Санкції проти агресора: ефективність і відчутний результат уже наприкінці року

З початку широкомасштабного російського вторгнення в Україну Захід застосував до Росії 11 санкційних пакетів. Це близько 13,5 тисячі різних обмежень — фінансових, торговельних, персональних. Однак ресурси на фінансування воєнних витрат у РФ усе ще є, гіперінфляції також не спостерігаємо. І в цьому немає нічого неочікуваного — за такий короткий термін довести економіку великої сировинної держави до краху нелегко.

По суті, лише зараз, через півтора року, ми бачимо перші значні негативні показники, що їх уже відчувають росіяни. Це девальвація російського рубля та інфляція. Наразі долар коштує в межах 100 руб. (ще рік тому — 60 руб.). А це вже реальний крок до зростання інфляції, до зниження рівня добробуту росіян. І такі наслідки вони відчуватимуть на собі що далі, то більше.

Паралізувати всю економіку Росії — досить складна робота, яка потребує часу. Слід враховувати три фактори. Перший — РФ готувалася до війни. Другий — значні нафтогазові доходи, які лише зараз суттєво падають. І третій фактор, який гальмує дію санкцій ЄС і G7, — величезні країни з мільярдним населенням, такі як Індія, Китай, на жаль, наразі частково рятують країну-агресорку від краху.

Фінансові санкції — малодієві

Від початку повномасштабної війни група українських економістів у співпраці з міжнародними експертами, в тому числі зі співголовою міжнародної групи із санкцій ученим-політологом Майклом МакФолом, відслідковують ефективність дії санкцій проти Росії та виробляють пропозиції щодо її збільшення.

Із того, що ми на сьогодні бачимо, — найпотужніших втрат ворогу завдають санкції, пов’язані з нафтогазовим сектором і з усім тим, що стосується енергетики.

Санкції, що були накладені на фінансовий сектор, в тому числі відключення банків від міжнародної міжбанківської платіжної та інформаційної системи SWIFT, виглядають нині помірними порівняно з енергетичними обмеженнями. Хоча на той момент нам здавалося, що це найжорсткіші санкції. Адже 80% банківського сектору РФ було відключено від SWIFT. Утім, він швидко адаптувався та продовжив працювати — через маленькі банки, через подвійні проводки.

Те ж саме стосується санкцій щодо різних запчастин, чипів та інших товарів подвійного призначення. Спершу обмеження для РФ виглядало шоком. Але згодом через Киргизстан, Казахстан, інші країни росіяни почали імпортувати необхідне з розвинених країн. Через кілька “прокладок”, попри заборону, санкційний товар поставляється до країни-агресорки. Тож ці санкції також працюють помірно, лише здорожуючи для РФ товари та пригальмовуючи постачання. Наразі західні країни працюють над звуженням каналів доставки.

Відповідно, з усіх пакетів санкцій найбільше можна розраховувати на санкції проти нафтогазового сектору. Скорочення приблизно вдвічі нафтогазових доходів уже суттєво позначилося на федеральному бюджеті РФ.

Через значний бюджетний дефіцит, який торік становив близько 3 трлн руб., а цього року очікується у понад 5 трлн руб., росіяни уже зараз проїдають свої резерви, свій фонд національного добробуту, а також друкують додаткові обсяги грошей і девальвують рубль.

Нафтогазова “голка” надломилася

Майже половину доходів федерального бюджету РФ — від 40 до 45% — становлять надходження від продажу нафти й газу.

Спершу щодо газу. Росіяни самі все зробили, аби вдвічі скоротити надходження від газу. Вони відмовилися від своїх надійних і найбільших партнерів — країн Євросоюзу.

А от із нафтою, яка забезпечувала Росії найбільший експортний дохід, набагато цікавіше — агресор досі зацікавлений у її поставках. Але тут уже світова спільнота запровадила санкцію — цінову стелю для сирої нафти у розмірі 60 дол. за барель. Вище за цю ціну купувати її в РФ не можна, інакше товару не страхують. Санкція по ціні — це саме те, що пропонували на початку 2022 року українські економісти й Міжнародна робоча група щодо санкцій.

Адже якби країни світу просто відмовилися від придбання російської нафти, частка якої становить близько 10% світового експорту, то це призвело б до зростання цін на світовому ринку нафти. Заробили б на цьому передусім арабські країни, втратили б — споживачі розвинених країн. А Росія все одно постачала б нафту — тому ж Китаю. Санкція ж по ціні дала змогу і умовно зберегти обсяги нафти на світовому ринку, і мінімізувати дохід російського бюджету.

Так, за даними авторитетних світових джерел, Росія з кожним місяцем втрачає доходи. Зокрема, на початку 2022 року вона отримувала майже мільярд доларів на день від експорту нафти та газу. Нині ці доходи скоротилися майже вдвічі. Стабільно купують у РФ нафту Китай, Індія, Туреччина. По суті, ці три країни рятують країну-агресорку від того, щоб арабські країни не витіснили її з цього ринку.

