Улюблений завод Путіна

У рунеті корпорація “Уралвагонзавод” зажила слави “улюбленого заводу Путіна”. Ця історія бере початок від масових протестів у центрі Москви проти фальсифікацій виборів до Держдуми 2011 року. Тоді під час традиційної “прямої лінії” з Путіним один із працівників УВЗ емоційно запропонував “вийти з мужиками і відстояти стабільність країни”, чим заслужив прихильність президента.

Настав 2014 рік. Після анексії Криму та агресії на Донбасі США накладають перші санкції на УВЗ. Тоді американським громадянам і бізнесу було заборонено мати будь-які справи з “Уралвагонзаводом”. ЄС також запровадив перші санкції. УВЗ втратив доступ до кредитів європейських банків. 

У 2018 році після скандалів через втручання Росії у перебіг виборів США “Уралвагонзавод” опинився у новому санкційному списку. Вашингтон обмежив доступ танковій корпорації до американських технологій та фінансів,.а топменеджерам могли відмовити в отриманні американської візи. 

Після 2014 року УВЗ зарив іноземні проєкти, був позбавлений доступу до банківських кредитів країн Заходу, втратив високотехнологічне обладнання з цих країн, згорнув чи відтермінував інноваційні проєкти, а також знизив реальні зарплати співробітникам. 

Найбільше постраждав вагонний бізнес. “Уралвагонзавод” був змушений згорнути спільний проєкт будівництва локомотивів з американською компанією Caterpillar. Аналогічно були завершені домовленості з канадською компанією Bombardier щодо розробки метровагонів.   

На валізу без ручки перетворився французький виробник деталей до вагонів Sambre et Meuse, який УВЗ придбав у 2010 році. Паралельно зупинився проєкт зі збирання російських вагонів у латвійському місті Єлгаві. 

Судами завершилася співпраця УВЗ із польським виробником вагонів міського транспорту Pesa. У 2016 році спільний російсько-польский проєкт втратив робочий контракт із Москвою на постачання великої партії трамваїв. Pesa вдалося стягнути з уральського експартнера €1,3 млн поруки за контрактом. Суди за €55 млн, які УВЗ мав повернути польській стороні за виготовлені вагони, розтягнулися на роки.    

Роспропаганда пояснює санкції як стимул прискорити імпортозаміщення. В одному з інтерв`ю директор “Уралвагонзаводу” Олександр Потапов підкреслив, що санкційна політика Заходу тримає держкорпорацію “в тонусі”.    

Складніше пропаганді впоратися з провалом розтиражованих інноваційних продуктів УВЗ. Найбільшим іміджевим ударом стало згортання проєкту міського трамвая Russia One, який у досанкційні часи росЗМІ називали “айфоном” через футуристичний дизайн. Сучасний трамвай через дефекти так і не потрапив до серійного виробництва. Останніми роками його бачили тільки на фото на тлі радянських цехів “Уралвагонзаводу”. 

Танк “Армата” — другий проблемний продукт УВЗ. Проте він був врятований від провалу за рахунок щедрих бюджетних вливань Міноборони. Уперше “Армату” продемонстрували на параді в Москві в 2015 році. Та презентація стала мемом — новітній танк заглохв на репетиції. Відтоді Росія щороку обіцяла, що ось-ось укладе контракт на сотні таких танків. Насправді останні польові випробування “Армати” заплановано завершити протягом 2022 року. За повідомленнями в медіа, на сьогодні виготовлено всього три десятки “Армат”.  

Та як би скрутно не було “Уралвагонзаводу”, до України доїхали танки, що були зібрані після 2014 року. Санкції серйозно вдарили по перспективах роскорпорації, але не підірвали її потенціал до виробництва.

Кремль зумів врятувати УВЗ за рахунок бюджетних замовлень, ресурсу банків та експортних контрактів. Усі підсанкційні роки Міноборони, попри претензії до ціни та дефекти бронетанкової лінійки уральського заводу, все одно продовжує віддавати контракти “улюбленому заводу Путіна”. 

