“ТСД” у Красному Лучі — як “Рено” у Франції

Генеральний директор, голова ради директорів корпорації “Транспортний союз Донбасу” Олександр Киященко (на знімку) серйозно ображається, якщо його рідний Красний Луч називають депресивним. І ніби на захист міста розповідає таку історію.

— Коли я вчився в політеху, в мене із другом була мрія: закінчити інститут і працювати... на фурі. До Італії їздити, в інші країни. Але не склалося. Однак студентська мрія зіграла свою певну роль: я почав займатися міжнародними перевезеннями, коли вже працював керівником великого автотранспортного підприємства. До того ж це сталося в 90-ті роки — під час розвалу структури управління транспортної галузі, повального закриття й банкрутства підприємств. Переді мною стояло завдання: зберегти матеріально-технічну базу свого АТП і його колектив.

Міжнародними перевезеннями ми стали займатися з 1995-го. Уже наступного року нам удалося взяти перші п’ять машин “Рено” в лізинг, до того ж без будь-яких державних гарантій. Через рік отримали ще одну партію і якось закріпилися на ринку міжнародних перевезень. Тепер я вже міг скласти протекцію своїм колегам, тому що мав вотум довіри компанії “Рено”. А ця фірма, хочу зауважити, працювала без будь-яких банківських або державних гарантій, довіряючи передусім своїм перевіреним на ділі партнерам. Отож якось я поїхав до Франції разом з одним колегою-луганчанином, щоб рекомендувати його кампанії.

Що таке “Рено”? Це своєрідна держава в державі. З колишнім керівником компанії, що відповідав за східні регіони, Полем Литвиненком ми швидко знайшли спільну мову. Стоїмо біля великої карти Франції. І Москва там є, і Красний Луч, а Луганська немає. Луганчанин це помітив і не втримався від репліки. Поль повернувся до нього і сказав таку фразу: “Оскільки місто Луганськ розташоване на околиці міста Красний Луч, на нашій карті його немає”. Пожартував, звісно... Але якщо замислитися над тим фактом, що Красний Луч позначений на карті одного зі світових китів автомобілебудування, то характеристика “депресивний” буде для міста досить образливою. Хіба не так?

Наша точка на карті зарубіжного виробника

Сперечатися не станемо. Більше того, повністю підтримаємо Олександра Миколайовича і скажемо так: якщо “Рено” представляється у Франції як окрема держава в державі, то корпорація “Транспортний союз Донбасу” теж претендує на статус окремої держави. Це справді унікальне підприємство, котре, крім того, що займається всіма видами перевезень — пасажирськими, вантажними, міськими, міжміські й міжнародними, — ще й складає автобуси. До структури корпорація “ТСД” входить чотири підприємства: “Редрейтранс”, АТП-10911, “Кан-Транс” і “Нак-Транс” і ще дев’ять асоційованих підприємств Луганської та Донецької областей.

Невже справді кращий?

Можна не сумніватися, що будь-яка людина, що вперше побувала в Красному Лучі, зверне увагу на нові, пофарбовані в червоний колір автобуси і буде заінтригована написом на кожному з них — “Найкращий транспорт на шляхах Луганщини”. Невже справді кращий? І невже в найсхіднішому регіоні України можуть випускати продукцію, що краща за визнані у країні бренди? Щоб відповісти на ці запитання, потрібно побувати на підприємствах корпорації й познайомитися з її “мозком” і стратегом Олександром Киященком.

Складальне виробництво російських автобусів “Волжанин” на ТОВ “Кан-Транс” було розпочато у грудні минулого року. До речі, “Волжанин” двічі отримував звання “Кращий автобус Росії”, а підприємство, що його випускає, стало першим російським заводом, який розпочав поставки автобусів до Західної Європи. Олександра Киященка і його команду зацікавили ці машини й перспективи, що відкриваються, тому вони знайшли можливість організувати складання російських автобусів на своєму виробничому майданчику. Сьогодні “Кан-Транс” отримує з Росії машинокомплект, в якому бракує 350 позицій, і випускає автобуси, котрі за своїми технічними параметрами переважають окремі вітчизняні зразки.