Однак поступово обсяги російської нафти на світовому ринку все ж таки скорочуються, їх заміщують США (які збільшили видобуток нафти), Венесуела та інші країни — експортери нафти.

Також 2023 року у півтора разу скоротилися доходи РФ від продажу нафтопродуктів.

Вторинні санкції

Варто зауважити, що останнім часом цінову стелю в 60 дол. за барель нафти деякі компанії таки “пробивають”, зокрема, користуючись страховками Росії, Індії, африканських країн. Тому зараз головне завдання — зацементувати цінову стелю на рівні 60 дол./бар. для сирої нафти та 100 дол./бар. — для нафтопродуктів.

Необхідно відстежувати порушників і накладати вторинні санкції на тих, хто допомагає Росії обходити цю цінову межу, — санкціонувати власників страхових компаній, суден і фінансових установ, які допомагають РФ. Європа уже націлилася на це в своєму останньому пакеті санкцій.

А після того, як вдасться зацементувати існуючу стелю, ціну слід поступово знижувати з 60 до 50 дол., а потім — і до 40 дол./бар. для сирої нафти. При цьому 40 дол., за розрахунками експертів, — це ціна, наближена до собівартості нафти.

Інфляційний маховик

У липні дефіцит федерального бюджету РФ уже перевищив 3 трлн руб., тоді як 2,7 трлн руб. планувалося до кінця року. Якби росіяни нічого не робили, то дефіцит наприкінці поточного року сягнув би 7—8 трлн руб. Це повністю вичерпало б їхній фонд національного добробуту. А далі — шлях до шаленої девальвації рубля та гіперінфляції.

Однак Росія вдалася до компенсаційного механізму. У неї було два виходи: друкувати рублі або почати поступово відпускати свою національну валюту, щоб за ті ж самі нафтогазові долари вже за новим курсом більше наповнювати бюджет.

Як передбачали економісти, РФ пішла другим шляхом, частково використовуючи й перший. Рубль девальвував, а дефіцит бюджету став поволі скорочуватися. Але цей шлях має свою ціну. Девальвація та друк рублів призводять до інфляції, а інфляція додатково підживлює девальвацію. І росіяни за підсумками цього року збідніють на 10—15%. А якщо інфляційно-девальваційна спіраль і надалі розкручуватиметься, то можна розраховувати навіть на повторення 1992—1993 років, коли населення біднішало щодня.

Як це вплине на російську владу, еліту, на перебіг війни? Важко передбачити. Та ми знаємо з історії, що коли населення країни падає в прірву бідності, в такій країні можуть відбуватися певні події: змова еліт, революція, військовий переворот, диктатор гине за нез’ясованих обставин та інші.

Слід зазначити, що наразі Росія ще має певний фінансовий запас. У фонді національного добробуту залишилося операбельних резервів на 8—9 трлн руб. у різних валютах. Щодо золото-валютних запасів РФ, то їх майже вичерпано: там залишилося лише монетарне золото й заарештовані 300 млрд дол., “заморожені” ЄС і США.

Однак наявний запас міцності російського фонду національного добробуту дає можливість здійснювати плавну девальвацію рубля — через його викуп і валютні інтервенції на міжбанку. Тому обвалу рубля поки не очікуємо. Він може статися, коли вичерпаються гроші у фонді, а це не раніше, як за рік.

Та навіть сьогоднішня девальвація впливає на населення. Якщо за два місяці курс з 80 руб/дол. підскочив до 100 руб., то, звісно, населення переводитиме заощадження в рублях у будь-яку валюту — євро, долар чи навіть юані.

Водночас у РФ скорочуються витрати на медицину, освіту, інфраструктуру, соціальну сферу тощо. Поки що це не торкнулося військових видатків, але це вже близько.

Наразі значних побутових та інших проблем у РФ іще немає, але росіяни протягом найближчого часу відчують на собі інфляцію. Якщо ми уже приборкали інфляцію, яка проявилася в Україні 2022 року, то у росіян усе попереду. Їхній центробанк щомісяця “малює” нові цифри.

За прогнозами експертів, до кінця 2023 року інфляція в РФ перевищить 10—15%. А у побутовій сфері, включаючи продукти харчування, сягне 25%. Це насамперед відчують прості росіяни. Їхні щоденні придбання стануть значно дорожчими. Звичайно, цього замало для революції, але достатньо для початку зростання невдоволення громадян.

***

Слідкуйте за курсом рубля, рівнем інфляції у РФ і зниженням обсягів експорту газу й нафти. Переконаний, наприкінці року на нас чекають гарні новини. 

Олег ГЕТМАН, координатор експертних груп Економічної експертної платформи