Україна розглядає варіант створення стратегічного запасу вугілля на зиму за рахунок “Укренерго” — радник прем'єра Юрій Бойко

- Одна із нинішніх топових тем — це потенційне розширення експорту електроенергії до Європи. У цілому 7 червня ENTSO-E дала на це добро, але тепер всі чекають від мережі погодження перших квот. Чекали уже 15 червня, але цього не відбулося. Яка ситуація зараз?

— Наступного тижня (інтерв’ю відбулося 17 червня — ІФ), думаю, вже будемо розуміти обсяги та їх розподіл між сусідніми системними операторами — Словаччина, Угорщина та Румунія. Розраховуємо на раніше анонсовані 100 МВт. Щодо їх розподілу між країнами, то ще ведеться дискусія.

НЕК “Укренерго” виконала всі шість технічних передумов, які були необхідні для початку експорту української електроенергії до Європи, що було власне підтверджено 7 червня фактом наданого ENTSO-E дозволу.

Таке рішення ENTSO-E — результат важкої і тривалої роботи з боку України.

Ми досягли результату не за один день і не за один місяць. Це були важкі професійні перемовини, багато компромісних рішень дозволили скласти реалістичний, з урахуванням сьогоднішніх реалій, покроковий план відкриття і поступового збільшення експортних поставок електроенергії.

На мій погляд, важко переоцінити й політичну складову цього процесу, адже без підтримки з боку перших керівників держави досягти результату навряд чи було б можливо у такі надзвичайно стислі терміни.

Зараз ще відпрацьовуються окремі моменти на технічному та організаційному рівнях за запитами ENTSO-E. Звісно, Україні хотілося б швидше все погодити, тому наші очікування певною мірою випереджають не лише швидкість роботи європейської бюрократичної машини, а часом і наші можливості, які зараз часто коригуються війною. Нам уже вдалося спонукати європейців рухатись значно швидше, ніж вони це роблять зазвичай, але місце для взаємного прискорення, безумовно, лишилося.
- Що було, на ваш погляд, найскладнішою задачею з тих шести, про які ви згадали?

— Це приєднання до так званої системи FSkar — спрощеної процедури оплати технічних перетоків між європейськими операторами мереж.

Європейці вважають технічні перетоки не зовсім класичним товаром, оскільки при паралельній роботі енергосистеми вони виникають навіть без наявності контрактів на комерційні перетоки. Відповідно системні оператори домовились оформлювати їх за спрощеною процедурою — на основі даних погодинного комерційного обліку міждержавних перетоків. Їх оплачують без митних декларацій і навіть без традиційних виставлених рахунків — оперують внутрішньою технічною звітністю. 

У нас було два варіанти рішення — або шляхом внесення суттєвих змін до митного і податкового кодексів надати можливість НЕК здійснювати оплату/приймати кошти в українському правовому полі, або створити структуру з європейською реєстрацією та делегувати цю функцію їй. У результаті було створено дочірнє підприємство НЕК “Укренерго” з реєстрацією у Брюсселі (з одним штатним працівником за сумісництвом). Наявність такої юрособи дозволяє Україні без змін у митний та податковий кодекси вирішити це питання в європейському правовому полі.

- Зараз на ринку, в кулуарах, так би мовити, обговорюється ідея створення єдиного державного трейдера для експорту електроенергії. Що це за ідея і наскільки можлива її реалізація?

— Така ідея, дійсно, час від часу обговорюється, але на мій погляд, це шлях до спотворення конкуренції і, як наслідок — до зниження доходів не лише “Укренерго”, а й держави в цілому, адже цілком очевидно, що плата за доступ до перетину при конкурентному доступі буде більшою, а кінцева сума коштів в той чи інший спосіб все одно буде розподілятися між учасниками ринку. Крім того, конкурентний доступ до міждержавних перетинів відповідає європейським правилам, а їх порушення може лише зашкодити процесу відкриття і розширення експорту електроенергії. Тим більше, що в кінцевому результаті аукціони на доступ до перетину будуть проводитися спільні — між двома сусідніми операторами, і відповідно недискримінаційний доступ до такої процедури є обов’язковою передумовою. Крім того, плата за доступ буде розподілятися між системними операторами. Погодьтеся, що будь-які ексклюзивні права, нехай навіть у державної компанії, не дуже добре узгоджуються з вище викладеним.
 — Оця вся історія з зеленими, у нас знову криза неплатежів. Яким може бути вихід із ситуації?

