Шпаргалка для президента

Затримання одіозного українського бізнесмена, лідера партії УКРОП Геннадія Корбана викликало гучний політичний скандал. Дії влади засудили практично всі політичні сили, як пов’язані з олігархом Коломойським, так і незалежні від нього. Досить різко відреагувало, зокрема, й журналістське співтовариство. Арешт Корбана був розцінений як вибіркове правосуддя. “Чому не заарештовують регіоналів Вілкула, Бойка, Бакуліна?” — запитують лідери думок у Facebook.

Відповіді на це запитання справді немає. Уже кілька років в Україні тривають безрезультатні розмови про знамениті “вишки Бойка”, спокійно ходять на роботу мери-сепаратисти, які організували на Донбасі торік конституційний переворот, упевнено почуваються майже всі значущі персони часів Януковича, на яких лежить відповідальність за корупцію, насильство та війну.

Реагуючи на вал обурених коментарів та заяв, які пролунали після затримання одного з найближчих сподвижників Коломойського, Петро Порошенко поспішив запевнити, що не має наміру зупинятися на Корбані й слідом підуть інші арешти.

“Моя реакція абсолютно проста. Позиція перша: кілька тижнів тому, коли парламент знімав недоторканність з народних депутатів, які притягнуті до відповідальності, я твердо пообіцяв: це тільки початок. І процеси боротьби з корупцією, і рішучі процеси відновлення законності триватимуть”, — за­явив президент в інтерв’ю українським телеканалам.

Щоправда, жодних конкретних прізвищ він так і не назвав. Утім, їх давно вже знають журналісти, які втомилися переписувати імена фігурантів корупційних скандалів зі статті в статтю. Слова глави держави дають привід укотре згадати тих, хто так і не відповів за афери та злочини режиму Януковича й надалі живе та працює в Україні, мріючи про повернення до влади.

Хто буде наступний, по кого приїдуть броньовані “Кугуари” з бійцями “Альфи”? Передусім напрошується кандидатура горезвісного Юрія Бойка, про афери якого вже написано стільки, що додати просто нічого. Як відомо, у 2011 році, коли Міненерго очолював саме він, державна компанія “Чорноморнафтогаз” закупила бурові установки за завищеними цінами, через що держава зазнала понад 200 млн грн збитків. Іще 23 квітня 2015-го ГПУ почала за цим фактом досудове розслідування. Однак Юрій Бойко досі на волі й ВР не поспішає позбавляти його депутатського імунітету. Набагато більший ентузіазм парламентарії та генпрокурор виявили, коли потрібно було, знявши недоторканність, дати згоду на арешт нардепа Мосійчука, якого звинувачують в отриманні хабара $5 тис. Коментарі зайві.

Можливо, річ тут у тісних зв’язках Юрія Бойка з російським Газпромом. Кажуть, що саме газовий гігант “кришує” українського депутата, оберігаючи його від неприємностей із законом, а наша влада не хоче сваритися з постачальником палива через таку дрібницю, як присвоєні Бойком 200 млн грн. Є ще й інші чутки. У кулуарах не приховують, що ті самі 200 млн грн він давно вже відніс на Банкову і спить спокійно. Але, звичайно, підтвердити цю інформацію фактами ніяк.

Так чи так, президент і генпрокурор рано чи пізно мусять пояснити, чому один із найбільш корумпованих міністрів уряду Азарова ще на волі. Та поки що на озброєння, схоже, взяли рецепт Ходжі Насреддіна: зволікати скільки можна, а там — перевибори, звільнення генпрокурора, зміна уряду і т. ін.

Зачекався “альфівців” на “Кугуарі” й народний депутат від Опозиційного блоку, колишній очільник Дніпропетровської області Дмитро Колєсніков. Узимку 2014-го, у дні київського протистояння, коли влада вислизала з рук Януковича, а в регіонах один за одним виникали свої локальні Майдани, Колєсніков віддав наказ тітушкам у Дніпропетровську жорстоко побити політичних опонентів, які прийшли на мітинг під стіни обласної адміністрації.

Просто в будівлі ОДА бандитам роздали битки, після чого вони влаштували в центрі міста справжнє побоїще. Міліція в конфлікт не втручалася. Тітушки стріляли в людей із травматичної зброї, валили з ніг, добивали лежачих активістів битками та арматурою. Відео й сьогодні доступне в мережі.

