Удар по Ірану: хто це зробив і чи допоможе це Україні

У ніч на 29 січня в Ірані стався великий ґвалт, або ґеволт — мовою оригіналу. Територію цієї країни було обстріляно дронами-камікадзе, що вразили як мінімум підприємство в місті Ісфахан, де вироблялися бойові БПЛА, в тому числі і сумно відомі “шахеди”. Крім цього, різні джерела повідомляли про пожежі та вибухи ще в п’яти містах як у центрі країни, так і на півночі. Що там було і яких ушкоджень завдано, верифікувати важко. Дехто пов’язує землетрус, який стався на півночі, із можливими ударами. Мовляв, били чимось важким по підземних сховищах.

Через брак інформації довести чи спростувати ці твердження важко, тому пропоную зосередитися на ударі в Ісфахані, тим більше є відеопідтвердження. Судячи із отриманих космічних знімків, пошкоджень небагато, тож шкода, найшвидше, мінімальна. Тим не менш ці удари, на мою думку, є важливим етапом у зміні правил гри на Близькому Сході, — через участь Тегерана у війні проти України його військові потужності автоматично стають легітимними цілями. Про це, зокрема, свідчать і останні висловлювання держсекретаря США Ентоні Блінкена, який заявив, що після відмови Ірану укладати ядерну угоду є доступними всі варіанти, аби не дати цій країні отримати ядерну зброю. Іншими словами, США увімкнули зворотний відлік, а участь Ірану у війні на боці Росії перетворює цю країну на легітимну мішень. Важливо також зазначити, що цю заяву американський політик зробив під час його візиту до Близькосхідного регіону. Допитливі спостерігачі не оминули увагою і візит голови ЦРУ до Ізраїлю якраз напередодні цього удару, що може свідчити про координацію зусиль двох спецслужб.

Хто це зробив? Тут версій насправді не так уже й багато. На першому місці небезпідставно стоїть Ізраїль хоча б через те, що він щось подібне робив рік тому. В середині лютого 2022 року шість ізраїльських безпілотників атакували іранську базу в Керманшасі на заході країни, в результаті чого було знищено близько 120 БПЛА. Так стверджують джерела. У відповідь Іран завдав ракетного удару по Ербілю (Іракський Курдистан), де начебто розміщувалися ізраїльські розрахунки. Раніше Ізраїль здійснював подібні акти саботажу та диверсій на ядерних об’єктах у Натанзі (липень 2020-го, квітень 2021-го) та Кереджі (червень 2021 року). Зрозуміло, Ізраїль свою причетність спростовує.

Відомий азербайджанський військовий експерт Агіл Рустамзаде на сторінці у Фейсбуці припускає, що БПЛА, якими вдарили по іранських об’єктах, могли бути модифікованими ізраїльськими дронами-камікадзе Harop зі збільшеною дальністю польоту 1000 км+ і встановленою антеною супутникового зв’язку.

Врешті-решт, про можливу причетність Ізраїлю до цього удару повідомляє Wall Street Journal, посилаючись на неназваних офіційних осіб американського уряду та осіб, ознайомлених із деталями операції. Про ізраїльський слід говорять ізраїльські експерти, наближені до Армії оборони Ізраїлю. Іранська влада також традиційно звинувачує Тель-Авів.

Інтригу створив еміратський канал “Аль-Арабія”, який повідомив, що в операції брали участь США та інша країна, але не Ізраїль. Звісно, посилання на неназвані джерела не дають нам змоги всерйоз розглядати цю версію, але можна припустити, при певному польоті фантазії, що це може бути як Саудівська Аравія, що потерпала від ударів іранських дронів і ракет, так і Азербайджан, у посольстві якого в Тегерані напередодні стався терористичний акт і відносини між двома країнами загострилися до рівня евакуації посольств.