— Держава неодноразово і чітко декларувала, що за зеленою енергетикою майбутнє. І той факт, що “Укренерго” в кінці минулого року залучив майже 900 млн. євро, успішно розмістивши зелені облігації, та забезпечив виконання взятих державою зобов’язань по повній оплаті товару “зеленим” виробникам, яскраве тому підтвердження. Якщо бути точним, то борги 20-го року було погашено повністю, а повне погашення боргів 21-го року потребує узгодження між “Укренерго” та “Гарантованим покупцем” розміру послуги за деякі місяці минулого року. Але і без цього рівень розрахунків за товарну продукцію “зелених” виробників по 21-му року становить більше 90%.

До речі, факт успішної емісії цінних паперів “Укренерго”, вважаю, є доказом довіри до компанії з боку іноземних інвесторів, та ознакою її прозорої діяльності.

Безумовно, війна суттєво вплинула на функціонування ринку електроенергії, зокрема, суттєво погіршився і рівень оплати товарної продукції всіх виробників без винятку, не лише “зелених”. За таких умов Міністерством енергетики було прийнято рішення про фіксацію рівня розрахунків з “зеленими” виробниками. Залежно від типу відновлювальної генерації — різні рівні оплати як частка від діючого “зеленого” тарифу. Таке рішення було прийнято з метою забезпечення фінансування операційної діяльності таких виробників на мінімально прийнятному рівні.

Місяців два тому активно дискутувався альтернативний підхід, на мій погляд більш прогресивний.

Якщо лаконічно його описати, то він складається з наступних кроків. Це призупинення дії “зеленого” тарифу на період військового стану плюс 6 місяців після та вихід всіх ВАД виробників з балансуючої групи “ГарПока” і початок їхньої самостійної роботи на всіх організованих сегментах ринку. Тариф “Укренерго” на передачу залишається на поточному рівні, а вивільненим ресурсом пропонувалося профінансувати дефіцит ПСО по населенню. По завершенню періоду військового стану плюс 6 місяців після передбачалося здійснити повернення ВАД виробників до балансуючої групи “ГарПока” за декларативним принципом (хто бажає — пише відповідну заяву) з відновленням дії поточного рівня “зеленого” тарифу. Водночас продовження терміну дії “зеленого” тарифу після 2030 року на період, ідентичний призупиненню.

Такий підхід тривалий час підтримувався і “зеленими” виробниками, і банками-кредиторами, але до реалізації ця ідея не дійшла. Яку мету можна було досягти таким підходом? У перший місяць роботи в нових умовах значна частина виробників, думаю, не змогла б ефективно організувати власну комерційну стратегію і мала би збитки. Частина потужних виробників, уже з першого місяця реалізовували б свій товар на рівні як мінімум поточного середньозваженого РДН — 2,2-2,3 грн/кВт-год. А у випадку з сонячними станціями, які виробляють електроенергію вдень, навіть дорожче. Для вітрової генерації така ціна взагалі була б наближена до їхнього “зеленого” тарифу (особливо при довоєнному курсі євро). Проте вже за місяць- два такі виробники змушені були б самоорганізуватися, об’єднавшись в балансуючі групи, та оптимізувати результати своєї діяльності. Головний наслідок для всіх “зелених” виробників — це гроші, які вони отримували б без затримок. І, звичайно ж, досвід роботи на конкурентному ринку. Тим паче у контексті майбутнього розширення експорту в Європу — переконаний, “зелена” електроенергія користуватиметься більшим попитом за кордоном. До того ж, деякі виробники запевняли, що не повернуться до “ГарПока”. Менші, але швидкі гроші для багатьох можуть бути більш цікавою альтернативою з економічної точки зору. Ця ідея залишається відкритою до дискусії, і перспективи її реалізації залежать від активності самих “зелених”.