Майже відразу стало відомо, що за організацію перевезення тітушків із Кривого Рогу до Дніпропетровська безпосередньо відповідав Анатолій Буряк, який очолює департамент баскетболу СК “Кривбас”, почесним президентом котрого є Юрій Вілкул — батько відомого депутата від Опозиційного блоку Олександра Вілкула. Саме останній організовував напад тітушків на людей. Виконавцем був губернатор Дмитро Колєсніков.

Нині про кримінальні справи проти останнього нічого невідомо. Подеколи мусується тільки прі­звище Вілкула, та й то на рівні розмов. Схоже, за дніпропетровське насильство ніхто не відповість. На тлі сьогоднішніх кровопролить воно, ймовірно, здається владі сущою дрібницею, не вартою уваги.

Окрім Колєснікова можна згадати ще й куди більш відомого Колеснікова — Бориса з Донецька. Сьогодні вже нікому не цікавий небувалий розгул корупції під час підготовки країни до чемпіонату Євро-2012. А лишень кілька років тому корупційними звинуваченнями на адресу цього діяча кишіли буквально всі незалежні ЗМІ.

Не відставали й політики. Приміром, Арсеній Яценюк у липні 2012 року з трибуни парламенту зажадав спеціальної комісії для розслідування розтрат $10 млрд у період підготовки до Євро.

“Опозиція вимагає створення слідчої комісії на предмет використання $10 млрд, які надійшли на будівництво об’єктів інфраструктури Євро-2012 з кишень 46 млн українців. Саме 46 млн українців зробили це Євро-2012, вони заплатили свої податки, і українці повинні знати, куди пішли кошти, притягнути до відповідальності тих, хто розікрав ці $10 млрд”, — заявив Яценюк.

Як відомо, за Януковича жодного розслідування корупційних схем Колеснікова зі зрозумілих причин проведено не було. Однак і після втечі колишнього президента до Ростова-на-Дону ніхто не квапиться з’ясовувати долю згаданих мільярдів. Думається, сьогодні вже ніхто не перешкодить Арсенієві Яценюку належним чином узятися за таке розслідування, ось тільки запал його чомусь вичерпався.

Давно вже плачуть слідчі СБУ за мерами-сепаратистами, яких на Донбасі так багато, що всіх навряд чи й перелічиш в одній статті. Переможець на виборах мера в Добропіллі, організатор місцевого “референдуму” Андрій Аксьонов, діючі мери Дружківки та Маріуполя Гнатенко й Хотлубей, Юрій Хортів із Рубіжного, які є відомими поплічниками терористів, не покарані. На них відповідальність за кров і насильство, за розпалювання війни, але вже півтора року правоохоронці не можуть притягнути до відповідальності навіть цих осіб, годі вже й казати про тих, хто віддавав їм накази і стояв за їхніми спинами.

Дійшло до того, що відомого луганського сепаратиста Арсена Клінчаєва, котрий чомусь переїхав жити до Києва, просто побили на вулиці якісь громадяни, в яких увірвався терпець. Влада виявилася неспроможною притягнути до відповідальності навіть дрібного виконавця.

Така лояльність найвищих посадовців та небажання карати бандитів, винних у кровопролитті, викликають подив та обурення в тисяч людей, що пройшли фронт і відчули війну на власній шкурі. Та й не тільки в них, а фактично в усіх патріотів України. Адже багато з тих, хто висловився на підтримку Корбана, були обурені не так його арештом, як вибірковістю правоохоронців і явним небажанням карати відкритих ворогів держави. Залишається тільки сподіватися, що недавні заяви Порошенка не зостануться простими словами й за ними настануть арешти інших злочинців, що відповідальні за тисячі покалічених тіл та доль.

А поки вся країна спостерігала за пригодами Геннадія Корбана в суді, майже ніхто не звернув уваги на ще одну новину. 1 листопада завершився термін перебування під заставою 3,7 млн грн для колишнього голови фракції Партії регіонів у Верхов­ній Раді Олександра Єфремова.

Це фактично означає, що його арешт закінчено й він може офіційно забрати назад свої кошти.

Денис КАЗАНСЬКИЙ