— За минулий період ми побудували високотехнологічну лінію складання автобусів різних модифікацій, як малої, великої, середньої, так і супервеликої місткості, — розповідає Олександр Киященко. — За цей рік разом із нашими російськими партнерами зібрано 33 автобуси різного класу, які сьогодні експлуатуються на дорогах Луганської, Одеської, Дніпропетровської, Київської областей і міста Києва. Робота, по суті, тільки-но розпочалася. Це перший етап нашого складального виробництва, але найближчим часом ми зможемо випускати 250—300 автобусів на рік. До речі, як учасники обласної програми “Шкільний автобус”, ми вже в нинішньому році випустимо перші автобуси для школярів Луганщини, а загалом їх буде 40 одиниць. Цей вид нашої продукції пройшов сертифікацію, тому сподіваємося, що в 2013-му випускатимемо шкільні автобуси і для інших регіонів України.

Генеральний директор корпорації стверджує, що перспективи розвитку цього виробництва досить привабливі, до того ж не тільки для самої корпорації, а й загалом для українського бізнесу. Головний оптимізм полягає в тому, що автобуси, зібрані в Красному Лучі, вже мають успіх на споживчому ринку. Нещодавно, наприклад, “Кан-Транс” виграв тендер у таких великих виробників автобусів, як ЛАЗ, МАЗ, і сьогодні поставляє свої машини Донбаській паливно-енергетичній компанії. Перші автобуси вже возять зі зміни й на зміну шахтарів підприємства “Свердловськвугілля”. Партію автобусів для таких само цілей нещодавно відправлено на “Павлоградвугілля” до Дніпропетровської області. Поки що дорікань на продукцію немає, лише позитивні відгуки.

Конкуренцію виграти важко, але можна

Само по собі постає запитання про конкуренцію. Уже якщо “червоний” автобус зміг виграти тендер, до того ж не один, чи не склав він більшу конкуренцію виробникам на українському ринку?

— Так, без удаваної скромності скажу, що ми маємо право зайняти свою нішу серед великих виробників, — заявляє Олександр Миколайович. — Тому що за технічними та економічними параметрами наші машини перевершують своїх українських побратимів. Приміром, за паливоємністю. Наша машина середнього класу витрачає 16—17 літрів палива на сто кілометрів. В інших — 22—24 літри. Крім того, за довжини 8,2 метра пасажировмісність нашого приміського автобуса становить 30 посадкових місць і 55 — загальної місткості. Ті, які ми зібрали спеціально для пасажирських перевезень у Красному Лучі, мають 22—24 посадкові місця і 65 — загальної місткості. За таких параметрів і витраті палива ця машина дуже цікава в комерційному плані. Це перше. По-друге, всі кузови нашої машини середнього класу зроблено з алюмінієвого сандвіча з композиційними матеріалами всередині. Це й тепло, й енергозбереження, й довготривалість експлуатації кузова. У машин великого класу є оцинковані кузови, термін служби яких теж набагато вищий, ніж у наших конкурентів. Крім того, всі агрегати — від американських, японських і європейських провідних виробників. Ми самі експлуатуємо свої автобуси і знаємо, які важливі якість і термін експлуатації.

...До зовнішнього ринку ми, звісно, ще не доросли. Це наша перспектива, до якої будемо прагнути, тим паче що наш головний виробник уже поставляє свої машини в Чехію, Арабські Емірати й низку інших країн.

— Можна сказати, що “Кан-Транс” має шанс перетворити Красний Луч на центр автомобілебудування Донбасу?

— Такий шанс справді є, але потрібні держпрограми під реалізацію нашої продукції. Наприклад, у нас є передумови для перемоги в конкурсі з виробництва шкільних автобусів. Крім того, нашими автобусами серйозно зацікавилася ДТЕК. За програмою розвитку в 2013 році компанія планує оновити свій парк. Скільки і яких моделей буде потрібно, стільки ми й зробимо.

