків українці почнуть відкладати на особисті пенсійні рахунки, а іншу частину продовжуватимуть платити в загальний Пенсійний фонд.

Наприкінці минулого року парламент ухвалив закон №2734, який передбачає спрощений механізм добровільної участі громадян у загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванні. Фактично це дозвіл сплачувати пенсійні страхові внески на свою користь і на рахунки інших людей без паперової тяганини та відвідування держустанов.

Ідеться про цифровий інструмент, який уже працює і дає змогу застрахованим і незастрахованим особам старше 16 років сплачувати деперсоналізовані чи персоналізовані внески до Пенсійного фонду на майбутню пенсію для себе та інших. Переважна більшість із першої сотні добровольців зробила їх на свою користь. Трішки більше третини платежів здійснено в розмірі мінімального страхового внеску — 1474 грн.

Розробники системи стверджують, що добровільне страхування та благодійні пожертви в солідарній системі важливі для людей, які ще не пенсіонери. Зокрема для тих, хто тимчасово виїхав, отримує доходи за кордоном, але планує повернутися й мати гідну пенсію в Україні.

Працівників, які хочуть збільшити розмір своєї майбутньої пенсії, це також може зацікавити. Адже добровільні внески впливають на розмір зарплати, з якої розраховується пенсійна виплата (вона залежить не лише від стажу, а й від розміру зарплати).

Повідомлення про сплату внесків надходитиме в особистий кабінет застрахованої особи, на користь якої сплачено внески, на вебпорталі електронних послуг ПФУ. Суми сплачених страхових внесків зараховують за місяць, у якому надійшли кошти. Цей місяць буде зараховано до страхового стажу і за нього буде враховано зарплату — для незастрахованих осіб, а для застрахованих — збільшено зарплату для обчислення пенсії.

Фактично кожні 100 грн добровільно сплаченого внеску збільшують місячну зарплату, яку буде враховано для призначення пенсії, майже на 455 грн. Якщо з урахуванням добровільно сплачених страхових внесків та фактично заплаченого роботодавцем за застраховану особу єдиного внеску зарплата за відповідний місяць перевищить максимальну величину, з якої сплачуються страхові внески, частина страхових внесків піде в рахунок наступного місяця.

P.S. Поки готувалася стаття, стало відомо: у ВР внесено проєкт закону щодо обов’язкового накопичення пенсії. Документ пропонує встановити обов’язкову участь у системі всіх категорій працюючих осіб до 55 років та обов’язкову сплату роботодавцями пенсійних внесків на користь таких найманих працівників.

Роботодавці муситимуть сплачувати у 2023 році 1%, у 2024-му — 1,5, у 2025-му — 2% від розміру зарплати працівників, а держава — співфінансувати внески за рахунок коштів держбюджету. Такі ж умови державного співфінансування пропонуються самозайнятим і ФОП, участь яких є добровільною.

Тетяна КИРИЛЕНКО