Три!.. Не продано

Перша приватизація, влаштована новою владою, виявилася відвертим фарсом. 76% акцій Луганськтепловозу пішли з молотка майже за стартовою вартістю (за 410 млн грн — лише на 10 млн більше, ніж визначив Фонд держмайна) і взагалі без торгів. Підприємство придбав російський Брянський машинобудівний завод (Трансмашхолдинг). Сумське НВО ім. Фрунзе (контролює росіянин Костянтин Григоришин) виконало роль статиста, а фірму “Мантара холдинг” (пов’язують зі спів­власником групи “Приват” Ігорем Коломойським), яка теоретично могла б поторгуватися, не допустили до аукціону через формальні причини. Деталі конкурсу — в минулому числі Тижня (№24). Тепер спробуємо відповісти на запитання: як і за рахунок чого уряд Миколи Азарова збирається виконувати приватизаційний план? У 2010-му від продажу держвласності хочуть залучити понад 10 млрд грн на фінансування бюджетного дефіциту.

Об’єкти, які може продати влада цього року, давно відомі. Так само й головні претенденти на підприємства (докладніше — див. Приватизаційні лоти-2010). Відповідь на запитання щодо виконання плану приватизації напряму залежить від того, чи зможе нова влада абстрагуватися від інтересів пов’язаного з нею великого бізнесу, забезпечити проведення відкритих конкурсів, а також — що найважливіше — не застосовувати адміністративних методів обмеження кількості учасників торгів (чи то шляхом написання умов приватизації під конкретні структури, чи то банальним недопущенням до аукціонів конкурентів). Продаж за безцінь Луганськтепловозу (інвестиційні аналітики оцінювали 76% акцій компанії щонайменше вдвічі дорожче) дає підстави сумніватися в прозорості чергового, мабуть, останнього великого перерозподілу держвласності.

“Відповідальність за приватизацію Луганськтепловозу несе Фонд держмайна”, — заявив прем’єр-міністр Микола Азаров. “Ми виконавці, рішення про приватизацію приймає Кабмін”, — вважає голова ФДМУ Олександр Рябченко… Такий пінг-понг спостерігається не перший рік і є свідченням не тільки недосконалості приватизаційного законодавства, а й відсутності політичної відповідальності. В цій ситуації пінг-понг взагалі виглядає комічно, адже регіонали зосередили в своїх руках усі важелі прийняття рішень — і виконавчих, і законодавчих.

Олександр Рябченко (напевно, розуміючи пікантність ситуації, в якій він опинився) вже повідомив, що виконати приватизаційний план можна, продавши Укртелеком. А віце-прем’єр із питань економіки Сергій Тігіпко навіть підвищив планку надходжень — до 15 — 20 млрд грн. Але досвід засвідчує, що таких показників за рік уряд ніколи не отримував (за винятком продажу Криворіжсталі в 2005-му), навіть близько.

Аукціон із продажу Укртелекому запланований на серпень, вірогідна стартова ціна підприємства — 7 млрд грн. Це в півтора-два рази менше оцінної вартості, визначеної інвестиційними аналітиками, проте їх оцінки базуються на біржових котируваннях акцій Укртелекому, які коливаються залежно від спекулятивного попиту (діапазон — до 20% за тиждень). Тож важко чітко сказати, хто й скільки заплатить за підприємство. Слід дочекатися умов приватизації.

На думку аналітика ІК “БГ Капітал” Олександра Паращія, до основних претендентів на цей об’єкт можуть долучитися Київстар-GSM, а також російська МТС. Аналітик ІК “Фенікс Капітал” Сергій Петренко зараховує до складу потенційних учасників конкурсу ще низку компаній — британський Vodafone, австрійський Telecom Austria та іспанська Telefonica. Остаточний перелік претендентів, ажіотаж торгів і підсумкова ціна залежать від того, чи отримають преференції від влади структури Ріната Ахметова або Ростелеком.

Якщо продати Укртелеком з якихось причин не зуміють, уряд може спробувати виконати план приватизації за рахунок інших великих активів, насамперед Одеського припортового заводу. Торік ОПЗ вже намагалися приватизувати, проте результат торгів визнали недійсним — прем’єр Юлія Тимошенко запідозрила учасників у змові й штучному заниженні вартості об’єкта, 5 млрд грн надходжень державу не влаштували. Цього року, за даними ФДМУ, стартова ціна ОПЗ не може бути нижчою ніж 5 млрд грн. Але чи продадуть його — велике питання, адже інтерес інвесторів до заводу впав через минулорічний скандал навколо нього й глобальне падіння обсягів виробництва підприємств хімічної промисловості.

Інші лоти порівняно з Укртелекомом та ОПЗ значно скромніші. Зокрема, блокуючі пакети Полтава- та Сумиобленерго ФДМУ планує продати в липні на фондовій біржі. З огляду на те що попередні спроби продажу були невдалими, в 2010-му стартову вартість пакетів цих підприємств знизять на 40-50% — відповідно до 180 млн і 108 млн грн. Потенційні покупці цих та решти енергетичних компаній — українські ФПГ, які де-факто контролюють цю галузь (структури Ігоря Коломойського, Ріната Ахметова, братів Суркісів), а також росіянин Костянтин Григоришин. Та навряд чи державі вдасться отримати суттєві надходження від продажу обленерго, позаяк олігархам немає жодного сенсу купувати міноритарні пакети акцій — як компаній, які вони контролюють, так і чужих.

Іван НЕЛЮБЧЕНКО