Шукаємо технаря. Чи може освіта перейти на воєнні рейки?

 На радіотехнічному факультеті Київського політехнічного інституту (КПІ) запровадили серію публічних лекцій про роботу засобів РЕБ та FPV-дронів, а в Національному авіаційному університеті (НАУ) студенти пишуть перший магістерський диплом з розробки ракет.

Технічна освіта в Україні стає все більш мілітаризованою, адже виробництво озброєнь стало головною точкою тяжіння для інженерів. Як розповіла ЕП очільниця НАУ Ксенія Семенова, очікується суттєве збільшення кількості наукових робіт студентів, пов’язаних зі зброєю.

Оборонні компанії висмоктують з ринку технічних спеціалістів, пропонуючи високі зарплати, бронювання та роботу із захисту країни. Проте кваліфікованих кадрів не вистачає через міграцію, низьку народжуваність та мобілізацію, тож надії зокрема покладають на випускників університетів і технікумів.

Щоб виростити нове покоління інженерів, потрібні нова інфраструктура, тісна співпраця університетів з вітчизняними виробниками та зміни всередині навчальних закладів.

Довгий час малоефективна пострадянська система вищої освіти нікого не турбувала і з кожним роком віддалялася від ринкових реалій. Тепер нестача кадрів змусила Україну шукати шляхи до змін.

Де українські технарі

У 2021 році Україна витрачала на власну зброю сотні мільйонів доларів, а у 2024-му витратить 6 млрд дол. Оборонні підприємства виходять з анабіозу і вже третій рік заводи шукають інженерів, слюсарів, токарів, зварювальників, програмістів.

Міграція, мобілізація та падіння народжуваності призводять до нестачі робочих рук, і компанії дедалі частіше шукають працівників серед учнів технікумів та університетів. Однак дійсно готових до роботи на оборонних заводах молодих людей небагато.

По-перше, нинішнє покоління студентів одне з найменш численних через рекордне падіння народжуваності на початку 2000-х.

По-друге, молодь неохоче обирає технічні спеціальності. У рік до великої війни найпопулярнішими спеціальностями були філологія, право, комп’ютерні науки та менеджмент. Непопулярність інженерії пов’язують з низькою конкурентністю українських машинобудівних підприємств, яка формувалася десятиліттями.

Українців, які обрали технічну спеціальність, часто переманювали в інші країни. ЕП розповідала, як після окупації Криму студентів Харківського авіаційного університету викладачі вербували на роботу в Рибінськ (Ярославська область, РФ) на “ОДК-Сатурн”. Тепер вони виробляють двигуни для російської бойової авіації.

По-третє, пандемія та віддалене навчання суттєво позначилися на якості освіти. Зараз, коли в галузі з’явилося багато нових робочих місць та зросли зарплати, знайти якісного молодого технічного спеціаліста вкрай важко.

 

Опитані ЕП оборонні компанії оцінюють рівень базової підготовки своїх молодих працівників здебільшого як проблемний. Це стосується і базових технічних знань, і знання мов.

 

“Ми маємо думати про виховання нових кадрів для “оборонки” з трьох причин. Перша — на заводах не вистачає людей з окремими спеціальностями. Друга — треба шукати заміну старшому поколінню інженерів, яке скоро піде на пенсію. Третя — в оборонній промисловості з’являється багато нових технологій, з якими краще впораються молоді люди.

Якщо зараз нічого не робити, то через кілька років буде битва за кадри. У кожному технологічному університеті ми знаходимо студентів, які зацікавлені працювати на “оборонку”. Тепер важливо їх гуртувати, взаємодіяти з ними та інтегрувати з галуззю”, — сказала ЕП заступниця міністра з питань стратегічних галузей промисловості Анна Гвоздяр.

Освітою цікавляться компанії

Навчання технічних спеціалістів потребує грошей. Слід облаштувати лабораторії, видавати стипендії, розробляти актуальні навчальні програми та виплачувати конкурентну зарплату викладачам. За словами Семенової, побудувати з нуля сучасну навчальну лабораторію з обладнанням, ремонтом і зарплатами персоналу на пів року може коштувати до 10 млн грн.

Звідки взяти ці кошти — велике питання. Співрозмовники ЕП в університетах жаліються, що просити на це гроші в держави чи витрачати свої майже неможливо через бюрократію та жорсткий контроль аудиторів.

