Що стоїть за масовими обшуками ДБР на газовому ринку

На початку червня відбувся гучний скандал в сфері газового ринку. Головне слідче управління Державного бюро розслідувань (ДБР) 3 червня повідомило про обшуки у 47 локаціях, включаючи Міненерго і Нацкомісію з регулювання енергетики і компослуг (НКРЕКП).

Також, обшуки пройшли в офісах 37 операторів газорозподільчих мереж (операторів ГРМ, облгазів) і за місцями проживання колишніх посадовців Міненерго.

За інформацією ДБР, обшуки стосувались нанесення збитків державі у розмірі 1,49 млрд грн. Це сума, яку оператори ГРМ мали сплатити державі з 2017 року за оренду газових мереж.

“Однак у 2017 році тодішні посадовці Міненерговугілля у змові з “обл-, міськгазами” уклали з 37 приватними операторами договори, у яких передбачено безоплатне користування державним майном”, — йдеться в релізі ДБР.

В заяві спікерки ДБР Ольги Чиканової йдеться про те, що “ДБР викрила масштабну схему передачі у безоплатне користування приватним операторам державної газорозподільної системи”.

Гостроти питанню додає той факт, що близько 70% розподілу газу в країні забезпечує “Регіональна газова компанія” (РГК) Дмитра Фірташа.

Таким чином, “викриття масштабної схеми” співробітниками ДБР, з першого погляду, схоже на один з чергових проявів “деолігархізації”, заявленої президентом Володимиром Зеленським.

БізнесЦензор дослідив, чи правда це “масштабна схема із завдання збитків державі”?

Суть проблеми

Транспортування газу до споживача відбувається двома етапами. Спочатку — магістральною газотранспортною системою (ГТС).

Газ від ГТС на газорозподільчих станціях передається в локальні розподільчі мережі — ГРМ. А вже з них його отримують споживачі.

Кожен споживач газу в країні в кожному кубометрі сплачує вартість його доставки.

Так, тариф на транспортування магістральними газопроводами складає 0,2 грн в кожному кубічному метрі.

Середньозважений тариф операторів ГРМ в 2021 році — 1,1 грн/куб.

Близько 45% тарифної виручки операторів ГРМ йдуть на заробітну плату газовиків — аварійних бригад, співробітників центрів обслуговування клієнтів, інженерів, директорів тощо.

Ще близько 35% тарифу витрачаються на закупівлю виробничо-технологічних витрат газу (ВТВ).

Залишкові кошти розподіляються між закупівлею матеріальної частини, інвестиціями у заміну труб і компенсацією боргів минулих періодів. Докладно БЦ писав про це в лютому 2021 року.

Важливо розуміти, що всі без виключення витрати регульованих природних монополій, якими є оператори ГРМ, сплачують споживачі.

Відповідно, в разі стягнення орендної плати за користування газовими мережами, НКРЕКП мала б включити ці витрати в тариф на розподіл.

Це б призвело до подорожчання вартості постачання газу для кожного споживача.

Історія питання

Угоди про господарське відання газових мереж між облгазами і Міненерго були укладені в 2012-2013 роках. Це стало можливим після прийняття постанови Кабміну №770 в серпні 2012 року.

Цим рішенням локальні газопроводи були виключені з переліку інфраструктурного майна, яке передавалося в користування НАК “Нафтогаз України” відповідно до постанови №747 від травня 1998 року.

До договорів господарського відання, облгази також використовували мережі безкоштовно. При цьому, самі мережі досі залишаються у власності держави на балансі Міністерства енергетики і не підлягають приватизації.

Законом Про ринок газу, який запрацював з жовтня 2015 року, Верховна Рада встановила, що на умовах господарського відання газорозподільні мережі (ГРМ) можуть використовувати лише державні компанії.

“Газорозподільні системи, власником яких є держава, не можуть знаходитися в користуванні оператора ГРМ на праві господарського відання, крім випадків належності такого оператора до суб’єктів господарювання державного сектору економіки”, — йдеться в частині 1 статті 37 закону.

