Українські фірми на Варшавській біржі: за крок до фіаско?

Один з найбільших фінансових порталів Польщі “Паркет” опублікував статті, в яких закликає інвестувати в українські цінні папери дуже обережно.

Мовляв, котирування деяких компаній з активами в Україні впали на 90%. Передусім йдеться про великого українського виробника акумуляторів “Веста”.

“Такі коментарі можуть завадити українським компаніям з хорошим рівнем корпоративного управління та IR, на які інвестори будуть дивитися не через рожеві окуляри, а через велику лупу”, — вважає голова аналітичного департаменту ІК “Драгон капітал” Андрій Безп'ятов.

Нині у лістингу польського фондового майданчика присутні 11 компаній, що мають активи в Україні. Вісім з них — представники аграрного сектора.

За перше півріччя 2012 року основний індекс Варшавської фондової біржі WIG20 виріс на 3% до 2 254,86 пункту. При цьому WIG Ukraine, індекс, у який входять акції 11 українських компаній, знизився на 8%, а WIG FOOD, акцій агрофірм, втратив 5%.

Чому польський фондовий ринок виріс, а українські компанії дешевшають?

Аграрний удар

За даними інвестиційної групи “Інвестиційний капітал Україна”, на 1 липня 2012 року порівняно з аналогічною датою 2011 року зменшилася капіталізація всіх аграрних компаній, крім “Овостар юніон” (+18%).

Керівництво фірми пояснює зростання акцій виконанням задекларованих планів, максимальною інформаційною відкритістю та стабільними фінансовими результатами — її акції за перший рік котирування на ВФБ зросли на 47%.

Основною причиною падіння більшості аграрників став відтік капіталу через фінансову кризу в Європі та вихід інвесторів з периферійних ринків.

Крім того, на заваді їх інвестиційній привабливості стали зниження цін на сільськогосподарську продукцію — зернові та олійні культури в середньому подешевшали на 25% — та фінансові результати компаній.

“Якщо більшість компаній тримається на плаву, то через свої фінансові результати постраждали “Агротон”, її капіталізація за рік впала на 78%, та MCB Agricole — мінус 87%”, — каже аналітик ІГ “Інвестиційний капітал Україна” Павло Бідак.

Інвесторів “Агротону” занепокоїло застереження аудитора компанії — Baker Tilly — про те, що дві третини загальної виручки компанії, 66 млн дол, не підтверджені документально. За поясненнями компанії, ця помилка сталася в результаті неправильного оформлення експортних декларацій.

Проблеми ж MCB Agricole беруть початок у грудні 2011 року, коли вона не змогла провести IPO на Варшавській фондовій біржі. Тоді фірма занадто високо оцінила свою вартість, яка майже вдвічі перевищувала її капіталізацію в момент розміщення.

Через провал IPO вона не змогла залучити кошти на фінансування оборотного капіталу, проведення весняної посівної 2012 року, і почала продавати свій бізнес. Хоча офіційно фірма не оголошує про продаж аграрних активів, дані аналітиків свідчать, що половина її сільськогосподарських компаній уже продана.

Агросектор України став популярним у Польщі після 2009 року. Правда, останнє “українське” розміщення датоване 2011 роком, це була “Індустріальна молочна компанія”. Появу нових ходоків за капіталом стримує негода на фінансових ринках.

“У багатьох українських компаніях аналітична підтримка та IR не налагоджені. У передкризових розміщеннях у Франкфурті інвестори не раз обпікалися “гарячими пиріжками” українських публічних і приватних розміщень”, — констатує Безп'ятов.

Співробітники з IR повинні мати доступ до інформації та бути гарними фахівцями, усвідомлюючи, що в інвесторів нема дурних питань, бувають лише дурні відповіді.

“Негатив у польській пресі викликаний пониженням прогнозу прибутків компанії “Кернел”, який спричинила ситуація на ринку зерна: зниження цін, погана погода, скасування повернення ПДВ на експорт зерна і введення експортних квот”, — каже віце-президент департаменту інвестиційного банкінгу ІГ “Універ” Євгеній Андросюк.

Тепер, додає він, польські інвестори очікують пониження показників інших компаній агросектора, а відсутність у них вчасної інформації лише загострює ситуацію.

За підрахунками Андросюка, дев'ять з десяти українських компаній, які вийшли на IPO, не вважають за потрібне рапортувати про виконання інвестиційних планів. “IPO як алкоголь — підсилює стан речей. Якщо все добре, компанія після виходу на біржу почуває себе краще, якщо ні — ситуація погіршуватиметься”, — говорить експерт.

Власники компаній, які залучили капітал через IPO, мусять розуміти, що “публічне життя” тільки починається з моменту залучення.

“Хвиля у пресі не пов'язана з “Кернел”. Так, у травні вони знизили прогноз своїх фінансових результатів за операційний рік, що закінчився 30 червня 2012 року,але у компанії стабільна репутація, вони в WIG20 — це круто. Навіть якщо вони знижують прогноз, то інвестори не панікують”, — заперечує заступник директора компанії “Біржа цінних паперів у Варшаві С.А.” Катерина Страпко.

За її словами, за п’ять років перебування компанії “Кернел” на біржі у неї були і падіння, і злети, але кредит довіри до фірми великий.

