Топ-тендери тижня: принципи “Прозорро” хакнули до повного бардаку

 Новий рік почався з дикого скандалу щодо “Прозорро”. Уряд під ялиночку вніс зміни до постанови 1178, якими на півроку ліквідував звичайні тритурові електронні аукціони у відкритих торгах.

Замміністра економіки Надія Бігун заспокоює, що це не зрада. І з нею погоджується значна частина реформаторів, які брали участь у створенні екосистеми “Прозорро” — Макс Нефьодов, Василь Задворний, Віктор Нестуля. Їхній головний аргумент у тому, що НЕпроведення тритурового аукціону може бути навіть економічно ефективнішим. Мовляв, тоді учасники торгів з більшою відповідальність підійдуть то формування стартової пропозиції. І тоді може вийти ще більша економія, як про це говорить “теорія ігор” та досвід Молдови. Та ще й Світовий банк ще рік тому порадив це зробити, мовляв, так ближче до його тендерних практик.

Що ж, поживемо побачимо, результат можна буде пофіксити вже через пару місяців по статистці. Особисту позицію автора публікації стосовно цього експерименту можна прочитати тут.

Але набагато більша зрада в “Прозорро” почалась ще раніше і зараз розквітає буйним цвітом у абсолютно іншому напрямку, якого ніхто не бачить у буквальному сенсі слова. Мова про приховування закупівельних цін.

Урядова постанова 1178 по регулюванню закупівель цієї осені закріпила так звану “закупівлю без використання електронної системи”. Фактично уряд на час війни дозволив замовникам купувати що вони хочуть у кого хочуть почім хочуть. Все заради економії дорогоцінного часу і НЕрозкриття ворогу чутливої інформації.

Однак ці логічні передумови розбились об реалії. Ось кілька прикладів лише за минулий тиждень.

Спочатку хороший. Комунальне підприємство “Теплоенерго” Кременчука без використання електронної системи купило кабель на 2 млн грн. При цьому комунальники оприлюднили договір і ціну за одиницю товару — кабель АПвЭгаПу-10 1*70(г)/16 купили по 528 гривень за метр. Відтак можна нагуглити, що його ціна накручена приблизно в два рази у порівнянні з інтернет-магазином. А відтак можна почати задавати питання замовнику чи не дорого він скуповується за гроші кременчукців? Може нехай зі своєї зарплати компенсує різницю?

А тепер поганий. “Закарпаттяобленерго” без використання електронної системи купило кабелів на ще більшу суму 9 млн грн. І не оприлюднило ні договору, ні переліку придбаних кабелів, ні цін за одиницю. І поділити суму угоди на обсяг замовленого товару неможливо. Бо купили щось що називається “кабель, провід”, тобто там може бути кілька невідомих і різних по ціні товарів.

Відмітимо, що Кременчук, на відміну від Закарпаття, знаходиться під обстрілами. Тому для міста на Полтавщині можна легко пояснити нагальну потребу швидко купувати кабелі для ремонту енергомереж. Але чим пояснити приховування цін в Ужгороді як небажанням закарпатців відповідати на такі ж питання як до кременчукців?

У випадку з військовими закупівлями питання таємничості має ще більшу вагу. І певна закритість має виправдання. Але надмірна закритість породжує жахливі підозри. Ось, наприклад.

Київське квартирно-експлуатаційне управління уклало угоду на поставки 52 589 000 Кіловат-годин електроенергії з ТОВ “Оператор енергії” на 304 мільйони гривень. Договір не оприлюднено, тому вартість енергії можна порахувати лише шляхом ділення суми на обсяг = 5,78 грн за Квт*год. (скрін внизу зліва).

Це дуже висока та неринкова ціна. Достатньо сказати, що у ці самі дні з цим самим “Оператором енергії” уклав угоду і Охматдит. І у нього ціна — 4,45 гривень за Квт*год. (скрін праворуч).

Світити угоди військових — це неправильно. Не можна показувати ворогу адреси військових частин, для яких замовляють енергію. Але якби військове КЕУ виконало просту функцію — заповнило в “Прозорро” рядок “ціна за одиницю”, як то зробив “Охматдит”, то і не було б жодних підозр.  Але яка воєнна таємниця у ціні кіловатгодини? Таємниця хіба що корупційна. Одна гривня різниці енергії з ринковою ціною при закупівлі 53 мільйонів кіловатгодин — це 53 мільйони маржі. Якомусь генералу точно хватить на мерседес. І навіть не один, а цілу жменю мерседесів.

Але повторимось, що це лише підозра. В угоді на поставку енергії може бути нормальна ціна. А може й не бути…

І якщо урядовці зараз не зупиняться у потаканні недобросовісним замовникам, то ця суміш підозр і приховувань продовжить роз’їдати принципи, на яких “Прозорро” будувалось на початку війни з Росією вісім років тому.

Юрій НІКОЛОВ