“Роттердам+”. Куди зайшло слідство

Слідство НАБУ щодо формули “Роттердам+” триває майже рік. Керівництво відомства вперше з літа минулого року прокоментувало перебіг розслідування. Директор Бюро Артем Ситник розповів про складнощі справи і відмовився прогнозувати терміни її завершення, зазначивши, що на тему “Роттердам+” є багато спекуляцій. На противагу стриманості правоохоронців, тему тарифів вугільної енергетики активно підігрівають депутати та активісти, періодично надсилають в НАБУ нові звернення і матеріали. У Антикорупційному бюро, судячи з усього, отримання “додаткових доказів” справу не прискорює. Там обмежуються сухими відписками про залучення нових документів до справи.

Роттердам або МВФ: чому дорожчала електроенергія

24 березня 2017 року НАБУ розпочало досудове розслідування за фактом можливого зловживання службовим становищем керівництва НКРЕКП під час розробки та впровадження порядку розрахунку прогнозованої оптової ринкової ціни на електроенергію (ОРЦ), що враховує ціну вугілля за формулою “середня вартість у порту Роттердам (з вказівкою на калорійність) плюс середня вартість доставки в Україну за останні дванадцять місяців”.

Розслідування було розпочато за зверненням народного депутата Віктора Чумака. Активними опонентами “Роттердам+” виступили також депутати Сергій Лещенко, Віталій Купрій і колишній член НКРЕКП, експерт Андрій Герус.

Спрощено система звинувачень виглядала так: ДТЕК Ріната Ахметова на початку 2016 року перебував у переддефолтному стані через різку девальвацію національної валюти і розгортання військового конфлікту на Сході України. Євробонди компанії торгувалися з величезним дисконтом, так як у інвесторів були сумніви, що ДТЕК зможе розрахуватися з кредиторами. Користуючись низькими цінами, компанія ICU, колишній співробітник якої Дмитро Вовк є  головою НКРЕКП, починає скупляти боргові зобов'язання ДТЕК. Потім НКРЕКП вводить формулу “Роттердам+”, і становище ДТЕК стабілізувалося, ціна євробондів поступово відновилася.

Ініціатори розслідування підозрюють, що в ICU завдяки своїм зв'язкам знали про введення формули. Втім обвинувачі вперто не помічають, що про підвищення цін на електроенергію було всім відомо ще за рік до введення формули: в лютому 2015 року Нацкомісія затвердила графік підвищення цін на електроенергію у п’ять етапів — згідно з графіком за два роки електрика мала подорожчати в середньому в 3,5 разу. Поетапне підвищення цін на електроенергію було погоджено з МВФ. Під відповідним документом підписався і тодішній член НКРЕ Андрій Герус, який нині вбачає змову між інвесткомпанією і комісією.

За законами ринку: боргові облігації ДТЕК зростали пропорційно до інших

У ICU натомість стверджують, що причини скупки облігацій компанії зовсім інші. “У 2014-2016 роках справи були погані у всіх учасників, а не у одного ДТЕК. Причинами цього були зміна влади в Україні, обвал гривні і початок військових дій. На тлі цього в 2014 році агентство Moody's знизило рейтинг єврооблігацій України, що спричинило обвалення євробондів українських компаній. Так, в серпні 2014 року єврооблігації ДТЕК коштували 61,6% номіналу, Метінвесту — 66,8% номіналу, ПУМБ — 76,1%. У березні 2015 року багато євробондів зафіксували свій історичний мінімум, цінні папери Ощадбанку торгувалися по 40,1% від номіналу, Укрексімбанку — 51,5%. Бонди ДТЕК в цей же період досягли свого мінімального значення в 35% від номінальної вартості. Потім негативна динаміка тривала до кінця першого кварталу 2016 року, — зазначає керуючий партнер ICU Макар Пасенюк. — Ми почали інвестувати в бонди ДТЕК ще в 2011-2013 роках за цінами на рівні номіналу. А в 2015 і 2016 роках докуповували їх з двох очевидних для інвестора причин — дешевизни паперів і початку переговорів компанії з її кредиторами про реструктуризацію боргів”.

Крім того, про те що ICU придбала частину євробондів ДТЕК стало відомо з інтерв'ю гендиректора компанії Максима Тимченка. Чи розголошував би цю інформацію топ-менеджер Ахметова, якби угода була наслідком якоїсь секретної домовленості між власником ДТЕК і владою?

17 серпня 2017 року НАБУ провело обшуки в НКРЕКП, які, зважаючи на відсутність подальших коментарів правоохоронців, результатів не дали.

Фактори зростання

У самій ДТЕК вказують на відсутність будь-яких об'єктивних підтверджень зв'язку між зростанням котирувань євробондів компанії і прийняттям формули “Роттердам+”.

