Трубний запах

Учора до Москви прибула українська урядова делегація з пропозиціями, як облаштувати вітчизняну газотранспортну систему. До закінчення перемовин обидві сторони старанно уникають будь—якого витоку інформації, проте обставини, які склалися навколо вітчизняних газових проблем, доволі прозорі. Майже всі аналітики переконані: Київ намагатиметься торгувати “трубою” взамін на зміни до укладеного торік газового контракту. Втім і сам вітчизняний газопровід, який від зміни власності захищає Конституція, не може протистояти іншим бізнес—інтересам наших партнерів. Якщо, скажімо, росіяни транспортуватимуть свій газ до Європи обхідними шляхами, то українська ГТС, суха, не заповнена і нікому не потрібна, залишиться пам’ятником втрачених можливостей. А частина нашої “труби” вже перебуває у такому стані.

Наміри й оцінки

Перед поїздкою до Росії перший віце—прем’єр Андрій Клюєв та керівник “Нафтогазу України” Євген Бакулін в унісон заявили: ми намагатимемося створити консорціум. Перший заступник Азарова додав, що новостворена організація має взяти нашу ГТС у концесію.

Навіть цих кількох слів, без оприлюднення деталей, вистачило, аби наші політики зробили ряд гострих заяв. Екс—Прем’єр Юлія Тимошенко, чия діяльність фактично і спровокувала чергову газову кризу, заявила: “Здати [в управління] нашу газотранспортну систему — те саме, що здати Україну”.

Утім, на думку експертів, подібні емоції — це тільки політика. З одного боку, ми вже маємо невдалий досвід роботи спільних утворень. “Можемо згадати, наприклад, компанію під назвою “Міжнародний консорціум з управління і розвитку ГТС України”, створену 2002 року, — каже “Україні молодій” незалежний експерт у сфері енергетики Олександр Нарбут. — Російська сторона заблокувала перший же проект — “Богородчани—Ужгород”, який давав змогу наростити потужність нашої ГТС на 19 млрд. кубометрів за рік”. Утім повністю ігнорувати інтереси постачальника газу, як пропонують деякі вітчизняні діячі, ми не можемо: транзитер залежить від постачальника та споживача продукції. На думку експертів, сьогодні Україна мусить навчитися вести перемовини за законами цивізованого бізнесу. “Прикладом для нас може бути консорціум із будівництва “Північного потоку”: з його підбором учасників, збалансованими відносинами власності”, — вважає пан Нарбут.

“Труба” під тиском

Найбільший конфлікт, який існує у процесі створення консорціуму, такий: росіян уже давно цікавить ідея не розвитку, а повного контролю над нашою ГТС. І вчора—сьогодні вони намагалися з’ясувати, як далеко готові піти українці у цьому напрямі. У їхніх руках — козир: газовий договір минулого року. Саме цей документ, на думку аналітиків, змушує переговорників метушитися й робити поспішні кроки. Один із таких глухих кутів, у який нас намагатимуться загнати, — це вільний допуск російського “Газпрому” на український ринок без посередників. Сьогодні ж, як відомо, “дочка” російського газового монополіста торгує на нашому ринку через “Нафтогаз України”.

Запобігти тискові з боку росіян може, на думку аналітиків, наше звернення до держав — учасниць Енергетичної хартії: Росія хоча й робила певні демарші, але таки залишилася членом цієї структури. Якщо наша сторона зможе навести переконливі аргументи, то найдражливіші моменти — вартість транзиту газу українською територіює та принцип “качай або плати” — ми зможемо врегулювати. І лише тоді — підійти до створення консорціуму без негативного багажу.

Незважаючи на початок будівництва обхідного російського газогону “Північний потік”, наша ГТС все ще становить бізнес—інтерес для можливих партнерів. “Скажімо, на маршруті “Південного потоку” (другий обхідний газогін) нині тільки здійснюються дослідницькі роботи, — каже Олександр Нарбут. — І наша ГТС може скласти йому конкуренцію: виконуючи його функції і доставляючи газ споживачам Болгарії, Балкан, нарощуючи потужності на лінії “Торжок—Долина”.

Очевидно, що перемовини щодо ГТС стануть першим відповідальним іспитом для нової влади. За день—два ми довідаємося, чи вистачило в команди Миколи Азарова аргументів, вміння, сили духу, аби отримати дивіденди від потенційно вигідного проекту, чи нам знову оголосять, що черговий контракт ми підписали тому, що іншого виходу не було.

Підтримка

За даними соціологічного дослідження компанії “R&B Group”, яку вважають “придворною” структурою Партії регіонів, 40,5% українців ставляться позитивно до створення газотранспортного консорціуму, 23% — негативно, 36% — не визначилися з відповіддю.

А тим часом...

Фірташ назавжди?

Народний депутат Олександр Гудима заявив, що олігарх Дмитро Фірташ завдяки останнім кадровим призначенням своїх людей повертається у газовий сектор України. “Призначення близьких до Фірташа людей на ці об’єкти (“Укргазвидобування” та “Укртрансгаз”) свідчать, що він спільно з Льовочкіним і Бойком фактично захопив газовий сектор України і встановлює там свою диктатуру. До управління газовим ринком повертається команда “Росукренерго”, — вважає нардеп і додає, що це лише перший крок відомого багатія. — Насправді він прицілюється на значно більші дивіденди. Думаю, через деякий час Фірташ зможе підім’яти під себе нафтовий сектор, прибравши до рук ще й “Укрнафту” і “Укртранснафту”.

Юрій ПАТИКІВСЬКИЙ