Виходом може стати залучення приватних інвесторів, що є звичною практикою на Заході. Популярним форматом є підтримка студентських конструкторських бюро та навчальних лабораторій. Приватні компанії купують обладнання та матеріали для навчання, а натомість отримують право завербувати найбільш активних учнів до себе на роботу.

Такі студентські конструкторські бюро є чи не в кожному українському університеті. Наприклад, бюро “Формула КПІ”, яке заснував доктор технічних наук, професор Віталій Пасічник. У ньому студенти Київської політехніки самотужки збирали гоночну машину, шукали спонсорів для її розробки та презентували болід на великих міжнародних змаганнях.

“Ми хочемо, щоб студенти звикали до правил бізнесу, розуміли, як працює команда, помилялися і навчалися на своїх помилках”, — розповів Пасічник.

“Формула студент” — інтернаціональний проєкт. Західні приватні виробники інвестують сотні тисяч доларів у національні команди, щоб тримати зв’язок з молодими інженерами. Наприклад, у 2019 році польська команда залучила 365 тис євро, німецька — 2,1 млн євро, українська — лише кілька тисяч доларів.

 

За словами Пасічника, за чотири роки у “Формулі КПІ” взяли участь близько 30 студентів, з яких четверо відкрили бізнес, пов’язаний з машинобудуванням. Один з них, Артем Ющук, згодом заснував компанію Inguar, яка з нуля розробила бронеавтомобіль для ЗСУ та відремонтувала сотні одиниць бронетехніки.

У 2023 році на базі гуртка “Формули” в КПІ почали збирати евакуаційні робоплатформи. Тепер студентів навчають збирати продукцію для фронту. Зараз у конструкторському бюро працюють семеро студентів. За словами Пасічника, його можна масштабувати до десятків людей і готувати учнів до оборонного ринку, але на це бракує грошей.

На бажання вкладати гроші в університет зокрема впливає якість його менеджменту та вміння працювати з інвесторами. Якщо в КПІ поки немає шалених проєктів з приватним бізнесом, то в НАУ вони є. Недавно там відбулася реформа корпоративного управління, у ході якої посилили наглядову раду й обрали нового керівника.

Університет почав працювати за правилами бізнесу. Очолила виш Ксенія Семенова, яка розгорнула кампанію з пошуку грошей на навчання. За її словами, з квітня університету вдалося залучити понад 50 млн грн. Спонсорами стали “Київстар”, Ajax Systems, Cisco, “Октава”, “Прогрестех”.

“У нас є велика команда людей, зокрема з наглядової ради, які шукають партнерів. Далі з інвесторами працюють спеціалісти: готують документи, кошторис, список обладнання. Деякі компанії самі фінансують побудову лабораторій, деякі — на умовах співфінансування: ми ремонтуємо приміщення, вони купують обладнання”, — каже Семенова.

Збройні об’єднання поступово долучаються до виховання студентів. Наприклад, асоціація NAUDI видає стипендії талановитим учням. “Альянс оборонних підприємств” допомагає студентам писати дипломні роботи, наближені до реального ринку, а група виробників БПЛА організувала в НАУ літню школу з розробки FPV-дронів.

До навчання українських студентів долучився навіть Baykar. Компанія забере учнів НАУ на навчання в Туреччину, щоб влаштувати їх на свій майбутній завод в Україні.

Семенова зазначила, що успіх НАУ можна примножити, якщо університет отримає більшу фінансову автономію і статус державного некомерційного підприємства. Тоді виш розпоряджатиметься заробленими грошима й інвестуватиме їх в подібні проєкти.

 

Великі інвестиції в навчальні лабораторії та конструкторські бюро в НАУ роблять здебільшого цивільні компанії, хоча до виховання молодих інженерів могли б долучитися і виробники озброєнь, зацікавлені в студентах-технарях.

“Робота в цьому напрямку (інвестування в конструкторські бюро та лабораторії в університетах — ЕП) тільки починається”,— відповіли ЕП в “Укроборонпромі”.

Державним підприємствам складніше робити такі “благодійні” інвестиції в освіту через контроль з боку влади. Однак вони можуть долучати університети до розробки технологічних рішень. Під час виконання замовлень від оборонних компаній викладачі часто навчають студентів працювати над викликами, актуальними для реального бізнесу.

Реформувати технікуми

Певну кризу переживає і професійно-технічна освіта: кількість студентів та якість їх підготовки падають. “Через виїзд молоді за кордон ми вимушено робимо акцент на освіті дорослих і ветеранів”, — каже керівник одного з таких закладів.

