Супервівторок у США. Чи зможе Байден зупинити Трампа і як

Прогнози справджуються. Остаточні результати праймеріз супервівторка 5 березня, коли вирішувалося, хто з кандидатів отримає голоси третини делегатів на партійні з’їзди, на момент написання цієї статті ще визначаються. Втім, уже зрозуміло, що вони знову засвідчили відсутність у цьому політичному циклі серйозної конкуренції в межах Демократичної та Республіканської партій і, відповідно, залізобетонність позицій партійних фаворитів — чинного президента та його попередника (попри перемогу Ніккі Гейлі у штаті Вермонт). Погляньмо на більш ніж вірогідних кандидатів у президенти США крізь призму їхнього протистояння на загальнонаціональних виборах, призначених на 5 листопада 2024 року.

Почнімо з Дональда Трампа, постать і поведінка якого сконцентрували на собі найбільшу увагу. 2020 року здавалося, що на його політичній кар’єрі можна поставити жирну крапку. Всупереч очікуванням, чотири роки по тому він упевнено просувається до рекордної, третьої поспіль номінації на посаду президента США від Республіканської партії. Те, що було тенденцією під час першої каденції Трампа, стало реальністю, гіркою для багатьох традиційних республіканців: він завершив трансформацію партії відповідно до своїх ідіологем, зокрема замінивши прихильність принципам конкуренції, вільної торгівлі й проактивної, “інтернаціоналістської” зовнішньої та безпекової політики обіцянками “зробити Америку знову великою” на основі жорсткого протекціонізму та неоізоляціонизму.

Відповідно еволюціонувала партійна база: “членів заміських клубів” замінили білі американці без вищої освіти, гостро занепокоєні власним економічним становищем, деградацією свого соціального статусу та загрозами “традиційним цінностям” із боку ліберальних еліт. Хоч як парадоксально, але пропонуючи виборцям “коктейль” із досить примітивних гасел, демагогії та політичного шоу, мільярдер Трамп зумів стати рупором настроїв глибинної, “справжньої” Америки. Якщо врахувати, що американці без вищої освіти віком понад 25 років становлять більш як 60% населення США, слід визнати можливості Трампа розширити коло підтримки за межі свого звичного фан-клубу.

Я вже зазначав, що на користь Трампа грає своєрідна ностальгія американського загалу за рівнем свого життя за його президенства й, відповідно, набагато вища — порівняно з Джо Байденом — оцінка його здібностей у менеджменті економіки, яка й далі впевнено посідає вищий щабель у переліку пріоритетів виборців США.

Протягом останніх місяців унаслідок кризи на кордоні США з Мексикою на провідні позиції в суспільно-політичному житті США висунулась імміграційна проблематика. Пристрасті навколо об’єктивно складної ситуації всіляко роздмухують республіканці, які зробили з неї одну з головних тем виборчої кампанії, просуваючи тезу про безпосередню відповідальність Байдена та його адміністрації за хаос на кордоні. Наразі тактика спрацьовує: діяльність чинного президента в цій сфері під час опитувань суспільної думки отримує найнижчі оцінки. Гадаю, що на цьому етапі виборчих перегонів експлуатація економічної та імміграційної проблематики дасть змогу Трампу набирати бали, посилюючи імідж захисника інтересів пересічного американця, який до того ж є жертвою “політично вмотивованих переслідувань”. Екзит-поли супервівторка вчергове показали, що переважна більшість виборців-республіканців не вважає Байдена легітимно обраним президентом і голосуватиме за Трампа, навіть якщо його буде засуджено за скоєння злочину.

Нагадаємо, що проти Трампа висунуто звинувачення в чотирьох справах, що передбачають покарання у формі ув’язнення. Перша з них — щодо незаконних виплат, спрямованих на те, щоб “купити мовчання” порнозірки Стормі Деніелс, — має розпочатися в Нью-Йорку 25 березня. Та загалом, як визнають багато американських експертів у галузі права, малоймовірно, що всі кримінальні звинувачення проти Трампа досягнуть стадії ухвалення вердикту присяжними до дня президентських виборів: юридична команда Трампа вдало використовує американську судову систему та процес подання апеляцій, аби затягувати час. До свого активу вона може записати й свіже рішення Верховного суду США, який одноголосно скасував рішення верховної судової інстанції Колорадо про недопущення експрезидента до праймеріз республіканців у цьому штаті. Виняткове значення для подальшої юридичної історії Трампа та всієї системи державної влади країни матиме рішення Верховного суду США щодо наявності в президента США правового імунітету стосовно дій, учинених ним під час перебування на цій посаді.

Пильна увага, прикута до справ проти Трампа, зумовлена не лише серйозністю звинувачень, висунутих проти колишнього президента. Вже протягом певного часу опоненти колишнього президента висловлюють сподівання, що його “наздоженуть” проблеми з правосуддям, оскільки навіть серед республіканців є невелика частина виборців, які не готові проголосувати за кандидата, засудженого внаслідок кримінального процесу. Головне — проблеми з правосуддям істотно ускладнюють реалізацію планів Трампа щодо залучення голосів незалежних виборців, які можуть визначити переможця президентських перегонів.

Наразі він є лідером президентських перегонів, протягом декількох місяців зберігаючи незначну перевагу над Джо Байденом. Найбільшу небезпеку для останнього становить вищий рейтинг підтримки його республіканського конкурента майже в усіх так званих мінливих штатах (swing states), де жодна з партій не має сталої переваги. Кандидат, який отримає в них більшість голосів, із великою ймовірністю стане президентом США.