- Коли “Укренерго” зможе платити компенсацію “зеленого” тарифу?

— “Укренерго” оплачує сьогодні послугу, наскільки це можливо. За останні кілька місяців, до речі, вона не отримала від “ГарПока” актів з розрахунком вартості послуги. Але навіть якщо припустити, що “Укренерго” збільшить обсяг оплати послуги, то в поточній моделі, нагадаю, “ГарПок” все одно буде платити “зеленим” в обсягах, що зазначені в наказі міністерства. Якщо не поміняти ці відсотки, то більше грошей у виробників зеленої е/е не з’явиться.

- Чи може “Укренерго” значно збільшити обсяг платежів “ГарПоку”?

— Обсяг передачі, з урахуванням якого був розрахований тариф “Укренерго”, впав більш ніж на 30%. З іншого боку, велика кількість “зелених” виробників вимушена була зупинитися через бойові дії, частина з них взагалі пошкоджена. Тобто ми маємо два фактори, які діаметрально впливають на збалансованість тарифних можливостей НЕК.  Проте очевидно, що значне зниження споживання електроенергії в країні в цілому, і як наслідок її передачі, є визначальним. Також необхідно пригадати, що поточний тариф також був розрахований з дефіцитом у 20% розрахункового товару “зелених”, які не були враховані в зв’язку з ймовірною бюджетною компенсацією.

Враховуючи малоймовірний перегляд тарифу “Укренерго” на передачу зі значним його підвищенням, можна дійти до очевидного висновку: у цьому році платити “зелений” тариф у повному обсязі можливості немає. Збільшити обсяг коштів для виробників з альтернативних джерел можна або переглянувши розміри виплат, що встановлені Міненерго, або ж тимчасово відпустити “зелених” у ринок.

- Щодо підвищення ліквідності енергокомпаній. “Укренерго” досягла домовленостей з ЄБРР про перенаправлення коштів за раніше погодженими кредитами на ці цілі. Чи вдалося вже щось отримати, на що пішли ці кошти, на що ще компанія може розраховувати?

— Так, дійсно перші 50 млн євро від ЄБРР уже на рахунках “Укренерго”. Компанія планує їх витратити на оплату боргів, що виникли на ринку допоміжних послуг, погасивши їх практично повністю. Майже половину з цих коштів має отримати ПрАТ “Укргідроенерго”, серед найбільших отримувачів коштів також “Київтеплоенерго”, “Харківська ТЕЦ-5”, “Енергоатом” і теплова генерація ДТЕК.  Це, власне, ті станції, які працюють за командами диспетчера, забезпечуючи стабільну роботу енергосистеми та її енерговузлів. Конвертація валюти у гривню та оплата згаданих боргів за інформацією від менеджменту компанії планується впродовж наступних двох тижнів.

Від  ЄБРР та ЄІБ найближчим часом очікується ще майже 170 млн євро по ідентичному механізму — погодження зміни цільового використання коштів у рамках вже діючих кредитних угод і в межах кредитних ліній. По суті, це призупинення фінансування низки інвестиційних проектів з метою швидкого фінансування ліквідності компанії, що дозволить не отримавши коштів від своїх дебіторів (низка генеруючих компаній, ОСР, постачальників тощо), заплатити своїм кредиторам (по факту лише генеруючим компаніям).

Також є низка додаткових напрацювань з МФО, але їх вирішення очікується в середньостроковій перспективі, тому про них — згодом.

- Яким буде прогнозний баланс електроенергії до кінця року?