Сьогодні готуємося відкрити ще один корпус зі складання машин, ведемо переговори із заводом-виробником, щоб з кінця 2013 року кузови варити самим. А взагалі ми плануємо розширити модельний ряд автобусів, що випускаються, зокрема за рахунок туристичних машин. Через кілька днів на “Кан-Трансі” запустимо в роботу найсучаснішу покрасочну камеру італійського виробництва, аналогів якій в Україні немає. Крім того, плануємо використовувати можливості внутрішньої, регіональної, кооперації. Це можуть бути фарби Рубежанського виробництва або скло, виготовлене на заводі “Пролетар” у Лисичанську, та інших виробників.

До речі, на автобусах звертає на себе увагу напис — “Волгобас”. Знаючи історію виробництва машин у Красному Лучі, неважко здогадатися, що цей бренд складається із двох назв — Волга і Донбас. Олександр Миколайович це підтверджує.

— Для нас було принципово, щоб у назві зібраних у Красному Лучі автобусів було присутнє слово “Донбас”. Правду сказати, ми близько року пробивали цю можливість, домовляючись із нашими російськими партнерами, і, зрештою, переконали їх у цьому.

Захід стане ближче

Директор ТОВ “Редрейтранс” Олег Киященко напівжартівливо-напівсерйозно рекомендує заздалегідь купувати квитки до Італії — “інакше можете спізнитися”, і пояснює, що внаслідок перемовин з італійськими партнерами “Редрейтранс” відкриває новий маршрут міжнародного сполучення Луганськ—Неаполь. Потреба в цьому є. Як показав моніторинг транспортного ринку України, сьогодні автобусом наша людина може дістатися до Італії лише з Києва та західних регіонів України. Жителям східної частини країни до Європи дістатися важче. “Редрейтранс” узявся за розв’язання цієї проблеми. З 2001 року його автобуси тричі на тиждень працюють на регулярних маршрутах Луганськ—Крефельд і Харків—Дуйсбург. Новий маршрут до Неаполя проходитиме через Донецьк і Харків. До речі, вартість квитка в Німеччину до пункту призначення становить приблизно сто євро.

Крім пасажирських перевезень, автопідприємство надає послуги з перевезення вантажів. На його балансі 35 автопоїздів марки “Вольво”, “Рено”, “Манн”, “Мерседес”, це експорт-імпорт у західному напрямку — Італія, Франція, Німеччина, Румунія, Балканські країни. Рухомий склад постійно оновлюється. За словами директора ТОВ “Редрейтранс”, нещодавно підписано контракт із компанією “Мерседес” на поставку тягачів класифікації Євро-5 за екологічністю.

— Завдяки нашому багаторічному досвіду, довгостроковим контрактам з відправниками вантажу й вантажоодержувачами, а це великі підприємства країни, — розповідає Олег Киященко, — роботи в нас багато. З 1996 року ми є дійсними членами Асоціації міжнародних автомобільних перевізників. За цей час внесли багато пропозицій із приводу поліпшення роботи автотранспортного ринку країни, оскільки загалом це піде на користь українській економіці.

До речі

Виробництво зі складання автобусів дало змогу відкрити в Красному Лучі 350 робочих місць. А в разі виходу його на проектну потужність чисельність працюючих зросте до 900 осіб.

Перспектива

Разом із міською владою Луганська корпорація “ТСД” розглядає перспективу розвитку маршрутної мережі обласного центру. Суть проекту — переформатування маршрутної мережі на комфортабельні автобуси великої місткості. “Швидконогі” “Газелі” уже відіграли свою роль, і сьогодні настав час іншої, сучаснішої техніки. Корпорація пропонує поетапне переформатування, і Луганська міська влада з цим проектом згодна. Досвідом слугує Красний Луч. Тут уже 90 відсотків приватних перевізників працюють із корпорацією, отримуючи консультації, гарантії та організаційно-технічну допомогу.

Факт

Першими зібраними в Красному Лучі автобусами стали моделі великого класу “Волжанин-5270”. У міській версії машини розраховано на 110 пасажирів, місць для сидіння — 33. Приміська модифікація “52701” має меншу місткість — 90 осіб, зате місць для сидіння тут більше — 41.

Алла АНТІПОВА