Якщо припустити, що удару по Ісфахану було завдано саме ізраїльськими дронами, то як бути з іншими “бавовнами”? Занадто велика географія застосування дронів — практично центр і північ країни. Чи можна припустити участь внутрішнього гравця? Думаю, не виключено участь у цій операції організації “Муджахеддін-е-халк” — багаторічного противника режиму аятол. Ця організація охоче бере на себе відповідальність за ліквідацію інженерів і представників режиму, причетних до іранської ядерної програми.

За останні чотири місяці внутрішньополітична ситуація в Ірані зазнала суттєвих змін. Внутрішні протести, які розпочалися у вересні минулого року, попри надмірне насильство щодо учасників і навіть смертні вироки, не вщухають, що створює додатковий тиск на владу. Ззовні активізували свою діяльність іранські опозиційні сили, які, здавалося б, за довгі роки безплідних очікувань уже припали порохом і поросли павутинням. Змінюється і ставлення до режиму у традиційно обережного Європейського Союзу. Обговорення статусу терористичної організації для Корпусу вартових у його структурах дає чіткий сигнал ісламістам, що принцип business as usual уже не працює. Нагадаю, що невизнання КВІР терористичною організацією було однією з головних вимог іранців на переговорах із США у Відні. Причина очевидна — переважна більшість іранського істеблішменту походять із надр цієї структури і прив’язані до неї своїми статками та бізнес-інтересами.

Якою може бути іранська відповідь? Зазвичай іранці роблять паузу на кілька днів для її опрацювання. Не факт, що вона буде гучною, хоча ходять чутки про можливий ракетний удар по ізраїльських танкерах. Раніше, завдаючи удару у відповідь, іранці водночас посилали сигнал, що не хочуть подальшої ескалації. Як буде цього разу, подивимося. Тепер інші актори й інші обставини. Не знаю, як щодо збитків, але моральне приниження режим аятол отримав.

Тут варто також згадати іранський казус, який Тегеран створив своїми руками. Його відмова визнавати свої перейменовані на “герані” “шахеди” дає широкий простір для маневру і бумерангом б’є по самому Ірану. Якщо довести належність дронів, за цією логікою, неможливо, то поява “третьої сили”, яка регулярно завдаватиме ударів, — це лише питання часу. Відповідно, будь-яке звинувачення Ізраїлю та іранський ракетний удар у відповідь по його території вважатимуться невмотивованим актом агресії. Це, своєю чергою, призведе до масштабного ракетного удару по всій території Ірану і війни, в якій Іран, якщо чесно, має мало шансів вистояти.Міжнародна коаліція з протидії іранській агресії із задоволенням розімнеться на аятолах, а місцеві революціонери залюбки доб’ють решту і без присутності на території Ірану іноземних військ. Росія і Китай ісламістам не допоможуть.

Очевидно, говорити про повну зміну правил гри наразі зарано, але певні нові рамки вже вимальовуються. До Ірану ставитимуться жорстко і без зайвих церемоній. Бізнес, пов’язаний із Корпусом вартових, потрапляє під моніторинг, а політики і їхні родини (а це більшість правлячої групи) опиняться під загрозою арешту та конфіскацій майна за кордоном. Удари триватимуть. Американці говорять прямим текстом: подальший розвиток ситуації залежатиме від рішень, які прийматимуться в Тегерані. Захочуть повернутися до попереднього стану, відмовитися від співпраці з Москвою, — пропозиція відкрита. Якщо ні, буде так, як сказав держсекретар Блінкен.

Чи допоможе це нам? Можливо, але через один крок. Головне зараз не допустити постачання іранських балістичних ракет до Росії. Остаточного рішення щодо їхньої поставки, можливо, ще немає. Торги тривають, і в який бік схиляться шальки терезів, поки що невідомо. Іранці раніше відзначалися розсудливістю, сподіваюся, вони цієї риси остаточно не втратили. 

Ігор СЕМИВОЛОС, експерт Центру близькосхідних досліджень AMES, співзасновник Української миротворчої школи