Свобода пропонує ''відібрати й поділити''

- У чому суть пропонованого законопроекту, який вже викликав різку критику одних та беззастережну підтримку інших?

— Законопроект, запропонований народними депутатами від “Свободи”, визначає правові, економічні та організаційні форми добровільної та примусової ліквідації так званих приватних монополій. Однак при цьому в самому законопроекті відсутнє визначення поняття “приватна монополія”. Ліквідувати пропонується ВСІ приватні монополії, придбані шляхом приватизації державного майна, або іншим способом, не забороненим законодавством.

Передбачається ліквідувати або все майно приватної монополії, або частину в її майні, що перевищує 25% загальнодержавного та / або регіонального ринку. Якщо ж власник відмовляється передати об'єкт примусової ліквідації у державну власність, він буде оштрафований у розмірі 30% ринкової вартості об'єкта, а Фонд Держмайна зобов'язаний у судовому порядку забезпечити передачу об'єкта в державну власність.

При цьому кошти від проведення добровільної або примусової ліквідації приватної монополії повертаються її колишньому власникові у розмірі, сплаченому ним за об'єкт добровільної або примусової ліквідації приватної монополії під час його первинного придбання. Кошти, отримані понад сплачене фізичною або юридичною особою, яка займала монопольне становище, за ці об'єкти — направляються до держбюджету України. Таким чином, інвестиції власника щодо оптимізації, розширенню бізнесу та інші — не компенсуються.

- А це законно?

— Звичайно, ні. Це суперечить ст.13 Конституції України, яка передбачає, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності, і при цьому ніхто не може бути протиправно своєї власності позбавлений. А примусове відчуження власності може бути застосоване як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі порядку, встановленого законом, за умови попереднього і повного відшкодування її вартості. Примусове відчуження об'єктів з наступним повним відшкодуванням вартості допускається лише в умовах військового чи надзвичайного стану. При цьому всі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Таким чином, положення даного законопроекту, котрі передбачають нерівні умови для суб'єктів господарювання, пріоритет державної власності та примусове відчуження приватної власності без повного відшкодування її вартості — грубо суперечать нормам Конституції України.

- Добре, а якщо подивитися з точки зору споживача — чи стане йому, споживачеві, легше від настільки радикальних заходів?

— Ні, звичайно. Ці механізми, навіть якщо будуть “запущені” якимось дивом, якого, сподіваюся, не станеться — жодним чином не забезпечать підвищення ефективності функціонування ринків, не забезпечать захист інтересів підприємців та споживачів від різноманітних зловживань монопольним становищем.

- Чому?

— Як свідчить практика, суб'єкти господарювання державної та комунальної форм власності, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку, точно так само ним зловживають, як і приватні! Будь-який бажаючий може переконатися в цьому, постоявши в “Хюндаї” годин 5 на морозі, подивившись, як ведуть себе державні чи комунальні підприємства, які надають платні адміністративні послуги. Також можна насолодитися тим, як працюють неприватні обленерго, як “піклуються” про наші будинки ЖЕКи, кожен з яких є монополістом в межах окремо взятого будинку. А ще — варто оцінити роботу “Укртелекому”, “Ощадбанку”, “Укрпошти” та інших державних і комунальних монополій.

Тобто, справа не в тому, хто саме є власником монополії, а в тому, як управляються ці монополії, а головне — який контроль здійснюється за їх діяльністю. Крім того, в більшості випадків державні та комунальні монополії є такими виключно номінально. Тому що реальними власниками таких монополій є ті чи інші чиновники або політики, які в умовах повної відсутності громадського контролю за своєю бурхливою діяльністю творять все, що завгодно. Так що на практиці великої різниці між державними та приватними монополіями не простежується.

- Але ж в Україні вже існує законодавство, присвячене монополіям. Як щодо відповідності законопроекту вже діючим нормам?

— Зрозуміло, він повністю суперечить чинному Закону України “Про захист економічної конкуренції”. При цьому ініціатори законопроекту N1250 навіть не пропонують внести якісь зміни в цей закон.

Наприклад, у законопроекті зазначено, що “монопольним” вважається становище фізичної та / або юридичної особи (крім юридичних осіб державної або комунальної форми власності) і пов'язаних з ним осіб, частка яких на загальнодержавному та / або регіональному ринку перевищує 25%. Це в ініціаторів законопроекту і є критерій визначення “приватної монополії”.

У той же час, статтею 12 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлено інші критерії визначення наявності монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання. А саме — суб'єкт господарювання вважається таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, якщо:

— На цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

— Або якщо він не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання до закупівлі сировини, матеріалів, збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин (частина 1 статті);

— Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку перевищує 35%, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

— Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку — менше 35%, але він не зазнає значної конкуренції, наприклад, внаслідок порівняно невеликого розміру часток, що належать конкурентам.

— Також вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або вона незначна, а відносно них, разом узятих, існує одна з умов, передбачених вищевказаною частиною 1 статті 12.

— Монопольним (домінуючим) вважається становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови: по-перше, сукупна частина не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки, перевищує 50%; друге, сукупна частина не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки, перевищує 70% — і якщо при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини 4 цієї статті, тобто, спрощено кажучи — що стосовно певного виду товару між ними є конкуренція.

