Цілком таємно. Тільки для народних депутатів

Ну а тих, які мають заповітний мандат, запитаємо:

Ну що, панове, догралися? Як то воно — зі своїх тепленьких місць у списках потрапити до мажоритарки з її фінансовими ризиками та місцевим безприділом? Як то воно — іти до людей із штампом “депутат” на лобі?

Звісно, думати треба було тоді, коли голосували. Але ж і тут виходу не було — раз віддавши картку, назад її вже не повернеш, а “сеанс одночасного голосування” є річчю цілком самодостатньою.

Одне слово: перетворити 450 кнопок на дві, які натискають з Банкової, легко, а от провести зворотну операцію — зробити так, щоб ти знову став політичною фігурою, а не хлопчиком на побігеньках — проблемно. Однак бажано. Бо з політичними фігурами домовляються, а хлопчиків посилають воювати в мажоритарку. Тобто куди подалі.

Шановні політики, чи не прикро вам, отримуючи в секретаріаті стоси законопроектів для вивчення, бачити, як помічники депутатів-заочників, не читаючи відправляють їх до смітників?

І чи не пече у серці, коли розумієте, що саме оці “заочники” і потраплять до списків у першу чергу?

Йдеться не про розподіл на синіх-помаранчевих. Бо насправді парламент, так само, як і суспільство, ділиться не за політичним, а за майновим принципом — на бідних і багатих. Тільки тутешні “бідні” мають гроші на дорогий костюм і навчання дітей за кордоном, але не мають “заводів-газет-пароходів”

Щодня оці от депутати-незаможники стараються для своєї політичної сили, заробляють додаткові діоптрії, сидячи над документами, змагаються із суперниками у мистецтві слова і кулака, а потім замість подяки чують: “А чи не пішов би ти на... мажоритарку?”

Прикро, панове.

Звісно, можна посипати голову попелом та зітхати: “ Що зробиш — не розробиш”. І хтось із вас саме так і чинить.

Але можна поміркувати та спробувати змінити ситуацію — поки на це є час.

Скажете, фантастика? Ні, коли врахувати, що кількість депутатів, які не потрапляють до списків, досить істотна. Якщо не більшість, то недалеко від того. Ба навіть сам Литвин не застрахований від такої долі, і він це дуже добре усвідомлює.

Заінтригували?

Отож.

Але спочатку давайте домовимося: про це — нікому, жодній живій душі. Все має залишитися між нами, аж поки остаточно підготуємо питання.

Справа в тому, що ситуація може кардинально змінитися, якщо ви лише один раз дружно натиснете на кнопки.

Особисто.

Для того, щоб отримати шанс робити це і далі.

І теж особисто.

Здогадалися, про що ми?

Так, про систему особистого голосування у Верховній Раді, яка вже готова до впровадження і чекає тільки на волю народних обранців.

Що вам дає ця система? Перш за все про головне. В результаті її ухвалення народний депутат значно виросте у ціні. Навіть якщо він із більшості. Бо тоді вже господарям фракції доведеться звертатися до нього, а не навпаки. Це саме його проситимуть про те, щоб натиснув кнопку за лобістський проект, і гроші носитимуть йому, а не тільки керівнику фракції.

Згадайте, як добре було у старі часи, коли ще не прищепилася у нас практика сеансів одночасного голосування на кількох пультах. Навіть найнезаможніший депутат міг отримати тоді свій шматочок пирога. А сьогодні? Гроші у парламенті крутяться величезні — тільки, як то кажуть, все більше по вусах течуть.

Що там казав Литвин на тему особистого голосування? Після цього Рада не зможе зібратися? А ви прийміть цю постанову для наступників — тих, хто прийде до зали “під куполом” після виборів. Таким чином і теперішній термін відпрацюєте спокійно, і на наступний отримаєте шанс залишитися.

Не вірите? Тоді докладніше.

Щоб потрапити до парламенту наступного скликання у вас є два способи: боротися за місце у списку, або... Або зробити так, щоб вам самим запропонували це місце. Ще й уклінно попросили його прийняти.

І саме другий варіант забезпечить вам реалізація механізму особистого голосування.

Необхідність щодня “ходити на роботу” одразу виб’є з партійних списків усіх спонсорів — як великих, так і менших. Адже бізнесмени не мають часу сидіти за пультом і натискати на кнопки. А значить, повинні будуть найняти собі людей, які це робитимуть в їхніх інтересах.