Щоправда, за інформацією ЕП до IR “Кернел” були зауваження. За чутками, вона відмовилася дати інформацію на запит індивідуального інвестора, який виявився журналістом, що досліджує якість корпоративного управління в компаніях.

Це, однак, не позначилося на котируваннях. Можливо, саме тому компанія не відповіла і на офіційний запит “Економічної правди”.

Чорний ящик

“Якщо трапляється негатив, компанія не повинна мовчати. В період становлення мене як IR один професіонал порадив: “Інвестор мусить подивитися в холодні блакитні очі менеджменту, щоб зрозуміти, що у нього все під контролем”, — говорить партнер компанії “Таласса інвестиції та консалтинг” Світлана Романченко.

За її словами, менеджмент повинен постійно пояснювати, чому відбувається та чи інша подія, якими будуть її наслідки та які заходи здійснюватиме керівництво для подолання її негативного впливу. “Готовність відповідати на незручні питання створює додаткову вартість”, — пояснює Романченко.

Аналітики одностайні, що з польської історії потрібно зробити кілька висновків. Головна помилка більшості компаній у тому, що вони не виконують своїх обіцянок. Поляки ж дуже скрупульозні і у майбутньому не дадуть грошей тим, хто не дотримується планів та цілей, які декларує під час road show.

Компанії мусять інвестувати в IR, адже його активність — одна з важливих умов успіху публічних компаній. Також потрібно дотримуватися рівня репрезентативності.

Так, якщо під час першої зустрічі з інвесторами компанію презентує власник, а на наступні зустрічі не приходить, інвестори роблять висновок, що компанія не поважає акціонерів, і це негативно впливає на ставлення до такого емітента.

Для аналітика, скаржиться один з експертів, важливі швидкість і точність даних, наданих компанією, тоді як іноді при роботі з ними складається враження, що в IR працюють фінансово неграмотні люди, які, мабуть, закінчили інститут фізкультури.

“Польські інвестори не розглядають українські фірми однаково. Є ті, які не виконали обіцяного, і їхні акції впали в ціні, і є ті, хто все зробив правильно”, — говорить керівник одного з департаментів польського Bank Zahodni WBK Павло Пухальскі.

Гарну історію, каже він, можна “продати”, але коли IR компанії нагадує “чорний ящик” — збирає запитання інвесторів, щоб відповісти через тиждень, — це хибний підхід.

Спеціалісти із зв’язків з пресою повинні стежити, щоб звітність вчасно потрапляла до клієнтів. Інвестори не повинні дізнаватися погані новини з квартального звіту.

“Час все розставить на свої місця. Сильні компанії витримають навантаження і перебудуються. Ми впевнені, що ставлення до українських компаній з боку польських інвесторів поліпшиться і зробить можливим наступні IPO”, — впевнена Страпко.

Коментарі

Катерина Страпко, заступник директора “Біржі цінних паперів у Варшаві С.А.”:

— Публікації, які виходили в польських спеціалізованих виданнях щодо українських емітентів, присутніх на ВФБ, справді містили серйозну критику або стурбованість польського фондового ринку щодо інвестицій в українські компанії.

Однак вони звертали увагу і на ту частину відповідальності, яка лежить на інших учасниках таких угод. Це і зайвий оптимізм аналітиків та інвестиційних банкірів, які були менеджерами деяких українських розміщень і, можливо, переоцінили бізнес емітента та можливості зростання з одного боку і недооцінили ризики — з іншого.

Польський ринок намагається зберегти певну частку об'єктивності при оцінці останніх подій і спробі знайти відповідальних за втрачені капітали інвесторів.

Збитки остаточні тільки після продажу збиткових паперів, тобто коли інвестиція закрита, бо ніхто точно не може передбачити, як будуть розвиватися події далі. Папери, що подешевшали, можуть вирости в ціні. Інша річ, що репутація в середовищі інвесторів втрачається за тиждень, а на її відновлення потрібні роки.

Сергій Трифонов, керівник служби зв’язків з інвесторами компанії “Мілкіленд”:

— У 2010 році ми вийшли на Варшавську фондову біржу, а вже у 2011-му спрацювали три основні ризики, наведені в проспекті емісії: девальвація рубля — тоді 60% доходу компанії йшло з Росії, суттєве зростання цін на молоко в Україні та Росії і скасування компенсацій виробникам молока через зміну механізму виплати дотацій в Україні.

Сукупний несприятливий вплив цих чинників не дозволив компанії виправдати сподівання інвесторів — курс акцій “Мілкіленду” 2011 року знизився майже на 70%. Цю тенденцію було подолано у 2012 році, коли акції компанії почали зростати, в тому числі на тлі повернення Верховною радою компенсацій виробникам молока.

На жаль, після обмеження Росією експорту українських сирів нам знову довелося пояснювати інвесторам можливий вплив цієї ситуації на бізнес. Менеджмент компанії проаналізував різні сценарії розвитку ситуації: базовий — скасування обмежень у травні, песимістичний — дія обмежень триватиме до кінця 2012 року.

Менеджмент поінформував про ці сценарії інвесторів, організувавши для них роад-шоу. Їх реакція загалом була спокійною — акції компанії продовжили зростати.

Вікторія БОНДАРЧУК