Спроможність Байдена та його команди зупинити Трампа залежатиме, на мою думку, від декількох чинників. По-перше, від посилення, або навпаки, зниження позитивної динаміки економічних показників і насамперед тих із них, які безпосередньо позначаються на купівельній спроможності американців. По-друге, від здатності Байдена зупинити ерозію коаліції виборців, що забезпечила його перемогу 2020 року, — расових меншин, молоді, жінок і мешканців передмість. Певна частина з них не планує голосувати за Байдена на виборах цього року, зокрема через його підтримку Ізраїлю. (В цьому контексті зазначу, що за останні три роки кількість прихильників Демократичної партії серед чорношкірих американців зменшилася на 19%, а серед іспаномовних — на 15%.) По-третє, від успішності його зусиль із розширення електоральної бази за рахунок залучення голосів робітників традиційних професій, а також перетягування на свій бік незалежних виборців, які віддали свої голоси Трампу 2020 року. По-четверте, на тлі помітного підвищення суспільної уваги до імміграційної тематики, — від спроможності сформулювати й оперативно реалізувати зміни в державному регулюванні імміграції, включно з ефективними заходами з подолання кризи на мексиканському кордоні.

На відміну від початкового плану — побудувати виборчу кампанію на основі досягнень адміністрації Байдена та спробувати конвертувати його важливі законодавчі здобутки в підтримку виборців — демократи змінили фокус. Вони намагаються перетворити наступні вибори на референдум щодо особистості та політики Трампа, наголошуючи на загрозах, що їх становитиме його повернення до влади для американської демократії, її інституцій та індивідуальних свобод громадян, із акцентом на подальше обмеження репродуктивних прав жінок. Серед іншого нищівна критика Трампа, перспектива повернення непередбачуваності та некомпетентності, характерних для його першої каденції, має на меті компенсувати низький рівень популярності Байдена серед американців і притлумити занепокоєння виборців стосовно його віку та когнітивних спроможностей (“занадто старим”, аби бути ефективним президентом, Байдена вважає навіть 61% “його” виборців 2020 року). Демократи також докладають помітних зусиль, аби скомпрометувати інтелектуальну дієздатність самого Трампа, привертаючи увагу потенційних виборців до його “ляпів” і недоречних висловлювань.

Отже, під час наступного етапу президентських перегонів США стануть ареною жорсткого політичного протистояння кандидатів за принципом “полонених не брати”. Нас, звісно, турбує те, як це позначиться на продовженні підтримки України в цей критичний для неї момент.

Треба визнати, що ситуація з ухваленням Конгресом США конче необхідного для України рішення про виділення додаткового фінансування залишається тривожною, незважаючи на позитивне для нас голосування в Сенаті. Ключ до вирішення цього питання — в руках спікера Палати представників Майка Джонсона. Тільки він може дозволити винести законопроєкт про виділення безпекової допомоги Україні та іншим партнерам США на розгляд Палати, де, за багатьма оцінками, є достатня кількість голосів конгресменів для ухвалення безпекового пакету на двопартійній основі.

Спікер зазнає відчутного тиску з боку адміністрації Байдена, проукраїнськи налаштованих сенаторів і конгресменів обох партій, а також закордонних політиків, які наголошують на стратегічній небезпеці подальшого зволікання з його боку. Втім, доля України та ризик заробити репутацію фактичного “помічника” Путіна, вочевидь, хвилюють його менше, ніж можливість втратити спікерське крісло через спротив продовженню допомоги Україні з боку трампістської частини республіканської фракції в Палаті, яка до того ж отримує негативні імпульси від лідера партії.

Судячи з інформації, яка надходить із Вашингтону, Джонсон останнім часом намагається, або ж створює вигляд, що намагається знайти якусь “опцію”, яка б дала йому змогу одночасно уникнути серйозних репутаційних втрат і мінімізувати гнів трампістів. На його підтримку посилається група конгресменів, яка працює над варіантами нових законопроєктів, що мають на меті поєднати надання допомоги Україні із заходами з подолання імміграційної кризи або іншими законодавчими ініціативами (наприклад щодо конфіскації російських активів і надання допомоги в кредит). Навіть у разі позитивного розвитку подій, за словами членів робочої групи, остаточний законопроєкт не буде винесено на голосування раніше кінця березня. Крім того, він потребуватиме двопалатного узгодження та нового голосування в Сенаті й Палаті представників.

У разі блокування сенатського законопроєкту або зазначених ініціатив Палати представників деякі конгресмени пропонують вдатися до процедурного заходу, що має назву “петиція про внесення” (discharge petition). Він передбачає винесення законопроєкту на голосування в обхід керівництва профільного комітету та спікера. Для його застосування потрібна згода більшості членів Палати представників, включно з частиною республіканців.

Скільки часу потребуватиме пошук варіантів виходу з глухого кута в Конгресі, точно невідомо. Водночас добре відомо, що чинник часу відіграє надважливу роль в українському спротиві російській агресії. Хочеться сподіватися, що це добре розуміє американський уряд, який вивчає можливість надання останнього великого пакету військової допомоги Україні. 

Олег ШАМШУР, Надзвичайний та Повноважний Посол, заступник міністра закордонних справ України (2004—2005), посол України у США (2006—2010), посол України у Франції (2014—2020)