Соболєв: 2012-й буде холодним душем для Януковича

Екс-президент Віктор Ющенко назвав харківські угоди з Росією 2010 року “Переяславськими угодами” сучасності.

Громадська організація “Опір” основне протестне дійство провела біля адміністрації президента, передавши Віктору Януковичу листа з вимогою денонсувати Харківські угоди щодо базування Російського Чорноморського Флоту в Севастополі. Участь в акціях проти перебування ЧФ у Криму після 2017 року взяли 14 опозиційних сил.

Сергій Соболєв, один із керівників БЮТ, пояснив Бі-Бі-Сі, чого прагне досягнути опозиція.

— Чого домагається опозиція? Адже денонсації ратифікованих Верховною Радою угод практично зараз досягти неможливо, беручи до уваги, що влада має у парламенті більшість.

Ми перш за все розраховуємо на те, що громадська думка, яка в своїй більшості, як це не дивно, рік тому підтримувала ці обіцянки Партії регіонів про дешевий газ, про мир і дружбу з Росією, якраз докорінно змінилася. Ми розраховуємо на те, що ця домінуюча позиція примусить цю владу зупинитися не лише на справі Харківських угод, але і на всіх інших речах, які вони задумали, включаючи Митний союз.

- Коли ви говорите, що громадська думка підтримувала угоди перш за все з огляду на перспективи отримати дешевий чи дешевший газ, то питання базування Чорноморського флоту як мінімум ще на 25 років громадську думку менше хвилювало?

— Ви знаєте, я думаю, що багатьох хвилювало лише одне: чи можна обміняти свою власну територію на дешевий газ? А виявилось, що той, хто зраджує свою власну територію, нічого не отримує взамін. Думаю, що тут ще раз підтвердилась та істина, що територією і батьківщиною торгувати не можна.

- Якщо ви кажете, що громадська думка зараз різко змінюється, чому, на вашу думку, тоді такі нечисельні акції протесту? Бо навіть якщо йдеться про 2, 3 чи 5 тисяч людей — це не настільки масові акції, які обов’язково змусять владу послухати.

— Ключове, що вже сталося, це те, що по всіх опитуваннях громадської думки влада більше 20% отримати не може. Це повний крах і для Януковича, і для Партії регіонів, яка іще приблизно 3 місяці тому тримала 40%, а Янукович — під 60. Я думаю, найкращою є саме ця реакція громадян на те, що відбувається із економікою країни, і в соціальній сфері, а ключове, що відбувається, — знищення всього українського.

- Коли ви кажете про дані опитувань, які свідчать про падіння рейтингів партії влади, треба, напевно, згадати і про те, що ті самі дані свідчать про те, що і опозиційні сили не набирають аж так багато рейтингових очок, вони все одно відстають від партії влади?

— Парадокс цього місяця — всі соціологічні служби показали один єдиний показник, який абсолютно чітко свідчить про зміну громадської думки. Три партії, які на сьогодні є в більшості, одна з них взагалі не потрапляє — це “Народна партія” Литвина, а комуністи разом з “регіонами” ледь-ледь набирають третину голосів громадян. Партії ж, які є сьогодні в опозиції до цієї влади, вперше перевалили за 50%. Я переконаний, що це ще не вечір. Тому я переконаний, що 12-й рік — це буде дуже серйозний холодний душ і для Януковича, і для комуністів.

- Але, пане Сергію, новітня українська історія свідчить про те, що українська опозиція дуже гарно опанувала мистецтво наступати на ті самі граблі багато-багато разів. І коли доходить до виборів, то фактично партії, які сповідують ті самі цінності, сперечаються між собою. Вони гризуться напередодні виборів замість того, щоби об’єднуватися, і фактично відбирають одна в одної голоси.

— Ви знаєте, якраз останні вибори і чергові, і позачергові підкреслили інше. “Наша Україна” об’єднала 10 партій, Блок Юлії Тимошенко об’єднав 3 партії і саме ці 2 політичні сили змогли отримати більшість в ході парламентських виборів і 2006-го, і позачергових 2007 року. Я думаю, що ця тенденція не просто зберігається, вона розвивається далі, але те, що є різні демократичні партії, — це дуже природно для будь-якої демократичної країни. Раніше була одна партія — чи при нацистах, чи при комуністах.

- Але ви знаєте, навіть теперішні протести проти Харківських угод засвідчують різні розуміння опозиційними силами, якщо та ж таки “Наша Україна” вимагає скасування чи денонсації не лише Харківських угод, але і газових угод часів прем’єрства Юлії Тимошенко. Очевидно, ваша політична сила не підтримує таку ідею?

— На мітингу були присутні представники 14 партій, із яких 6 партій представлені сьогодні в парламенті. Я думаю, що те, що була підписана єдина спільна резолюція стосовно денонсації Харківських угод — це тільки зайве підтвердження того, що принаймні більшість представників опозиції чітко дотримуються єдиної лінії.

- Тобто, ви хочете сказати, що газові угоди не є, на вашу думку, предметом можливої денонсації, чи можливого скасування, чи перегляду?

— Газові угоди, як і для будь-якої іншої країни, так і для України, коли у нас буде українська влада, це є предмет переговорів між Росією і в даному випадку Україною. Між РАО “Газпромом” і РАО “Нафтогазом” України. Це робить будь-яка країна, такі угоди завжди переглядають щороку. На жаль, після унікальної угоди, яка дала ціну 228 доларів при уряді Тимошенко без будь-якої здачі національних інтересів, території держави, ми отримали на сьогоднішній день вже майже 300 доларів і здали Севастополь Росії.