Сергій Таран: В Україні — відкат від демократії

Директор інституту демократій Сергій Таран, коментуючи в інтерв’ю Українській службі Бі-Бі-Сі “рейтинг демократії”, каже, що підстави для стурбованості є.

— Світова спільнота, зокрема, європейська, останнім часом чує те, що в Україні викликають істориків до СБУ, починається тиск на засоби масової інформації. Зовсім недавно Європа дізналася, що в Україні вибірково застосовується закон — лише проти представників опозиції. Всі ці факти змушують міжнародну спільноту турбуватись про те, що відбувається в Україні. І, безумовно, цим так само стурбовані українці. В Україні демократія зараз, м’яко кажучи, не йде вгору, а існує певний відкат від демократичних чеснот.

- Але чи все ж таки не викликає певний оптимізм те, що дуже високо оцінюють виборчий процес і плюралізм думок в Україні?

— Треба сказати, що рейтинг складався не на основі останніх кількох тижнів, а на основі цілого року. А у нас саме в 2010 році відбувся демократичний перехід від однієї влади до іншої. Саме це стало основною політичною подією, яка стала підставою для складачів цього рейтингу говорити про те, що в Україні існує вільний демократичний виборчий процес. Якщо йдеться про останні місяць-півтора, ці півтора місяці відбувались не так, як цілий рік. І тому зараз позиції півтора-двох місяців, якби ми оцінювали, то позиції рейтингів наших були би набагато гіршими. Є невелика група країн, які вважаються абсолютно демократичними і вільними. Є невелика група країн, які вважаються абсолютно авторитарними. А от більшість країн якраз потрапляють у середину. І саме ключове питання для цих країн, які всередині, це який вектор вибирається для цих країн. Куди — чи вгору, чи вниз — ці країні рухаються.

Якщо Україна, будучи переважно завжди серед країн з перехідною демократією ,завжди рухалась угору і, починаючи з 2005 року, фактично всі визначали рух до посилення демократичного громадянського суспільства, то самою тривожною тенденцією є те, що зараз для України вектор зовсім інший. І я думаю, що це, а не те, яке у нас є місце, а саме вектор розвитку викликає найбільшу стурбованість і у міжнародних експертів.

-  З іншого боку, чи коректно порівнювати Україну, як ви самі кажете, країну на перехідному етапі демократичної розбудови з країнами, які посідають чільні місця, в яких демократичні засади будувалися довго, розвивалися довго. Скажімо, Сполучені Штати — 17 місце, Велика Британія — 19 місце. Може, некоректно порівнювати Україну з ними, а коректніше порівнювати її, скажімо, з пострадянськими країнами чи з посткомуністичними країнами східної Європи?

— Звичайно, Україну треба порівнювати з усіма країнами. В тому числі, і насамперед з тими, в яких Україна проголошує свої орієнтири. Якщо Україна прагне бути членом Євросоюзу, про що говорять фактично всі уряди, які були в Україні, треба прийняти, безумовно, наскільки відповідає Україна цим стандартам Євросоюзу. Але я хочу сказати, що було дуже ілюзорно взагалі вважати, що демократія розвивається завжди по висхідній. Навіть у тих країнах, що ви перечислили, країнах Європейського Союзу і Сполучених Штатах демократія теж дуже неоднозначно розвивалася. І в цьому сенсі Україна демонструє абсолютно ту саму модель розвитку.

Ми трохи йдемо вгору, але зараз є тенденція до того, щоби іти назад. Тому, важливо і дуже потрібно порівнювати Україну з іншими країнами, які зараз на висхідних щаблях за демократичним розвитком для того, щоб наш рух угору не припинився в середньому. Навіть попри дуже непрості процеси, які існують зараз.

- Ви сказали на початку, що оця тенденція зниження позиції України у світовому рейтингу турбує не лише світову спільноту, а і самих українців. Чи ви впевнені, що українці аж надто переймаються питаннями демократизації, демократичних свобод, демократичних цінностей? Яка, на вашу думку, частина суспільства вважає, що краще порядок, тверда рука? Як, скажімо, в сусідній Білорусі, де президент Лукашенко після виборів і переобрання сказав, що все, більше безтолкової демократії в країні не буде.

— Ви знаєте, це дуже ілюзорно — думати про те, що авторитарна країна є політично стабільною. В авторитарних країнах стабільності дуже важко очікувати, наприклад, під час зміни режиму, під час зміни виборів. І якраз назвати Білорусь стабільною країною після тих подій, які відбулись у зв’язку із пострадянськими виборами, доволі складно.

Мені дуже важко назвати стабільною країною Росію, де постійно відбуваються міжетнічні сутички, де постійно існують відцентрові тенденції аж до сепаратистських військових рухів у окремих республіках, де існує постійне порушення прав людини. Я не назвав би Росію стабільною країною. Тому немає знаку рівності між відсутністю демократії і стабільністю.

Фідель ПАВЛЕНКО