Україна профінансує будівництво “русского міра”?

У листопаді Кабмін ухвалив рішення, яке залишилося майже непоміченим.

Але цим рішенням ненайгірший об'єкт державної власності був переданий в управління людям, які покликані будувати “русскій мір” від імені президента Росії Володимира Путіна.

Група, очолювана спецпредставником Путіна Олександром Бабаковим, завдяки уряду в цілому, і міністерству інфраструктури Бориса Колеснікова зокрема, успішно розширила свою українську мережу готелів

Фактично таким чином держава профінансувала більш ніж суперечливу діяльність Москви, самостійно визначивши винагороду для росіян.

“Економічна правда” спробувала розібратися, що та як отримала від Кабміну Миколи Азарова так звана лужниковська група.

Трохи історії

11 років тому, 2001-го, в Одесі відкрився перший п'ятизірковий готель. Мова йде про готель “Одеса” — колишній “Кемпінські”, висотна будівля якого стоїть прямо на березі, навпроти легендарного Дюка та Потьомкінських сходів.

Рішення про будівництво готелю було ухвалено ще у кінці 1990-х керівництвом державного Одеського порту, на території якого й знаходиться будівля.

Щоправда, громада міста дуже неоднозначно сприйняла будівництво. Багато хто вважає, що висотка зі скла та бетону безнадійно спотворила панораму Одеської затоки.

Тим не менш, готель побудували. На сайті компанії, яка брала участь у зведенні будівлі, зазначається, що загальна площа будівництва становила 25 тисяч квадратних метрів біля найбільш синього моря.

“Одесу” називали “містом в місті”. Там організували власну електростанцію, конференц-зали, ресторани, панорамні ліфти і навіть турецькі лазні.

Готельні портали повідомляють, що у номерному фонді готелю передбачили 158 номерів: 132 стандартних, 15 номерів категорії “напівлюкс”, 10 “люксів”, а також один президентський номер. Ціни на проживання стартували від 100 дол за ніч.

Загальна вартість будівництва і сьогодні виглядає більш ніж пристойно, а для 2001 року була взагалі космічною — 24,7 млн дол. Відкривали “Одесу” тодішні керівники міста та області — скандальний екс-мер Руслан Боделан та екс-губернатор Одещини, а нині депутат від Партії регіонів Сергій Гриневецький.

Втім, в останні роки “Одеса” переживає не найкращі часи. Гігантська будівля опинилася в епіцентрі скандалу навколо зловживань у державному порту, якому належить 80% підприємства.

Фото wikipedia.org

У квітні 2012 року одеські ЗМІ навіть повідомляли, що готель деякий час не працював. Ходили чутки, що будівлю взагалі можуть знести.

Однак у ситуацію втрутилося Мінінфраструктури, очолюване Борисом Колесніковим. У листопаді державну частку готелю передали в управління приватній структурі на десять років. “Щасливчиком” стала так звана лужниковська група на чолі з колишнім віце-спікером Державної думи Росії Олександром Бабаковим.

Історія питання

Ще влітку 2011 року стало відомо, що у керівництва Одеського порту, якому належить 80% готелю “Одеса”, почалися проблеми. Саме тоді в управління порту прийшли “маски-шоу” з виїмкою документів.

Колишній керівник порту Микола Павлюк тоді заявив, що у слідчих “був припис на пошук якихось документів, пов'язаних з готелем на морвокзалі”. “У прокуратури є питання, що стосуються цього готелю. Раніше ми вже давали їм свої пояснення з цього питання”, — розповідав він.

Невдовзі виявилося, що прокуратура порушила щодо Павлюка цілу низку кримінальних справ, які згодом об'єднали в одне провадження. За версією слідства, він завдав державі збитків на 2,5 млн грн.

Один з епізодів, зокрема, стосувався витрат порту на ремонт готелю. Слідчі заявляли, що він, зловживаючи службовим становищем, витратив більше 170 тис грн на користь комерційної структури.

Згодом Павлюк, якому тоді вже був 71 рік, опинився в СІЗО, а пізніше — у реанімації. Під вартою літній начальник порту провів лише кілька місяців і був відпущений під підписку про невиїзд.

У лютому 2012 року справа Павлюка дійшла до суду.

Його визнали винним у завданні збитків підприємству в розмірі 650 тис грн.

Втім, екс-керівник порту відшкодував майже півмільйона збитків і був амністований.

Поки Павлюк поневірявся, тривав інший процес.

Одеський порт будував готель “Одеса” разом з приватним інвестором ТОВ “Бруклін-Київ”.

Серед засновників цієї компанії був одеський бізнесмен Олег Немировський, який обирався до Верховної ради четвертого скликання від СДПУ(о).

Приватний інвестор отримав 20% підприємства, а 80% — держава через Одеський порт.

Першим оператором готелю була мережа “Кемпінські”. Однак потім угода з всесвітньовідомою структурою була розірвана. З 2005 року готелем “Одеса” управляло ТОВ “Цезар”, пізніше перейменоване в ТОВ “Готель Одеса”.

Ця компанія наразі володіє 20% готелю. За умовами угоди, вона повинна була керувати державною часткою готелю протягом 49 років, виплачуючи Одеському порту 1,5 млн грн щорічно. Однак 2011 року, коли правоохоронці розслідували справи щодо керівництва порту, за ініціативою прокуратури Вищий господарський суд розірвав цю угоду.

