Слідом за російським кораблем: до чого приведе відмова Європи від російського газу

Європа повільно, але впевнено рухається до відмови від російського газу, хоча цей процес займе досить багато часу, оскільки деякі країни ЄС значною мірою залежать від постачання з рф. У свою чергу, росія, розуміючи це, шантажує Євросоюз, використовуючи газ як зброю. Україна не лише підтримує газове ембарго проти росії, а й закликає європейців запровадити його якнайшвидше. Проте відмова Європи від російського газу створить проблеми і для самої України. “Апостроф” розбирався, у чому складнощі, та які є перспективи їх подолання.

Без російського газу

Поки українська армія чинить героїчний спротив агресору на полях війни, країни цивілізованого світу вживають заходи до послаблення економіки росії. Європейський Союз завершує обговорення шостого пакету санкцій, який передбачає старт процесу відмови від імпорту російської нафти. На черзі сьомий пакет, в якому країни ЄС планують передбачити заходи, спрямовані на зменшення залежності Європи від російського газу.

За словами голови представництва ЄС в Україні Матті Маасікаса, європейські країни нарешті збагнули, що росія не є надійним постачальником енергоресурсів, і потрапити в залежність від неї було помилкою. Відтак планується вже до кінця нинішнього року скоротити споживання газу з рф на 70%.

Ці процеси неминуче матимуть наслідки для України, яка протягом всього часу власної незалежності служила транзитною державою для постачання російського газу до Європи, що забезпечувало помітну частину доходів для державного бюджету. Крім того, саме з росії Україна отримувала необхідну їй кількість імпортного газу. Навіть після анексіїї Криму і агресії на Донбасі, коли закупівлі безпосередньо у росії припинилися, газ, придбаний у європейських компаній, все одно відбирався з магістральної труби, що проходить територією України.

Якщо постачання до Європи скоротиться, і вітчизняна “труба” спорожніє, це матиме прямі наслідки для України. Адже держава позбудеться доходів від транзиту і втратить можливість закупівлі необхідного газу шляхом “віртуального реверсу”.

Відтак українському уряду доведеться вирішувати подальшу долю газотранспортної системи, яка від початку ще у часи СРСР була створена для транспортування газу до Європи.

Навіть сьогодні, коли вже третій місяць триває війна з росією, постачання газа через вітчизняну газотранспортну систему продовжується. За контрактом, який діятиме до кінця 2024 року, передбачається транспортування через Україну щорічно не менше 40 мільярдів кубометрів газу на рік. Причому контракт містить умову “качай або плати”, тобто навіть якщо росія повністю припинить транзит газу через Україну, вона все одно муситиме заплатити за транспортування 40 мільярдів кубів на рік (близько 2 мільярдів доларів).

Хоча є важливе питання — чи буде вона платити? Однозначної відповіді на нього немає, адже кремль, схоже, розпочав з Україною ще одну війну — газову.

Перспективи українського маршруту

Ситуація після 2024 року виглядає ще більш невизначеною.

Проте, на думку експертів, шанси на збереження певних об’ємів транзиту вітчизняною ГТС залишаються.

По-перше, треба зазначити, що сама рф зацікавлена в збереженні постачання свого газу на європейський ринок. “Їй нікуди подіти цей ресурс, — заявив виданню експерт Центру Разумкова Максим Білявський. — Інакше їм доведеться цементувати свердловини”. Крім того, втрата ринку Європи призведе до скорочення доходів російського бюджету.

Але у кремлі прекрасно розуміють, що і ЄС не зможе швидко знайти альтернативу російському газу і саме тому намагається шантажувати цим європейців.

“Відмовитися від російського газу Європі буде навіть складніше, ніж від нафти, — говорить директор з аналітичних досліджень DiXi Group Роман Ніцович. — Адже ще більше членів ЄС мають критичну залежність від російського газу. І для того, щоб неї позбутися, їм знадобиться тривалий період для пошуку альтернатив і інвестицій в інфраструктуру. Відтак домовленості, які кінець кінцем будуть досягнені в ЄС, скоріше за все, передбачатимуть досить довгий перехідний період, який ймовірно триватиме до 2026 року або й довше”.

На сьогоднішній день Німеччина, Греція та ряд інших країн тільки започаткували будівництво нових терміналів для прийому скрапленого газу з моря. Також існують проєкти прокладання нових трубопроводів до Європи, переважно з південного напрямку, які дозволять замістити російський газ. Але їхня реалізація також вимагає часу.

