План дуже нагадує однобічні вимоги Сербії до влади Косова та міжнародної спільноти. В його основі лежить визнання Вучичем того факту, що сербська держава мало робить для сербів Косова та їхнього захисту. На його думку, це дало змогу косовському прем’єрові Альбіну Курті не виконувати раніше взятих зобов’язань і вчиняти неузгоджені однобічні дії.
Квінтесенцією, таким собі гаслом можна вважати вимогу Вучича Status Quo Ante (тобто повернутися до довоєнного стану 1992 року, коли Косово було під Сербією?). Інакше кажучи, Косово — це Сербія. Ні більше, ні менше. Й обговоренню не підлягає.
Цей план містить сім основних вимог, більшість із яких навряд чи визнає Приштина та посередники від Євросоюзу, США, Великої Британії, а прочитання деяких із них залишає тривожний посмак.
Пункт перший оголошує проведення вільних і демократичних місцевих виборів на півночі “Косова і Метохії” (так Вучич називає Республіку Косово, хоча далі не відмовляється й від загальноприйнятого Косова) під контролем і за допомогою ОБСЄ та ЄС. Це один із небагатьох пунктів, щодо якого є згода практично всіх сторін.
Пункт другий вимагає виконання Брюссельської угоди 2013 року, тобто колективного повернення сербів у регіональне управління косовської поліції “Північ”. Ідеться про те, що в сербських анклавах Косова мають служити переважно серби. Й ні слова про інтеграцію цих підрозділів до єдиної Косовської поліції та етнічний баланс. Навряд чи з цим погодиться центральна влада в Приштині, та й у будь-якій іншій державі. Адже вона одержить фактично непідконтрольні їй збройні формування, налаштовані аж ніяк не патріотично щодо РК.
Третя вимога — повернути сербських суддів і прокурорів до виконання їхніх функціональних обов’язків і забезпечити стабільну діяльність сербських інститутів у Косові. Не можна забувати, що серби припинили працювати в органах виконавчої влади за вказівкою Белграда кілька років тому, що може повторитися в будь-який момент. І знову ні слова про інтеграцію в правове поле та структуру судових органів Косова.
Четверта вимога — вивести спецназ косовської поліції з “незаконно створених” (так уважає Вучич) баз і контрольно-пропускних пунктів на півночі Косова, а також із приміщень, де тимчасово розмістилися держслужбовці-серби, які надають адміністративні послуги громадянам. Наразі саме спецназ і підрозділи КФОР забезпечують порядок на півночі РК після того, як сербські поліціянти покинули службу за вказівкою Белграда.
Пункт п’ятий містить найболючішу вимогу — негайно створити Асоціацію сербських општин. Саме згадування про таку можливість викликає в косовських керівників гостру реакцію й різке “ніколи”. Вони з жахом говорять про появу косовського варіанту Республіки Сербської й тому всіляко блокують цей процес.
Шостий пункт вимагає звільнити всіх політв’язнів, заарештованих косовською поліцією за їхню “демократичну, громадянську або політичну активність” і особливо за участь у мирних протестах і перебування на барикадах. Неоднозначна вимога, адже під час зіткнень і опору силам КФОР 2022 року було поранено кілька десятків військовослужбовців. За порушення закону має бути покарання, й це один із головних постулатів верховенства права.
Пункт сьомий наполягає на поновленні безперебійних платіжних операцій і поштових послуг між Сербією та сербськими анклавами Косова. І знову в обхід відповідних косовських установ, оскільки їхню участь у наданні таких послуг Белград розглядає як часткове визнання незалежності Косова.
Більшість вимог є редакцією Брюссельської угоди 2013 року. Але, як ми показали, диявол ховається в деталях: тут недомовлено, там пропущено, а тут замість коми поставлено крапку. Та й сама форма викладу — вимога — навряд чи задовольнить очікування Приштини та міжнародної спільноти.
Вочевидь, Вучич невипадково обрав таку різку форму викладу плану. Це можна пояснити кількома причинами.
По-перше, на сьогодні “в косовського питання немає вирішення, яке б задовольнило сербів”, — як визнав сербський президент у зазначеному виступі. Й набравшись хоробрості, вирішив іти ва-банк, висунувши вимоги, які, на його думку, могли б підштовхнути переговорний процес.
По-друге, у виступі Вучича звучало розчарування в посередницьких зусиллях Євросоюзу та США, інших міжнародних організацій, які за багато років так і не спромоглися досягнути взаємоприйнятного результату. Тому майбутні переговори — лише на сербських умовах. Можливо, під егідою Ради безпеки ООН. Але це глухий кут, оскільки незаконний член РБ Росія блокуватиме будь-які здорові пропозиції щодо врегулювання найболючішої проблеми Західних Балкан.
По-третє, підштовхнули Вучича й жорсткі, неоднозначні дії та заяви косовських політиків, передусім Курті, які прагнуть прискорити встановлення повного контролю над сербськими општинами Косова, їх інтеграцію в політичну й адміністративну структури республіки, зміцнюючи тим самим незалежність і цілісність Косова.
Вучич також розповів про низку найближчих дій, які мають забезпечити виконання його вимог. Серед них створення спеціальної групи прокурорів і суддів для “розслідування порушень прав людини, узурпації власності, загрози фізичній недоторканності сербів у Косові”. За його словами, протягом 45 днів Скупштина Сербії ухвалить закони, якими органи влади Косова буде проголошено незаконними, а Косово і Метохію — зоною особливого соціального захисту. Розпочнеться спеціальна дипломатична кампанія, й Сербія направить вимоги до міжнародних організацій і керівництва низки держав. Ну, а Курті вже звинуватили в тому, що він хоче виселити сербів із Косова. Не надто схоже на мирний план.
Зазначені вимоги й дії — це не що інше, як прагнення створити сербський анклав на території РК, що підкоряється Белграду і фінансується ним, не допустити інтеграції сербів до косовської державності та суспільства. Вучич також одержав змогу завдати репутаційного удару по Курті, який, найімовірніше, відкине вимоги й тим самим нібито продемонструє союзникам удома та за кордоном, що не зацікавлений шукати шляхів нормалізації відносин між двома країнами. Це призведе до втрати підтримки, дуже потрібної напередодні загальних виборів, які мають відбутися в лютому 2025 року.
Тривожно й те, що вимоги з’явилися на тлі дедалі голоснішого брязкання зброєю в Сербії, закупівель нових озброєнь, постійних маневрів на кордоні з Косовом, вимог повернути сербську армію та поліцію на північ РК, що передбачено резолюцією 1244 Ради безпеки ООН. А також очікуваного вже незабаром рішення уряду про повернення до загальної військової служби.
Росія, звісно ж, спробувала й собі зробити внесок у нове загострення відносин між Косовом і Сербією. Вимоги з’явилися після повернення Александара Вучича з Росії, й не можна повністю відкидати ймовірність причетності російських політтехнологів до їх появи. А напередодні анонсованого виступу Вучича російські мас-медіа поширили інформацію про нібито готовність сербського керівництва проголосити територію Косова такою, що перебуває під окупацією. Вучич у своєму виступі відкинув цю провокативну пропозицію. Наслідки такого рішення могли б не тільки ще підвищити градус напруженості, а й призвести до нового збройного протистояння.
Оголосивши вимоги щодо Косова, Вучич знову хитнувся від Євросоюзу в бік Росії, хоча недавній візит Емманюеля Макрона, здавалося, знову підштовхнув Белград трохи ближче до Брюсселя.
Володимир ЦИБУЛЬНИК, Тимчасовий повірений у справах України в БіГ (березень-липень 2018 р)