Як ви гадаєте, кого запросять до списків? Водіїв та секретарок, борців та баскетболістів? Буде і таке. Але політиків обійти все одно не вдасться. Бо як під час виборів, так і протягом роботи у залі від кандидатів-депутатів вимагається перш за все кваліфікація.

Це для синхронного натискання кнопок вистачить одної дресованої мавпи. А для виборчих перегонів потрібні реальні політики з іменем і суспільною вагою. І у залі бажано потім свідомо працювати, не плутаючи кнопки. Бо особисте голосування, особиста відповідальність — справа тонка. Тут без кваліфікації не обійтися. Тому господарі партій вимушені будуть все-таки змінити ставлення до вас, шановні парламентарі.

А отже ввівши з наступного скликання персональне голосування, ви не загинете безславно на мажоритарці, а знову спокійно ходитимете на засідання. І не проситиметеся більше на зустріч з деякими однопартійцями, немов на аудієнцію з Римським Папою.

Тобто як не крути — єдиним способом залишитися у політиці для професійних політиків є особисте голосування у парламенті. Так само, як воно є єдиним шансом зберегти цю саму політику як явище.

Тепер звернемося до тих, хто оплачує всю цю божевільню. Шановні олігархи! Чи знаєте ви принцип: хто платить, той і замовляє музику? І чи не здається вам, що зараз цей принцип брутально порушується? Бо музику здебільшого замовляють на Банковій, а платити так чи інакше доводиться вам. От і подумайте, чи згодні ви на увічнення цієї практики.

І чи вам подобається перерозподіл бізнесу “по понятіям”, який відбувається уже зараз.

Може ви чули про російського олігарха Дерипаска, який сказав: “...усе своє багатство готовий віддати за єдиним словом Владіміра Путіна”? Чи не здається вам, що це зразок для наслідування? І не тому, що ви хочете його наслідувати, а тому що змушені будете?

Ви ж люди розумні — інакше ніколи б не створили своїх імперій. А розумні люди завжди здатні подумати на крок вперед — або у крайньому разі просто подивитися на північних сусідів, які традиційно ідуть на цей самий крок попереду. Подивилися? Сподобалося?

А якщо не сподобалося, значить треба щось робити. Тим більше, що коли в результаті продовження сьогоднішньої практики ухвалення рішень народ візьметься за вила, крайніми знову будете ви. Наступна революція неодмінно потягне за собою розкуркулення, і розкуркулюватимуть зовсім не бомжів.

Тих же, хто вірить власним політтехнологам і думає, що революції не буде, мусимо засмутити окремо. Розкуркулювання вам, дорогенькі, все одно не уникнути не вдасться, бо хлопці з Банкової вміють забирати гроші. І депутатська недоторканість тут не допоможе.

От і подумайте, як вам, олігархам уникнути цього сумного сценарію?

Перша порада очевидна — не лізти у політику особисто. Навіщо вам значок з прапором? Свої питання можна вирішувати тихо, через депутатів, замість того, щоб ставати на барикади і битися за блокування чи розблокування Ради.

Отже від введення механізму особистого голосування в Раді ви напряму виграєте, бо по-перше позбавите себе клопоту із парламентською божевільнею, а по-друге, отримаєте можливість перекидатися з табору в табір тихо, а не публічно. Та й купити одноразове голосування 226-ти голосів значно дешевше, ніж замовляти Банковій, на яку кнопку має натиснути Чічіков.

Недоторканість, як ви розумієте, більше потрібна незаможникам, бо вас вона в разі чого все одно не врятує. А адреналін можна скидати на матчах ваших футбольних команд.

Отже у фінальній частині цього матеріалу дозвольте звернутися до всіх — як професійних політиків, так і бізнесменів.

Шановні депутати! Ваша доля сьогодні — у ваших руках. Бо на наступних виборах у Раду прийдуть солдати, які за копійку будуть тиснути потрібні кнопки. І тоді і політики лишаться поза грою і бізнесмени не вирішуватимуть своїх питань ні за які гроші, бо самі перетворяться у точно таких солдатів.

Ну і останнє. Цілком між нами, поки сторонні не чують. Зараз склалася унікальна ситуація, коли інтереси країни тимчасово збігаються з інтересами ваших — як політичних, так і бізнесових кишень.

Тож використайте її, хлопці!

Брати КАПРАНОВИ