Таким чином, діючий Закон “Про захист економічної конкуренції” поєднує в собі як структурні, тобто формальні, так і поведінкові критерії визначення монопольного (домінуючого) становища. Ці критерії складні, і, як ми бачимо, у чинному законі розписані чітко і докладно. А в ініціаторів законопроекту все просто і примітивно, як господарське мило або революційні тиради експопріатора Шарикова: належить тобі формально 25%, і все — ти монополіст. Тобто, апріорі — глитай і ворог народу, і тому підпадаєш під розграбування.

Додатково слід зазначити, що в законопроекті N1250 взагалі не зачіпається питання монополій, які виникають внаслідок технологічних особливостей (природні монополії), і монополій, які виникають з прав інтелектуальної власності. І я дуже сумніваюся, що ініціатори законопроекту хоча б підозрюють про існування таких специфічних монополій і про те, що для них потрібне специфічне регулювання.

- Але, можливо, Свобода вивчила якийсь світовий досвід? Наприклад, Куби або Північної Кореї? Судячи з усього, послідовники Тягнибока ще більш радикальні експропріатори, ніж ліві радикали?

— Те, що пропонує “Свобода”, повністю суперечить позиції Міжнародної мережі з питань конкуренції, членом якої є і Україна і яка об'єднує понад 100 конкурентних відомств у світі. Так, проведений даною організацією аналіз антимонопольного законодавства 35 юрисдикцій показав, що в 28-ми з них, в тому числі і у Європейському співтоваристві, в яке ми нібито дуже прагнемо, застосовується саме поведінковий, а не формальний числовий критерій визначення домінуючого становища, яке передбачає можливість компанії або декількох компаній вести себе на ринку неконкурентним чином. Практично в усіх юрисдикціях визначення частки суб'єкта на ринку є всього лише відправною точкою для початку аналізу поведінкових характеристик учасників ринку з метою встановлення наявності / відсутності монопольного (домінуючого) становища.

І це абсолютно логічно. Адже, наприклад, два конкуренти з частками на ринку, умовно, 51% і 49% — можуть воювати один з одним так, що тільки “пір'я летить”, а п'ять-шість конкурентів з частками приблизно по 15 -20% у кожного — вступити в картельну змову.

Таким чином, положення “свободівського” законопроекту стосовно критеріїв визначення монопольного становища не відповідає тому визначенню монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, яке вже є в Законі “Про захист економічної конкуренції”, а також суперечить законодавству Європейського Співтовариства і підходам, прийнятим у світовій практиці.

Далі. Пропоноване “Свободою” обмеження ринкової частки приватного сектора господарювання в розмірі 25% жодним чином не забезпечить розвитку ефективної конкуренції на відповідних ринках. Адже за умови, що на ринку діють 4 учасники з частками по 25%, показники рівня ринкової концентрації (2500 за індексом Херфіндаля-Хіршмана) в 2,5 рази вищі, ніж ті, при перевищенні яких структура ринку, у відповідності з нормативними документами США та ЄС, вважається несприятливою для конкуренції (1000 за індексом Херфіндаля-Хіршмана).

При цьому загроза серйозних збитків у випадку перевищення ринкової частки розміру в 25% (що буде залежати не тільки від дій відповідних суб'єктів господарювання, але і їхніх конкурентів, які, наприклад, вирішать раптово вийти з бізнесу) — буде вкрай негативно впливати на наміри “потенційних монополістів” зайти на відповідний ринок.

- І що ж ми отримаємо на виході, якщо цей законопроект буде ухвалено і застосовано?

— Якщо раптом (спаси і сохрани нас від цього жаху) даний неконституційний законопроект, який суперечить уже чинному законодавству, стане законом, це:

— Породить нове “розкуркулення”;

— Сотворить повний хаос у правозастосовчій практиці;

— Вибудує додаткові суттєві бар'єри для вступу інших суб'єктів господарювання на ринки.

А головне — замість розвитку конкуренції ми отримаємо найгірший з видів монополізму — державний монополізм. Тобто, монополізм чиновників-бюрократів, який і так уже призвів до тотального краху не одне суспільство і державу.

- Як ви думаєте — чи розуміють це ініціатори законопроекту?

— Ну, є два варіанти. Якщо не розуміють — значить, вони повні й абсолютні неосвічені дилетанти, “шарікови”, для яких межа уяви — “відібрати й поділити”. Законопроект на дві сторіночки — це яскраво, особливо якщо врахувати, що в усіх цивілізованих країнах антимонопольне законодавство — це нормативні акти величезного обсягу. Класичний підручник Віскузі, Вернона і Гарингтон “Економічна теорія регулювання та антимонопольна політика” має обсяг у 1047 сторінок, а це ж — всього лише посібник для початківців!

Ну, а якщо вони все розуміють, тоді вони — брехливі ультраліві популісти, які грають на ницих почуттях люмпен-електорату, що прагне дорватися до грабежу — і до крові, тому що без крові, звичайно ж, ніхто свою власність не віддасть. Кого “Свобода” збирається “розкуркулювати”? Ворогів, інтервентів? Аж ніяк — своїх, українських підприємців!

Ті, хто підтримує ВО “Свобода” — замисліться: а раптом саме ви станете першими жертвами “нового розкуркулення”?