“Вирішити проблему дефіциту робочих рук можна тільки системними рішеннями. Ми планували взяти шефство над технікумом та переобладнати його під потреби оборонної галузі, але без спеціалізованої державної програми та сприяння Міносвіти це зробити важко”, — сказав ЕП заступник голови асоціації NAUDI Сергій Висоцький.

У парламентському комітеті з питань освіти ЕП розповіли, що інструменти для виховання нових кадрів у технікумах уже є, зокрема через дуальну освіту. Це формат навчання, який поєднує теорію і практику на реальному місці роботи.

“Дуальну освіту вже запровадили багато де, тут не треба чекати кроків від Міністерства освіти. Роботодавцю треба йти в заклади освіти й інвестувати туди”, — зазначив голова комітету з питань освіти Сергій Бабак.

В “Укроборонпромі” ЕП розповіли, що з початку 2024 року в рамках дуальної освіти влаштували на практику 978 студентів, з яких дві третини — учні технікумів. З них 63 влаштувалися на постійну роботу.

Професійно-технічна освіта досі регулюється законом від 1998 року. В уяві більшості вона непрестижна.

“Козаки” йдуть. Як у конкуренції двох приватних компаній народилися українські броньовики

Збільшити привабливість професійної освіти має оновлення закону “Про професійну освіту”. Документ з квітня 2024 року перебуває на громадських обговореннях. Він передбачає введення в закладах професійної освіти наглядових рад і дозволяє їм вести господарську діяльність. Це спростить взаємодію з бізнесом і надасть автономію у використанні грошей.

За словами Бабака, оновлений закон “Про професійну освіту” мають ухвалити до середини 2025 року, адже він стоїть маркером у програмі Ukraine Facility.

Що з університетами

Міносвіти планує покращити якість вищої технічної освіти через збільшення автономії університетів та повноважень їх керівництва. У 2024 році такий експеримент почали в НАУ, де в наглядову раду призначили представників бізнесу та оборонної промисловості. Завдяки корпоратизації університету за короткий час вдалося залучити значні кошти.

Подібну практику планують застосовувати щодо інших закладів. Наразі Кабмін готує відповідну постанову. Відповідно до неї наглядові ради при університетах отримають повноваження обирати ректорів та проректорів, а також стежити за виконанням стратегічних цілей навчальних закладів. На прикладі НАУ видно, що приватні компанії зацікавлені вкладати гроші в університети з корпоративним управлінням.

Ефект від реформ не буде миттєвим. Навіть якщо завтра ввести наглядові ради в кожному університеті, не всюди знайдеться достатня кількість компетентних членів, щоб повторити досвід НАУ.

Утім, є й інші способи наближення технічної освіти до ринкових реалій. Генеральний конструктор АТ “Антонов” Владислав Власик розповів ЕП, що їм потрібно багато молодих спеціалістів із західною освітою. У цьому може допомогти програма подвійних дипломів. яка дозволяє одночасно навчатися у двох університетах. Для цього програма в українських закладах має бути більш синхронізованою з програмами в західних країнах.

“Пропозиції такої співпраці надходили і в НАУ, і на наше підприємство, але в цьому потрібна участь держави. Щоб студент хотів повернутися додому після престижного європейського університету, потрібно створити йому відповідні умови на батьківщині. І це не тільки про гроші”, — зазначив Власик.

Реалістичним також виглядає створення профільних спеціальностей або магістерських програм у співпраці Міносвіти з Мінстратегпромом, якщо є гостра потреба у вузькопрофільних спеціалістах, наприклад, у спецхіміках.

Поки не назріли системні рішення, Мінстратегпром спільно з університетами та виробниками розгорнув спецкурси. Один з них — конструкція боєприпасів для БПЛА, спецхімія та вибухові речовини. Курс передбачає теоретичну підготовку на базі навчальних закладів і практику в спеціалізованих центрах ЗСУ та на оборонних заводах. З початку його запровадження свою кваліфікацію підвищили 296 людей.

Відповідаючи на шалений попит на технічних спеціалістів, Міносвіти планує збільшити державне фінансування для “потрібних державі” кадрів. Мова йде про інженерію, хімію, атомну енергетику. Ці зміни передбачені в законопроєкті, який, за словами представників Міносвіти, можуть ухвалити восени.

Богдан МІРОШНИЧЕНКО, Володимир ТУНІК-ФРИЗ