Україна знижує газовидобуток. На Банковій затіяли переділ активів?

На початку осені в офісі президента пообіцяли напрацювати зміни в законодавство, щоб при запровадженні санкцій щодо власника робота підприємства не припинялася.

Цитуємо Ростислава Шурму: “…є сьогодні законодавча норма, яка передбачає позбавлення ліцензій у разі санкціонування власників компаній… Будемо дивитися, як переглядати цю норму. Це компетенція Верховної Ради, але ми цю проблему знаємо й точно будемо вносити… дискутувати й, мабуть, вносити відповідні законодавчі (зміни. — І.М.)”.

Проблемі зупинки роботи таких підприємств на той момент було вже понад пів року, і вона непогано підсвічувалася. Той же “Смарт-Холдинг” Новинського щомісяця публікував зведення, скільки недоодержує держава податків через зупинку його харківських родовищ газу (близько мільярда гривень і понад сотню мільйонів кубометрів).

Хоча через притаманну скромність там забували додати, що на полтавському родовищі, де чиновникам видобуток зупинити не вдалося (відбитися допоміг лістинг на Лондонській біржі), видобуток газу теж упав удвічі порівняно з довоєнним. Теж питання дуже цікаве, і непогано б розібратися, а чому, власне.

Минуло ще три місяці, але принести в Раду чогось законодавчого так і не вийшло, зате держава втратила видобуток на значно більшому активі. Його рішенням суду припинили на харківському Сахалінському родовищі “Укрнафтобуріння” (УНБ).

Якщо подивитися на реакцію різних “очільників”, точніше, на цілковиту відсутність такої, то неминуче виникає запитання: хлопці, а хто замовник?

Повітряно-космічні сили Російської Федерації, які домагаються рівно того ж, поки що відмітаємо. Їхній вплив на видобуток наразі набагато скромніший за дві-три “ухвали” столичних судів, навіть після завдання 120 ракетних ударів по нафтогазовій інфраструктурі.

Тож “космонавти” — прямий і конкретний ворог, з їхніми ударами боротися виходить досить непогано, значно підступніші саботажники, що сидять на Печерську й поблизу.

Не планую їх обзивати та навіть просто називати. Єдине, що реально здивувало, так це блискавична реакція Верховного суду, який підтвердив, що зупинити видобуток — це дуже правильно, а шукати якісь варіанти не можна. Рішення, яке строго підтверджує повну незаангажованість і неупередженість Феміди. Коли її немає (а таке траплялося), і відповіді більш розпливчасті й терміни їхнього прийняття зовсім інші. А так ну який там видобуток і війна, про що ви?

Держгеонадра трохи раніше бадьоро відповіла (правда, щодо іншого випадку), що їй глибоко начхати на ефективність роботи санкційних родовищ. Це не її завдання.

Пам'ятається, для пошуку рішень з питання було також створено нову робочу групу. На сьогодні немає ані найменших підстав сумніватися як у її найвищому професіоналізмі, так і в цілковитій імпотенції. Майже за місяць від неї ні слуху ні духу. Це нормально — як їй “правильні пацани” скажуть, так і оформить.

Кумедно, але саме з цієї причини здається малоймовірною версія, яка вже пролунала, що за тим, що відбувається, стоїть один із засновників УНБ Микола Злочевський. Навіть попри нинішню активність нешановного інвестора, трохи не той калібр і нинішні можливості. Тобто технічно він потягне, його “Бурисма” — непогана компанія. Але от замовити…

Утім, прізвища ще спливуть. Наразі важлива тенденція. Почався переділ активів від неправильних людей до правильних. Є навіть назва — “младоолігархи”. Вони спізнилися на первинний переділ власності, тепер добирають. Нічого нового під Місяцем, просто раніше ракети навколо не літали.

У випадку УНБ це означає, що родовище трохи постоїть, а потім піде комусь дешево за “конкурсом”. Дорого піти воно не може, бо війна гарантовано відлякає іноземних учасників. Тим більше тоді, коли на Заході малюють карти, де “Сахалінка” — це майбутня зона боїв. А обстріли там просто зараз тривають.

Якщо ж знайдеться хтось нетямущий, йому м'яко пояснять, що не варто туди лізти зараз — ліпше потім “у нас” перекупити (з націнкою, звичайно).

Он британська ПГНК, яка була на “Сахалінці” міноритарним акціонером (10%), нині спішно чистить активи від слідів присутності Коломойського й дякує богу, що в неї лондонська прописка.

Тож придбають актив (а може, і просто візьмуть в управління) напевне наші патріотичні люди, які запустять видобуток на родовищі, яке простоює багато місяців (сподіваємося все-таки не років), і ось це от усе… Хепі-енд.

Тим паче люди працюють розумні та, як показує акуратне поводження з активами, що мають реальну (а не офшорну) акціонерну складову, не свавільники. Навіщо сваритися? Їм ще разом дітей у Лондоні вчити. Та й за активи там судитися надійніше, ніж на Печерську.

Загалом, рухаємося торованою колією.

Та якщо розстановку сил розраховано неправильно, все загрузне в багаторічних судових спорах (“Сахалінці” до цього не звикати), під час яких сторони прополощуть усю брудну білизну одне одного… Хоча й на цьому етапі імені замовника ніхто не озвучить.

Видобуток при цьому, природно, стоятиме, а газ купуватимуть за кордоном, втрачаючи й на переплаті, й на недоотриманих податках. Не звикати.

Подумаєш, втрата — 700 млн кубометрів свого газу щорічно. Сущі дрібниці для країни. Інша річ для конкретної людини (навіть групи товаришів) частка в компанії з річним оборотом в сотні мільйонів.

До речі, крім газу, родовища дають і газовий конденсат — на УНБ близько 5 тис. тонн на місяць. Раніше він ішов на переробку, трохи знижуючи потребу в імпорті нафтопродуктів. А в танки його можна мало не одразу заливати. Ну навіщо ж за волоссям плакати, теж десь купимо. Грошей же навалом.

І все-таки є в цій ідилічній схемі маленька вада. На превеликий жаль, в українському законодавстві формально немає статті — “готуємо актив для продажу хорошим людям”. Тобто фактично механізм є, але в законодавство його поки що не ввели. Доведеться викручуватися.

А тим часом шара закінчується. Захід дедалі скупіше виділяє кошти на підтримку, цинічно (і дедалі менше стримуючись) указуючи, що забезпечувати всі схематози він не підписувався. Якісь хоча б косметичні дії вживати все-таки доведеться. Навіть якщо це вдарить по кишені людей, повторимося, гідних, патріотичних, із сучасним мисленням тощо. Якщо без патетики, то навесні розглядали різні варіанти з управління активами. Рік закінчується, а на виході не просто пшик, а втрата ще одного родовища. Хоча б заради пристойності треба вдавати, що проблема тут когось цікавить... 

Ігор МАСКАЛЕВИЧ, кореспондент ZN.UA