“Перший проект зміни методики розрахунку ОРЦ був опублікований регулятором для обговорення 18 листопада 2015 року, а другий проект — 28 грудня 2016 року. Нову методику було прийнято 3 березня 2016 року. За цей період фактично спостерігалося падіння ціни облігацій ДТЕК на 18,6%, яке продовжилося і в березні 2016- го після затвердження методики. При цьому, динаміка зміни в січні-квітні 2016 року склала +4,7%, що навіть нижче зміни цін на державні боргові інструменти (+7,5%). Зростання за іншими українськими емітентами цього ж періоду істотно перевищило зростання облігацій ДТЕК — Метінвест (+39,6%), Ferrexpo (+37,0%). Цінні папери ДТЕК відновлювали свої позиції на тлі переговорів компанії щодо реструктуризації власних боргових зобов'язань. У 2016 році компанія успішно завершила ці переговори, об'єднавши весь портфель цінних паперів 2010 і 2013 років у єдиний випуск з терміном обігу до 31 грудня 2024 року. Таким чином компанія перенесла виплати за єврооблігаціями з 2018-го на кінець 2024 року”, — повідомила директор з корпоративних комунікацій ДТЕК Юлія Шиліна.

Опитані учасники ринку вважають зростання ціни єврооблігацій наслідком проведення компанією реструктуризації.

 “Було кілька факторів зростання бондів ДТЕК. Один з них — це, звичайно, завершення переговорів про реструктуризацію. Завжди після цього є зростання”, — зазначає Нік Піацца, засновник і гендиректор інвесткомпанії SP Advisors.

Серед інших чинників, що визначали перспективу зростання паперів ДТЕК, аналітики називають поетапне зростання тарифів на електроенергію, що розпочалося з 1 квітня 2015 року та було зафіксовано в коаліційній угоді і меморандумі з МВФ, а також розвиток ДТЕК газовидобутку і “зеленого” сектора.

 “Точно можу сказати, що зростання не було пов'язане з “Роттердам+”. Тут було кілька чинників. Реструктуризація євробондів, підвищення цін на електроенергію, зміни в режимі експорту електроенергії. Ще один фактор зростання ДТЕК — збільшення експорту електроенергії в ЄС, а також в Молдову, де вони виграли тендер і витіснили росіян. Стало зрозуміло, що ДТЕК оговтався після втрати активів на Донбасі і почав заробляти”, — зазначає Тантелі Ратовохері, аналітик Empire State Capital Partners.

Якщо подивитися на коливання котирувань бондів ДТЕК протягом всієї бюрократичної процедури прийняття постанови НКРЕКП №289 (“Роттердам+”) — від публікації першого проекту 18 листопада 2015 року до затвердження фінальної редакції 3 березня 2016 року, то можна побачити, що ціна знижувалася. І навпаки — якщо поглянути на котирування єврооблігацій всіх найбільших українських емітентів в кінці першого кварталу 2016 року, то стає очевидним загальний тренд зростання.

 “Дійсно, тренд ринку був. І було зростання облігацій не тільки ДТЕК, але і Ощадбанку, Укрексімбанку. Насправді, погляди інвесторів на Україну в 2014 році, і погляди на Україну зараз — вони різні, і котирування виросли практично по всіх єврооблігаціях”, — переконаний Дмитро Чурін, глава аналітичного департаменту інвесткомпанії Eavex Capital.

У Dragon Capital, що є одним з головних конкурентів ICU, також не поділяють думки про те, що запровадження “Роттердам+” стало фактором для початку зростання паперів ДТЕК. При цьому в компанії відзначають, що євробонди ДТЕК в зазначений період купували не тільки ICU, а й великі міжнародні інвестиційні фонди.

 “Якщо подивитися на динаміку євробондів великих промислових холдингів в Україні, “Метінвест”, “Ферекспо”, ДТЕК, та й аграрного сектора теж, то можна побачити, що всі вони почали зростати приблизно в один і той же час. Кінець першого кварталу 2016 року було поворотною точкою для всієї України. Тому прив'язуватися до “Роттердаму” або ще до чогось — це притягнуто за вуха. Я не знаю суті справи, яку розслідує НАБУ, але говорити про те, що бонди ДТЕК почали зростати після новини про “Роттердам” — неправильно. Багато великих інвесткомпаній в цей же час купували євробонди, в тому числі ДТЕК”, — пояснює Денис Саква, старший аналітик інвестиційної компанії Dragon Capital.

Як відзначають в самій ДТЕК, облігаціями компанії володіють в основному міжнародні інвестори.

“Ми знаємо, що міжнародні фонди збільшували свої позиції. В рамках процесу реструктуризації комітет кредиторів очолювали, в тому числі, Ashmore Investment Management і VR Global Partners. У компанії немає достовірної інформації, на яку суму тримає єврооблігації той чи інший інвестор”, — повідомила Юлія Шиліна.