— Війна призвела до значних руйнувань інфраструктури, в т.ч. енергетичної. Суттєво скоротилося споживання електричної енергії, а значить і її виробництво, скажу більше — зазнала змін і структура виробництва. Серед ключових факторів, які на це вплинули, — не лише значне зниження споживання в цілому, але й особливо в нічний період, яке визначає режим роботи базової генерації. Також цього року маємо тривалий паводок, який призводить до понадпланової роботи гідрогенерації.

Вже, до речі, розроблена низка сценарних прогнозних балансів. Але насправді не настільки важливо, яким буде затверджений прогнозний баланс. Суттєвим є те, що при підготовці до найближчого ОЗП ми повинні враховувати набагато більше ризиків, пов’язаних з його проходженням, ніж зазвичай. Тому цього року на особистому контролі прем’єр-міністра не лише підготовка до проходження ОЗП, а й процес аналізу факторів, які мають бути враховані при визначенні завдань у рамках цієї підготовки. Адже від цього залежать комплексні задачі відповідним міністерствам і підприємствам щодо паливозабезпечення, логістики, коригування ремонтних кампаній, планів відновлювальних робіт, формування запасів товарно-матеріальних цінностей тощо. Хочу запевнити, урядом докладається максимум зусиль, аби можливі різні сценарії розвитку подій не впливали на факт стабільного проходження ОЗП у всіх регіонах нашої країни.

- Що з запасами вугілля? Наскільки реальним виконати план уряду в 3 млн тонн на початок опалювального сезону?

— Нереальні задачі уряд не ставить. Якщо провести детальний аналіз інформації щодо поточних складів на станціях, обсягів видобутку вугілля приватними та державними вугледобувними підприємствами, обсягів вугілля, яке спалюється сьогодні і буде спалюватися до початку ОЗП з врахуванням очікуваних режимів роботи доступної теплової генерації, то стане цілком зрозумілим реалістичність досягнення показника в 3 млн тонн. У нашому випадку стоїть завдання сформувати запас, максимально опираючись на внутрішній доступний ресурс. З метою, аби ресурс гарантовано був доступний, урядом нещодавно було прийнято рішення про тимчасове обмеження експорту низки енергоносіїв, в т.ч. вугілля. Зрозуміло, що першочергово буде купуватися вугілля державних шахт, а докупатися — у приватних.

Враховуючи важкий фінансовий стан ключових виробників (значно менші у порівнянні з планом обсяги виробництва, зниження рівня оплати товарної продукції) для формування стратегічного запасу вугілля на зиму необхідно знайти додаткові фінанси. Сьогодні розглядається варіант з фінансуванням створення стратегічного запасу з боку “Укренерго”. Ведеться активна робота, щоб визначитись зі способом делегування такої функції. Як один з варіантів можна використати кошти, які компанія отримала як плату за доступ до перетину. Таких коштів вже сьогодні на окремому рахунку компанії 2,7 млрд грн. Проте, цей спосіб вимагає законодавчих змін, оскільки нецільове використання таких коштів обмежене прямою нормою закону, з іншого боку під час військового стану дозволити собі тримати замороженими таку кількість коштів (нагальної потреби у фінансуванні проектів з розширення міждержавних інтерконекторів у таких обсягах компанія немає) точно недоцільно. Це, до речі, не єдиний варіант, який розглядається. Переконаний, що найближчим часом матимемо рішення…

Порядок використання та оплати вугілля зі стратегічного запасу буде визначений Міненерго, але з високою ймовірністю основним його отримувачем буде державна компанія “Центренерго”. Саме в цій компанії ситуація найважча, адже серед іншого вони досі працюють на вкрай дорогому міксі вугілля. До сьогодні компанія використовує значні обсяги завезеного під минулий ОЗП імпортованого дорогого вугілля, водночас останні 4 місяці працює, як і всі, на профіцитному (а значить дешевому) ринку, не покриваючи реалізацією електроенергії її собівартість.

Додамо до цього втрату Вуглегірської ТЕС і тривалу вимушену роботу Зміївської ТЕС на газу...

- А “Донбасенерго”, як бути з ним?