Водночас в Європі розробляються процедури, спрямовані на те, щоб максимально унеможливити використання газу, як інструменту політичного тиску. Адже відомо багато випадків, коли росія добивалася від різних країн політичних поступок в обмін на надання знижок на газ.

Одна з таких країн — Україна, адже газова цінова знижка була одним з основних елементів горезвісних “Харківських угод”, які значною мірою призвели до нинішньої війни.

Відтак Європейський Союз має намір покласти край встановленню “політичних” цін на російські енергоресурси.

“Великі надії покладаються на механізм спільних закупівель, при якому весь газ, необхідний для ЄС, буде закуповуватися консорціумом енергетичних компаній за єдиною ціною, — говорить Роман Ніцович. — Таким чином для всіх споживачів цей ресурс коштуватиме однаково, незалежно від політичних позицій кожної держави”.

Плани на майбутнє

В ситуації, що склалася, Україна має можливість та повинна підготувати власні плани дій в умовах, коли транспортування російського газу до Європи буде неухильно скорочуватися. За словами радника прем’єр-міністра України Юрія Бойка, такі плани вже розробляються і передбачають цілий комплекс заходів, які дозволять українській енергетиці адаптуватися до нових умов роботи.

Зокрема вживаються заходи для того, щоб по можливості якнайдовше зберегти транзит через українську територію, що дозволить отримувати певний фінансовий ресурс протягом найближчих років.

“Сьогодні представники українського уряду звертаються до європейських партнерів для того, щоб скорочення об’ємів транспортування російського газу відбувалося в першу чергу за рахунок тих трубопроводів, які були створені з метою політичного тиску, — говорить експерт “Апострофу”. — Наприклад “Північного потоку-1”. Європейські покупці можуть висунути умову “Газпрому”, щоб ті об’єми газу, які протягом перехідного періоду постачатимуться до ЄС, прокачувалися українською “трубою”.

Втім, якщо ці зусилля не дадуть результату, і транзит все ж таки припиниться, “труба” не повинна лишитися пустою. Адже газотранспортна система у східних регіонах влаштована таким чином, що тиск в розподільчих мережах забезпечується тиском в магістральному трубопроводі. Тож для того, щоб споживачі стабільно отримували необхідний їм газ, треба підтримувати тиск в магістральній трубі незалежно від того, йде через неї транзит, чи ні.

За словами Юрія Бойка, працездатність системи буде підтримуватися при будь якому сценарії. І уряд, якщо газу власного видобутку для цього не вистачатиме, готовий до того, щоб закуповувати потрібні об’єми природного газу з західного напрямку.

“Передбачається, що в разі потреби Україна зможе отримувати газ з Катару або Сполучених Штатів через морські термінали інших країн, наприклад, через польський, — говорить Бойко. — Для цього, звичайно ж, необхідно вжити певних технічних заходів, зокрема добудувати газогін, який з’єднає польський LNG-термінал з українською ГТС”.

Імпортувати газ з Європи найближчим часом можливо і не знадобиться. Адже його споживання з початком війни значно знизилося. На сьогоднішній день в регіонах, де відбувалися або і зараз тривають бойові дії, зруйновано велику кількість промислових підприємств та інфраструктурних об’єктів, які були великими споживачами газу. Зокрема постраждали енергетичні об’єкти, які забезпечують населення тепловою енергією. Повністю зруйновано Охтирську ТЕЦ, Чернігівська ТЕЦ зазнала значних пошкоджень.

На даний момент, за словами Юрія Бойка, уряд працює над тим, щоб забезпечити стабільну роботу енергетичного сектора України, зокрема і газотранспортної системи.

Прискорення “зеленого переходу”

Уряд має забезпечувати поточну роботу енергосектора та готувати країну до наступного опалювального сезону незалежно від того, чи продовжуватиметься на той час війна, чи ні. Проте є речі, які стосуються більш віддалених часів.

Зокрема треба враховувати те, що відмова від нафти та газу підштовхне розвиток в Європі “зеленої” енергетики, а зростання цін на вуглеводні через шантаж росії зробить її більш рентабельною.

В ЄС знов заговорили про використання в якості енергоносія водню. Слід нагадати, що ще до війни обговорювалася можливість використання української ГТС для транспортування водню в Європу, при цьому сама Україна розглядалася як потенційний виробник цього виду екологічного палива.

Мабуть у найближчому майбутньому слід повернутися до цього проєкту. Втім, скоріше за все, це буде можливо вже після війни и стане складовою повоєнної відбудови нашої держави.

Віктор АВДЕЕНКО, Роберт ВАСИЛЬ