Конкурс

Про подальшу долю готелю “Одеса” редакція попросила розповісти Мінінфраструктури, до сфери компетенції якого входить Одеський порт. У відомстві Колеснікова повідомили, що у жовтні 2011 року Одеський порт оголосив конкурс з визначення оператора готелю “Одеса”.

За інформацією міністерства, у конкурсі взяли участь шестеро учасників. Крім ТОВ “Готель Одеса”, на управління державною часткою претендували ТОВ “Моцарт-готель”, компанія “Прем'єр інтернешнл”, ДП “Чабанка”, ТОВ “Фірма “На привалі” та ТОВ “Л.А.Р.К.”. Всі названі компанії працюють у готельному бізнесі.

Учасників конкурсу оцінювали за рівнем рентабельності готелю, рівнем плати за управління, надійністю фінансового стану та досвідом роботи. Перемогла компанія “Прем'єр інтернешнл”.

“Прем'єр-палац”, Київ. Фото chictravel.com.ua

Досі, за версією Мінінфраструктури, п'ятизірковий готель на самому березі моря був безнадійно збитковим.

“Тільки за десять місяців 2011 року збитки ДП “Одеський морський торгівельний порт” від експлуатації готельного комплексу “Одеса” становили 328,4 тис грн. Крім того, за період простою готелю після розірвання мирової угоди до кінця 2011 року збитки від експлуатації становили 247,5 тис грн”, — зазначили у міністерстві.

За результатами конкурсу, Мінінфраструктури навесні 2012 року подало до Кабміну пропозицію укласти угоду з “Прем'єр інтернешнл”, і 7 листопада український уряд погодив укладення угоди з цією компанією.

Згідно з розпорядженням, яке підписав Микола Азаров, базова винагорода управителя у грошовій формі становить 2% суми доходу від управління державною часткою щокварталу. Також передбачена мотиваційна винагорода — 12% суми фінансового результату за квартал.

“Прем'єр-палац”, Київ. Фото chictravel.com.ua

Окремо уряд наголосив, що продаж або відчуження в інший спосіб частки готелю, яка належить Одеському порту, заборонено.

У Колеснікова заявили, що від передачі державної частки в управління приватній компанії у 2012 році очікується фінансовий результат в розмірі 9 млн грн, а за п'ять років — 64 млн грн.

“Лужниковські”

Але кому ж держава довірила свою частку у п'ятизірковому готелі?

За інформацією Мінінфраструктури, “Прем'єр інтернешнл” управляє 12-ма готелями: у Києві, Львові, Ялті, Одесі, Харкові, Мукачеві та Кривому Розі. Зокрема, компанія працює під брендами “Прем'єр-готель” та “Акорд-готель”.

“Українська правда” звернулася за коментарем щодо цих подій до екс-керівника Мінінфраструктури Бориса Колеснікова.

“Готель “Одеса” півтора року простояв. Якесь одеське мафіозне угрупування управляло ним до цього. Він мав 300 тисяч збитків щорічно”, — розповів він. Колесніков нагадав, що “Прем'єр інтернешнл” управляє “Прем'єр-палацом” у Києві, готелем “Ореанда” у Ялті, готелем “Дністер” у Львові та іншими.

“Я не чув від тих, хто проживає у цих готелях, якихось чисельних негативних відгуків щодо сервісу. Навіть якщо запитати киян, які відвідують кафе та ресторани у “Прем'єр-палаці”, я теж не чув поганих відгуків”, — сказав він. Колесніков також заявив, що йому не відомо, кому належить “Прем'єр інтернешнл”.

Втім, в Україні власники київського “Прем'єр-палацу” відомі. Мова йде про групу VS Energy, більш відому під назвою “Лужниковські”. І готелі — це лише частина їх бізнесу. Основні активи групи зосереджені в електроенергетиці та металургії.

Зокрема, їм належать пакети акцій в “Кіровоградобленерго”, “Житомиробленерго”, “Херсонобленерго”, “Одесаобленерго”, “Севастопольенерго”, “Хмельницькобленерго”, “Чернівціобленерго” і “Закарпаттяобленерго”.

VS Energy контролюють російські бізнесмени Михайло Воєводін, Сергій Шаповалов, Євгеній Гінер та колишній віце-спікер Держдуми Росії Олександр Бабаков.

Олександр Бабаков. Фото electionsmeter.com

До цієї ж групи відносили бізнесмена Максима Курочкіна, убитого 2007 року снайперським пострілом на подвір'ї суду в Києві.

“Біографія” групи та методи ведення бізнесу у 2000-х роках викликали багато питань. Чого тільки варті їхні конфлікти з “Приватом” Ігоря Коломойського, Геннадієм Корбаном, Костянтином Григоришиним, Костянтином Жеваго та іншими видатними особистостями.

Найцікавіше, що в часи, коли весь український бізнес здригається під ударами “сім'ї”, а в конкурсах з приватизації державних об'єктів беруть участь лише завчасно визначені “переможці”, у “лужниковських” все добре.

Пакет акцій “Закарпаттяобленерго” група придбала вже 2012 року. Тепер держава довірила їм свою мажоритарну частку у п'ятизірковому готелі в центрі Одеси.

Однак найпоказовішим є те, що влітку 2012 року “духовний лідер” VS Energy Бабаков був призначений спеціальним представником президента Росії Володимир Путін із взаємодії з організаціями співвітчизників за кордоном.

У перекладі на людську мову це означає, що Бабаков є повіреним Путіна у питаннях всіляких “Руських блоків”, зокрема, й в Україні.

Очевидно, що відмовляти таким людям не прийнято. Краще їм дати грошей.