— Надзвичайно важке питання… Воно, на жаль, сьогодні не єдине… Відновлення роботи компанії з вирішенням багатьох складних супутніх задач — це те, над чим нам доведеться попрацювати вже після деокупації регіону в цілому і станції зокрема…

- Україна зараз шукає альтернативи російському газу, тим більше у контексті прийдешнього опалювального сезону, який уже анонсують як потенційно найважчий за всі роки. Які ідеї мають найближчу перспективу реалізації?

Якщо розглядати короткострокову перспективу, то має бути реалізована  низка заходів, першочергово, зокрема повний викуп газу внутрішнього видобутку. Але для того, щоб сформувати на початок ОЗП 19 млрд. м3 запасів, цього буде недостатньо, і необхідно імпортувати. НАК має знайти і запропонувати джерела фінансування, укласти контракти і забезпечити додаткові надходження ресурсу.

Я сподіваюся, найближчими днями ми почуємо від глави “Нафтогазу” результати його нещодавнього візиту у США, метою якого було, зокрема,  проведення переговорів щодо фінансування закупівлі імпортного газу.

Іншим важливим питанням є диверсифікація джерел поставки. Очевидно, що на газ російського походження розраховувати не варто.

Наскільки мені відомо НАК опрацьовує різні можливі варіанти включно з поставками скрапленого газу. Враховуючи поточні логістичні обмеження кожного з варіантів рішення і неможливість їх швидкого вирішення, НАКом має бути ретельно опрацьовано всі можливі напрямки поставки: Польща (в т.ч. через LNG термінал), Словаччина, Угорщина, Катар тощо… Останні дні росіяни суттєво знизили прокачку по Північному потоку-1, при цьому регулярно знижують обсяги транзиту нашими мережами. Це більш ніж прозорий натяк європейцям щодо перспектив на найближчу зиму. Енергетичний шантаж цієї зими очікується найбільш масштабним за останні кілька років. Власне з цією метою всі ці альтернативні газогони і будувалися.

- Цього року зрозуміло. Як бути надалі? Які напрямки можуть бути перспективними для забезпечення енергонезалежності?

Їх насправді багато. Один з них, наприклад, нещодавно озвучив міністр енергетики. Це задіяння механізмів енергозбереження, аби знизити споживання газу до обсягу його внутрішнього видобутку. Хоча у рамках цього ОЗП така мета, звичайно ж, не може бути досягнута. Враховуючи колосальні обсяги пошкодження житла, інфраструктури, поки не зрозуміло, як швидко ми зможемо повною мірою зайнятися енергозбереженням. Нам готові дуже серйозно допомагати наші партнери, але цілком очевидно, що обсяг цієї допомоги стане суттєвим вже після завершення бойових дій.

Повернімося до газовидобутку. Якщо проаналізувати діяльність приватних і державних газодобувних компаній, то можна помітити, що у приватників виходить краще добувати газ, забезпечувати позитивну динаміку при менших затратах, ніж у державній компанії.

В “Укргазвидобування” є, звичайно, свій набір аргументів. Частина з них носить об’єктивний характер — це і затримки з видачею нових ліцензій,  дороговартісні геологорозвідка і глибинне буріння, тривалі бюрократичні процедури оформлення дозвільних документів тощо. Це все правда. Але я прихильник іншого висновку — державі важко бути ефективним управлінцем. Приватні компанії, нагадую, працюють в ідентичних умовах і показують значно кращий результат. Ми бачимо хорошу динаміку приросту приватного газовидобутку, на відміну від результатів, які демонструє УГВ. Тому, на мій погляд, ефективніше було б на прозорому аукціоні реалізувати активи УГВ приватним структурам. Ключова умова в цій пропозиції — це прозорий міжнародний тендер, залучення провідних іноземних компаній, які спеціалізуються на цій діяльності. Треба сформувати чіткі правила гри і віддати цю діяльність тим, хто це вміє робити

Один із таких способів через угоди про розподіл продукції. Ми ж змогли в кінці 2020 року успішно завершити перемовини з інвесторами і підписати 9 УРП. І це відбулося в умовах радикального зниження ринкових цін на газ. За таких обставин перемовини йшли важко. Частина потенційних інвесторів вийшла з переговорного процесу саме через неприйнятно низьку розрахункову рентабельність проектів… Так, в процесі перемовин, ми втратили тоді кілька цікавих іноземних компаній, але з тими, хто лишився довели їх до логічного завершення і підписали угоди! Вважаю цей досвід має масштабуватися.

