Ціни “спеклися”...

“Наслідки спеки для економіки України”, — такою була тема прес-конференції за участі спеціалістів, які намагалися спрогнозувати, що нас, покупців, очікує в магазинах у недалекому майбутньому. Хоча не треба бути великим експертом, щоб зрозуміти: на продовольчі товари цінники змінюватимуться у бік зростання. Варто лише проглянути інформацію з хлібних ланів, де через холодну зиму та спеку країна, порівняно з минулим роком, суттєво недобере зерна. Питання в тому, коли очікувати цього значного підвищення, на скільки й на які товари?

На думку в. о. керівника “Німецько-українського аграрного діалогу” Олега Нів’євського, підвищення цін на зернові — причому по всьому світу (бо спека — вона не тільки в Україні, вона і в США, і в інших державах) — лише початок ланцюгової реакції. Цьогорічний врожай колосових у нас менший, ніж очікувався ще три місяці тому, відповідно й ціни — значно вищі, ніж на початок минулого сезону хлібозбирання. Здорожчання зерна потягне за собою угору інші ціни — на м’ясо, молоко, продукти, де зерно використовується як ресурс. Тобто потрібно очікувати зростання цін на продовольство. На скільки — точно поки що порахувати важко. Але 10-відсоткове підвищення цін на зернові культури може спровокувати 3 відсотки зростання у цілому по продуктовому кошику.

У такій ситуації можновладцям важко буде стримувати ціни на хліб. Хоча вони з усіх сил намагатимуться це робити. Головне тут, вважає Олег Нів’євський, щоб у владних кабінетах, незважаючи на спеку, не наламали дров, підходили до цього питання з холодною головою. Щоб не намагалися керувати процесом неринковими методами на кшталт експортних квот, експортних податків, регулювання цін. Адже для середнього українця подорожчання паляниці на 10—15 копійок особливої ролі не грає. Тут потрібно адресною допомогою захистити найбідніші верстви населення. Тож саме на незаможних варто звертати увагу, а не регулювати ціни на хлібобулочні вироби для всіх.

На запитання: “Що робити, коли пшениці на експорт йтиме більше, ніж країна може собі дозволити вивезти без шкоди для власної продовольчої безпеки?” виконуючий обов’язки керівника “Німецько-українського аграрного діалогу” зазначив:

— Відверто кажучи, я не очікую, що таке станеться. Усередині ж бо країни також достатній попит є на збіжжя. Залежатиме, яка конкуренція буде на цьому ринку. Якщо й радити щось: з урядом трейдери можуть укласти якусь торгівельну угоду чи меморандум, оцінити попит і пропозицію України — справді, скільки зібрали, скільки потрібно для внутрішнього споживання, скільки йде на експорт. Але це не найкраще, швидше, видимість діяльності уряду. Найліпше рішення — ринок сам усе відрегулює за рахунок цін, попиту і пропозиції.

Від подорожчання цін на зерно Олег Нів’євський вбачає і позитиви, насамперед для сільгоспвиробників. За його словами, якщо аграрії, зокрема, через обмеження з боку влади, не продадуть вигідно врожай — восени просто не зможуть посіяти озимі в достатній кількості.

Галина КВІТКА