В 2016 році Мінеконрозвитку ініціювало введення орендної плати за користування ГРМ. Цю ініціативу підтримало керівництво Нафтогазу — тодішні голова правління Андрій Коболєв і комерційний директор Юрій Вітренко, який наприкінці квітня 2021 року очолив Нафтогаз.

У лютому 2017 року Кабмін затвердив постанову №95 “Про забезпечення ефективного використання ГРМ” і типові договори оренди.

Згідно з документом, з 1 травня 2017 року мали запрацювати нові договори користування ГРМ, що передбачають стягнення орендної плати з облгазів.

Однак в березні 2017 року Верховна Рада провалила урядовий законопроект №5558, який вносив зміни до законів “Про трубопровідний транспорт”, “Про оренду державного та комунального майна” та “Про ринок газу” для того, щоб зробити платну оренду мереж юридично можливою.

Тобто, саме небажання Верховної Ради затвердити необхідні законодавчі зміни стало причиною того, що постанова уряду №95 не могла бути виконаною.

Навесні 2017 року облгази підписали з Міненерговугілля додаткові угоди і “протоколи розбіжності”, щоб формально виконати норму закону “Про ринок газу” щодо заборони на безкоштовну експлуатацію мереж.

Орендна плата з облгазів за користування мережами не стягується досі.

“Викриття схеми” Генпрокуратурою

ДБР не перший держорган, який викрив “масштабні схеми”. За три роки до того цим самим займалась Генеральна прокуратура (ГПУ). Щоправда, з цього нічого не вийшло.

В березні-квітні 2018 року ГПУ подала позови в Господарський суд Києва до операторів ГРМ Полтавагаз, Харківгаз, Волиньгаз і Львівгаз.

Позовною вимогою було розірвання додаткових угод між Міненерго та облгазами, які дозволяли операторам ГРМ користуватись мережами на правах господарського віддання. А також — стягнення орендної плати за користування мережами.

Справа розглядалась в судах майже три роки. У задоволенні позову прокуратурі відмовили Господарський суд Києва та Північний апеляційний господарський суд.

Кінець кінцем, 2 лютого 2021 року касаційну скаргу ГПУ без задоволення залишила Колегія суддів Верховного суду.

Вочевидь, “сенсаційне викриття схеми” у виконанні ДБР очікує приблизно та сама участь.

Чому орендна плата не стягувалась

Для відповіді на це питання, потрібно розуміти контекст. Навесні 2016 року тодішній прем'єр Володимир Гройсман взяв на себе політичну відповідальність і прив'язав тарифи на газ для населення до ціни газу на європейському хабі NCG. Відповідно, тарифи на газ в країні значно виросли.

Також треба розуміти, що в 2016 — 2019 роках середньозважений тариф на розподіл газу складав 0,56 грн/куб, набагато менше ніж зараз.

Тобто, введення плати за користування мережами, навіть у незначних обсягах, помітно збільшило б кінцеву ціну газу для споживача.

Орендна плата не була проблемою для операторів ГРМ, для Міненерго, яке тоді очолював Ігор Насалик, чи для НКРЕКП, яке тоді очолював Дмитро Вовк.

Якби Рада затвердила необхідні законодавчі зміни і Міненерго підписало договори оренди з облгазами, НКРЕКП мало б включити витрати на оренду в тариф операторів ГРМ.

Відповідно, з 2017 року вартість газу для населення зросла б ще більше. А це, у свою чергу, було б політичним ударом по тодішній владі.

Тобто — стягнення орендної плати за користування мережами не є додатковою платою державі від приватних компаній. Це лише прихований податок на всіх споживачів газу в країні.

Ні Кабмін в особі Міненерго, ні Верховна Рада , ні будь-який інший державний орган не були зацікавлені у стягненні орендної плати за мережі в 2017 році. Втім, як і зараз.

Василь МЕЛЬНИК