Що з грішми місцевих бюджетів — вони заблоковані чи їх справді немає?

Ще влітку ми задалися питанням: чи можлива в Україні казначейська паніка? Ішлося про те, що настане момент, коли кожна установа (чи бюджет у цілому), чиї кошти обліковуються на “єкаері” — єдиному казначейському рахунку — може опинитися в ситуації: ресурс начебто там є, однак доступу до нього немає.

На сьогодні маємо всі ознаки казначейської паніки, яка є кузиною паніки банківської. Усі клієнти системи одного дня мчать до свого банку з вимогою повернути гроші, оскільки вони почули, що грошей на всіх може й не вистачити. Адже казначейство — той же банк, у якому розміщено ліквідність державного і місцевих бюджетів. Казначейство має зобов’язання перед своїми клієнтами ці кошти повернути — витримавши певні процедури.

ЄКР — це великий казан публічних коштів. У нього і доливають, і водночас сьорбають з нього ложками. Коли всі відразу починають забирати своє, а казан не поповнюється, ложки шкребуть по дну. Це ми і бачимо в останні дні 2009 року. Місцеві бюджети наввипередки кинулися вимагати залишок своїх коштів, а їм на те — зась. Платіжні вимоги тижнями лежать у місцевих відділеннях казначейства — і повертаються назад розпорядникам бюджетних коштів непроплаченими.

Однак в усіх інформаційних повідомленнях та емоційних скаргах місцевого самоврядування спостерігається підміна понять. На місцях скаржаться, що їхні кошти “заблоковано”. З точки зору кожного окремого місцевого бюджету, це справді так. Баланс свідчить, що залишок коштів того чи іншого бюджету становить, скажімо, мільйон гривень, і місцевий бюджет має право їх витратити, особливо якщо під цей ресурс є відповідним чином зареєстровані (у тому ж казначействі) бюджетні асигнування.

Це, так би мовити, мікроекономіка. З макроекономічної точки зору, блокувати насправді нічого, оскільки ці кошти, що буцімто належать місцевим бюджетам, випарувалися. Їх немає. Їх витрачено на щомісячні трансферти Пенсійному фонду, на зарплати гірникам державних шахт, на видачу актів на право власності на землю, що вручаються прем’єром під час її робочо-передвиборчих поїздок по регіонах, на придбання квартир для роздачі електорату.

Оскільки статистика державних фінансів у нас засекречена, можна лише здогадуватися, скільки ж коштів позбулися місцеві бюджети. Секретаріат Президента стверджує, що вісім мільярдів гривень. Ющенко видав Указ “Про невідкладні заходи щодо нормалізації казначейського обслуговування місцевих бюджетів”, яким до справи вичавлювання коштів з казначейства на користь місцевих бюджетів залучаються прокурори та працівники СБУ.

Але як вичавити те, чого вже немає?

Станіслав ГОЛУБЕНКО