ВИГРАШНА КОМБІНАЦІЯ ДЛЯ ЖЕВАГО: ОГРЕНЧУК ТА КІБЕНКО?

За даними Фонду, пов’язані з Жеваго позичальники у період з 2011 до 2015 року перераховували значну частину отриманих в Банку “Фінанси та Кредит” кредитних коштів на користь низки компаній-нерезидентів. Кошти перераховувались як передплата за поставку товарів. Жодної поставки товарів за цими контрактами не було.

Позов до Жеваго на майже 46 млрд грн — це найбільший судовий позов в історію Фонду. Справа готувалась Фондом з 2015 року. До підготовки залучили найкращих українських та міжнародних юристів, аудиторів, спеціалістів з фінансових махінацій. 

Як повідомив заступник директора-розпорядника Фонду Віктор Новіков, доказова база для позову становить понад 7000 документів загальним обсягом близько 300 тисяч сторінок — листи, описи схем, матеріали кредитних справ.

За інформацією від експертів юридичного ринку, підготовка справи Жеваго обійшлась Фонду не менше ніж 5 млн доларів. Аргументованість цього позову ні в кого не викликає ні найменших сумнівів, а тому були зрозумілі надії на успішний для Фонду результат.  

Іншим важливим фактором є можливість реально виконати судове рішення. За рахунок активів Жеваго, держава та постраждалі вкладники банку могли б отримати реальну компенсацію збитків — це стало б унікальним випадком. На відміну від багатьох інших справ Фонду проти колишніх власників банку, Жеваго є реальним бізнесменом з реальними активами, які навіть під час війни та після застосованих до Жеваго санкцій продовжують генерувати для нього надприбутки.

Справа Жеваго мала бути історією успіху, але нею не стала.

У чому причина? Юристи Жеваго з самого початку чудово розуміли, що у них немає шансів виграти цю справу, а тому узгодили зі своїм клієнтом стратегію максимально затягувати її розгляд.

Зважаючи на риторику Жеваго, який називаєкримінальні справи проти себе “політичним переслідуванням з боку президента Зеленського”, цілком доречно припустити, що він та його юристи сподіваються на зміну політичного курсу та прихід до влади людей, які будуть лояльними до олігарха. Зрештою, не зважаючи на наявність з 2015 року кримінальної справи про виведення коштів з Банку “Фінанси та Кредит”, Жеваго досить комфортно себе почував при пʼятому президентові Порошенко. Лише в 2019 році, програвши парламентські вибори, він виїхав з України і більше не повернувся.  

Стратегія Жеваго поки що себе виправдовує. За більше ніж два роки з моменту подачі позову Фондом, суд так і не зміг розпочати розгляд справи по суті. 

Як це стало можливим? Суд першої інстанції не може приступити до розгляду справи, оскільки матеріали постійно знаходяться в судах вищих інстанцій через безкінечні скарги юристів Жеваго. Якими б очевидно безпідставними такі скарги не були, судді апеляційного та Верховного Суду всеодно їх розглядають. Кожен розгляд такої формальної скарги займає місяці, які вже третій рік поспіль дозволяють Жеваго комфортно уникати відповідальності. 

На початку 2025 року ситуація у Верховному Суді сягнула абсурду: штучно була створена така ситуація, при якій у справі Жеваго тричі (!) змінився головуючий суддя, аж поки не було обрано Олену Кібенко. 

Проаналізувавши важливі для Жеваго справи не складно помітити, що більшість з них розглядається у Верховному Суді за участю судді Кібенко. І майже у 100% з них рішення, якимось дивним чином,приймається на користь підсанкційного олігарха. Навіть коли абсолютна більшість її колег голосують проти інтересів олігарха Жеваго — як це було у справі Білоцерківської ТЕЦ — Кібенко лишається єдиною, хто висловлює свою окрему думку. 

За численними повідомленнями ЗМІ, у Олени Кібенко як дружні, так і професійні зв’язки з Анною Огренчук, партнеркою юридичної фірми LCF. У відкритих джерелах нескладно знайти інформацію про те, що фірма LCF представляє інтереси Жеваго.

Саме Огренчук називають відповідальною у Жеваго за неформальну комунікацію з суддівським корпусом після того, як адвокат Горецький отримав умовний вирок за дачу хабаря екс-голові Верховного Суду Князєву в інтересах Жеваго за рішення по справі Ferrexpo. 

Анна Огренчук — дружина Андрія Довбенка, “смотрящего” часів Порошенка за Мінʼюстом, який був юристом ще одного олігарха-втікача — Сергія Курченка. Чоловіка Огренчук з її клієнтом Жеваго також поєднує те, що обоє підозрювані по справам НАБУ та переховуються від правоохоронців закордоном. 

Станом на сьогодні, усі скарги по справі Фонду проти Жеваго розглядаються у Верховному Суді Оленою Кібенко. Звісно, з огляду на абсурдність цих скарг, у їх задоволенні відмовляють — але потрібного для Жеваго результату досягнуто, поставлена перед юристами задача максимально затягнути розгляд справи виконана.

А що ж держава?

Ми бачимо деградацію інституту захисту на найвищому рівні. Руками суддів Верховного Суду — тих суддів, які займають найвищі посади в суддівській вертикалі, які отримують найбільші зарплати, які користуються найширшими привілеями — відбувається юридична махінація, суть якої полягає в тому, щоб не дати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який діє від імені та в інтересах держави, навіть шансу розглянути справу Жеваго в суді та відстояти свою позицію.

“Справа Князєва” — найбільший корупційний скандал в історії української Феміди — показала, що “співпраця” з Жеваго це чорна мітка, навіть якщо ти голова Верховного Суду чи впливовий адвокат. Але це було ще до того, коли до Жеваго застосували санкції, в тому числі, за співпрацю з рф.

Такі досвідчені юристи як Огренчук та Кібенко не можуть не усвідомлювати значення та наслідки своїх дій. Складається враження, що попри це вони продовжують працювати в інтересах підсанкційного олігарха, якого звинувачують у співпраці з державою-окупантом. І це тоді, коли на кону сума, яка співмірна з витратами Міноборони на купівлю дронів за весь 2024 рік.

Тож виникає логічне питання: чи не мають такі дії, хоча б з позиції суспільної моралі, розцінюватись як відвертешкідництво? Враховуючи характер, спрямованість та очевидну цинічність таких дій, чи не потрібно кваліфікувати це як діяльність, що шкодить суверенітету, державній та економічній безпеці України, підриває її обороноздатність? Належну оцінку мають дати компетентні правоохоронні органи, які займаються такою категорією справ, в межах відповідного кримінального провадження.