Корупція у вугільній енергетиці: до або після “Роттердам+”?

Що ж стосується самої формули “Роттердам+”, то її, за версією влади, було прийнято як спосіб вирішення проблем блокади поставок вугілля з ОРДЛО і втрати контролю над шахтами на окупованих територіях. І хоча повної диверсифікації вугілля не відбулося, близько чверті обсягу (5,88 млн т) споживання вугілля в минулому році склав імпорт. Ці цифри можна порівняти зі статистикою газового ринку, де, незважаючи на те, що приблизно дві третини обсягу споживання становить газ внутрішнього видобутку, також застосовується формульне ціноутворення (формула NCG+, що враховує вартість газу на хабі в Дюссельдорфі плюс доставка в Україну). Формульне ціноутворення — одне з нагальних побажань Заходу, і спроби скасувати або відкоригувати його викликають критику Європейського Енергетичного Співтовариства і МВФ.

Натомість представники шахтарських профспілок переконують, що відверто корупційний устрій українського вугільного ринку був до введення формули, а не після. Прив'язка ж ціни вугілля до зрозумілого індикативу забезпечила виживання галузі, яка перебуває на межі колапсу. Насамперед це  стосується державних шахт.

“Найголовнішим є те, що (до введення “Роттердам+”) українське вугілля купували у шахт по $40, а з-за кордону завозили по 100 і більше доларів. Таким чином державні українські шахти недоотримували кошти, необхідні для виплати зарплат, недоплата яких у перспективі змушувала людей виходити на вулиці. Зарубіжних інвесторів не було, держпідтримку порівняно з 2013 роком було зменшено в 10 разів. Отож єдиним виходом було піднімати ціну, якою неможливо було б управляти в ручному режимі, тобто — прив'язати до ринкового індексу. Як, наприклад, ціну на газ прив'язано до ціни на біржі в Німеччині. Було зроблено прив'язку до зрозумілого індексу API2, за яким постачається вугілля практично в усі країни ЄС. Але формула “Роттердам+”  фактично не працювала, ціна була завжди нижче, ніж в портах Роттердам-Амстердам з огляду на те, що вона базувалася не тільки на поточних ринкових, а на середніх історичних цінах. Але, принаймні, це дало можливість залучити кошти у вугільну галузь і поліпшити становище з виплатами зарплат, і ми прожили два роки без потрясінь, мали своєчасно електроенергію та опалення в будинках. Інакше, заборгованість із зарплати становила б 2 млрд грн — галузь була б паралізована, а заборгованість лягла б на плечі платників податків. Підвищення ціни на вугілля дало щорічно до 3,5 млрд грн коштів для галузі і дозволило вижити державним шахтам”, — переконаний Михайло Волинець, голова Незалежної профспілки гірників України і Конфедерації вільних профспілок України.

Однак ключовим закидом з боку опонентів “Роттердам+” є те, що українські споживачі оплачують українське вугілля за ціною вугілля з Роттердама. Під час детального вивчення методики визначення ОРЦ і цін на вугілля на світових ринках стає зрозуміло, що формула не покриває реальну ринкову ціну вугілля, яку платять ТЕС, так як вона прогнозована і базується на середньому значенні індексу API2 за останні 12 місяців. Наприклад, для цілей розрахунку ОРЦ на 2018 рік регулятором враховувалося середнє значення API2 на рівні $83 за тонну. Поточні ціни на ринку значно вищі: індекс API2 склав $93 за тонну в грудні 2017-го, а ціни імпортного вугілля з ПАР і США, за інформацією Міненерго, досягли 100 і 110 доларів за тонну відповідно.

“Ротердам+ не впливає на ціни для населення. Зрозуміло, що скандал (з цього приводу) інспірований. Що стосується формульного підходу, то це підхід, який використовується взагалі в енергетиці”, — зазначає Валентин Землянський, експерт з питань енергетики.

У НКРЕКП кажуть, що в скандалі навколо “Роттердам+” свідомо педалюється питання ціни і в той же час замовчується, що відсутність прив'язок до ринкових індикативів заганяє держпідприємства в мільярдні борги, виплата яких лягає на плечі платників податків. Також в комісії висловили здивування відсутністю інтересу НАБУ до ринку газу, де використовується аналогічне формульне ціноутворення.