Витрати бюджетних коштів доходять до патріотичного абсурду. Наприклад, у 2019 році Міноборони замовило випуск 400 одиниць раритетного танку Т-34 часів Другої світової війни, щоб використовувати їх у парадах та урочистих заходах. Сума контракту — 10 млрд рублів ($100—120 млн).     

Вагому підтримку завод отримує від традиційних іноземних замовників. Починаючи з 2014 року у відкритих джерелах є інформація про нові експортні контракти з Алжиром, Азербайджаном, Білоруссю, Вʼєтнамом, Індією, Іраком.  

У 2015 році Алжир замовив збірку 200 російських танків Т-90 на території своєї країни приблизно на $1 млрд. А в 2016—2017 роках 60-70 танків мали бути поставлені до Вʼєтнаму. 

П`ять років тому були розкриті деталі контракту з Іраком на постачання танків на $1 млрд. 

У 2019 році Москва та Делі домовилися про придбання близько 500 000 танків Т-90 МС вартістю $1,93 млрд.   

Залізничний бізнес “Уралвагонзаводу” також уряд рятує вручну. Структури РЖД часто собі у збиток закуповували вагони УВЗ за завищеними цінами. А з міських бюджетів різних міст регулярно надходять замовлення на ремонт та оновлення трамвайного парку. 

Щоб уникнути санкцій, великий олігархічний бізнес у Росії вдає, що в країні приватний капітал існує окремо від уряду. Це не так. У 2015 році Альфа-банк намагався через суд стягнути з УВЗ прострочену заборгованість у 3,4 млрд рублів і навіть домігся арешту рахунків корпорації. Але в підсумку відмовився від вимог арешту. 

“Розуміючи стратегічну важливість підприємства для російської економіки та обороноздатності країни, ми прийняли рішення — ніякого арешту рахунків не здійснювати”, — патріотично пояснили власні дії в Альфа-банку. 

Доля “Уралвагонзаводу” після вторгнення Росії

8 травня на сайті Білого дому зʼявився пресреліз за результатами зустрічі країн G7. У ньому окремий абзац було відведено санкціям проти “Уралвагонзаводу”. Американські чиновники стверджують, що УВЗ і його структура Челябінський тракторний завод під тиском санкцій “призупинили роботу через брак іноземних комплектуючих”.  

Проте в Кремля в наборі багато інструментів, щоб перезапустити роботу танкового заводу. У першу чергу це гроші. Про це свідчить історія з австрійським токарсько-фрезерувальним центром, який через ланцюжок російських фірм зумів продати “Уралвагонзаводу” у 2018 році обладнання на €8,5 млн. Назву австрійського виробника не вказано з огляду на секретність. 

Подібні судові справи дають зрозуміти, що після обмежень 2014 року залишалися “схеми”, через які можна забезпечувати танковий завод сучасним іноземним обладнанням.  

Тому наступними цілями для санкцій мають стати стратегічні партнери підприємств ОПК Росії. Для “Уралвагонзаводу” це РЖД. Прицільні удари по фінансах російської залізничної компанії підірвуть можливості оплачувати нові вагони УВЗ. 

Крім того, багато традиційних партнерів РФ на світовому ринку зброї керуються не ідеологічними, а фінансовими вигодами. Російські танки в порівнянні з американськими чи європейськими аналогами дешевші. Але сотні фото та відео палаючих бронемашин на полях України поставили під сумнів доцільність їх закупівель. 

Український ОПК у співпраці із західними партнерами має в найближчі роки запропонувати світові альтернативну військову техніку, щоб вибити Кремль з традиційних ринків озброєння.  

Такі комплексні санкції здатні повернути Росію у часи СРСР. Коли начебто великий Радянський Союз був вимушений обмінювати зброю та техніку на індійський чай, каву, тютюн, насіння та інший дефіцит для імперії. 

Гліб КАНЄВСЬКИЙ