- А щодо водню? Зараз мало не кожна українська енергокомпанія, той же “Нафтогаз” чи “Енергоатом” має по кілька меморандумів щодо розвитку цього напрямку, втім скептиків щодо цього теж вистачає.

— Про водень можна говорити довго — тема, дійсно медійно популярна. Я ж ставлюся до цього питання з обережним оптимізмом. Давайте пригадаємо, що у нього є серйозна перевага — він при спалюванні утворює воду з дуже хорошим енерговиділенням. Для довкілля це ідеальний цикл. Я переконаний, що водень точно має майбутнє.

Проте поточних проблем з його отриманням, зберіганням, транспортуванням та й використанням вистачає. Всі перераховані етапи поводження з воднем характеризуються дорожнечею і технологічною складністю. Наприклад, якщо добувати його з прісної води, то необхідно робити оцінку водного балансу. Нагадаю, що Україна на одному з останніх місць у Європі по забезпеченню прісною водою на душу населення. Враховуючи велику енергоємність його добування, однією з вимог є розміщення електролізерів поруч з потужними джерелами електроенергії.

Але нагадаю, досі відкрите питання його активного промислового використання. Адже на великих електростанціях водень добувають і сьогодні, причому в суттєвих обсягах для технологічних потреб. Тобто при наявності пілотного проекту, пов’язаного з використанням водню в Україні, його можна легко знайти. Якщо ж ми розглядаємо модель організації виробництва/добування водню у нас і подальший продаж в європейські країни, то реальні технологічні рішення, які дозволяли б ефективно передавати цей газ на великі відстані, мені не відомі. Так само не виглядає реалістичним використання існуючої ГТС для цієї мети в силу специфічних фізико-хімічних властивостей газу з найменшою відомою людству молекулою. І це ще далеко не весь перелік властивостей водню, які уповільнюють його активне використання.

Але тема водню все одно є перспективною. Людству лише необхідно підтягнутися в технологіях.

До цього висновку підштовхують екологічні пріоритети, які вже сьогодні лежать в основі енергостратегій переважної більшості цивілізованих держав… Війна в нашій державі вже внесла короткострокові корективи в політику країн західної Європи, які задля уникнення енергетичного колапсу вже навіть заявили про розконсервацію вугільних станцій на цю зиму, але такого типу рішення не вплинуть на довгострокову стратегію, яка переслідує цілі сталого розвитку і є вимушеною реакцією на енергетичний шантаж Росії.

- Скажіть, уряд не відмовився від ідеї про делегування йому повноважень Верховної Ради на час війни? На якому етапі відповідний законопроект?

— Цей законопроект перебуває на підписі президента країни. Верховною Радою він був проголосований ще, здається, в березні… Законопроектом передбачено, що Кабмін з метою оперативного прийняття рішень, необхідних за умов війни, своїми актами може змінювати норми законів за виключенням тих положень, які стосуються обмеження конституційних прав громадян і голосування яких вимагає конституційної більшості у Верховній Раді. Під час розгляду законопроект доповнили запобіжним інструментом — після прийняття урядом рішень, що змінюють норми законів, Кабінет міністрів у триденний термін зобов’язаний зареєструвати відповідні зміни до закону. Якщо впродовж 30 днів Рада їх не розглядає — зміни діють до завершення військового стану. Якщо відхиляє — зміни припиняють дію з моменту відхилення. Якщо затверджує, то зміни діють на постійній основі. Чекаємо рішення президента.

Ніна ЯВОРСЬКА