 “Політичне утримання цін на вугілля нагадує айсберг. Верхівка маленька — “соціально-обґрунтована” або “справедлива” ціна, і на неї частіше звертають увагу. Однак під водою безліч проблем. Згадаймо, наскільки корумпованою була галузь до введення формули. Щорічні багатомільярдні дотації шахтам. Куди вони йшли? Явно не на їхню модернізацію і навіть не на зарплати шахтарям, якщо згадати їхні численні страйки з цього приводу. Все це оплачувалося коштом платників податків і неминуче вело до катастрофи галузі. Сьогодні на ДП “Енергоринок” мертвим вантажем повісили 11 млрд грн несплати державними шахтами за електроенергію, і тепер обговорюється її погашення з бюджету. Тільки за два останніх роки дії методології державні шахти наростили заборгованість на 3,4 млрд грн. Все це так чи інакше фінансується за гроші платників податків. Якщо ж говорити про претензії правоохоронних органів, які виникли після звернень активістів, то мене дивує, чому НАБУ не порушує кримінальну справу щодо ціни на газ (яка розраховується за ідентичним механізмом), підвищення тарифів на який, як і підвищення тарифів на електроенергію, є частиною програми співпраці з МВФ?”, — цікавиться голова НКРЕКП Дмитро Вовк.

Критики формули “Роттердам+” не враховують (або навмисно замовчують) ще один важливий фактор, а саме — вступ в дію Закону України “Про ринок електричної енергії” в червні 2017 року. Згідно з його положеннями з 1 червня 2019 в Україні почне діяти принципово нова модель ринку електроенергії, за якою працюють країни ЄС. У такій моделі більшість електроенергії буде постачатися за прямими двосторонніми контрактами, а саме поняття ОРЦ перестане існувати. Це дозволить виробникам продавати електроенергію на ринкових умовах. Рішення регулятора прив'язати формулу розрахунку ОРЦ до ринкових індексів — необхідний і закономірний крок у світовій практиці.

А судді хто?

Питання вугілля не має відношення до населення, зате має стосунок до великих фінансово-промислових груп, що контролюють великі промислові об'єкти, залежні від вартості електроенергії. Наприклад, групи Ігоря Коломойського. Втім, серед “постраждалих” від цін не тільки Коломойський, але й Віктор Пінчук — феросплавні заводи, які знаходяться у їхній власності, серйозно втратили в рентабельності після підвищення цін на електроенергію.

Тому “розгін” теми “Роттердам+” в ЗМІ, не виключено, був в інтересах політиків і великих промислових споживачів електроенергії.

Валентин Землянський зазначає, що з газом така ж історія. “Через прив'язки до Дюсельдорфа ціни на газ коливаються в межах $100 протягом сезону для промисловості. Варто відзначити, що газовидобувні активи є у власності всіх великих фінансово-промислових груп в Україні. Можливо саме в цьому ховається причина того, що медіа, які входять в ті ж фінансово-промислові групи, сфокусовані на вугільному “Роттердам+”, а не на газовому Дюссельдорф +.

Політики загнали НАБУ в глухий кут?

Схоже, що для НАБУ справа не є настільки очевидною, як для її ініціаторів — депутатів і активістів. Глава відомства Артем Ситник неохоче коментує хід розслідування, нарікаючи на складність справи і надмірне мусування цієї теми у ЗМІ. “Це дуже складна справа, пов'язана з вивченням величезної кількості документів. По-перше, зараз триває слідство, є таємниця слідства, і я не маю права її розголошувати. По-друге, це справа з самого початку набула надто багато суспільної уваги, і будь-які коментарі до певних остаточних та проміжних рішень будуть зайвими, і можуть використовуватися для певних маніпуляцій і спекуляцій”, — вважає Ситник.

Директор НАБУ відзначає, що результативність слідчих дій залежить від можливості доступу детективів до міжнародних механізмів розкриття фінансової інформації. “Поки немає будь-яких термінів, коли цю справу буде передано до суду. І я намагаюся не робити будь-яких прогнозів, на відміну від інших керівників правоохоронних органів, тому що все дуже складно. У цьому розслідуванні 99% це міжнародні правові доручення. Вони залежать від іншої держави і міжнародних правових документів. Зараз всі необхідні слідчі дії не проведені. Тому говорити і робити якісь висновки ще рано. Справа ведеться”, — повідомив Артем Ситник.

Експерти ж не вірять в юридичні перспективи справи, вказуючи на відсутність доказової бази, політичний характер справи і невдалі спроби оскаржити “Роттердам+” у судах.

“Як показує практика, подібні претензії довести практично неможливо. НАБУ змушене займатися політикою, яка не має абсолютно ніяких перспектив в суді”, — вважає Ростислав Кравець, старший партнер Адвокатської компанії “Кравець і партнери”.

Втім, розраховувати, що в історії з “Роттердам+” поставлена крапка не доводиться. Тема дуже “смачна”, щоб від неї відмовлятися в нинішньому передвиборному сезоні.

Валерій ВОРОТІН, експерт Інституту законодавства Верховної Ради