Російський кредит: переливання крові у шлунок

Політичні сили біля керма влади помінялися, а методи залишилися колишніми: суттєві проблеми із збором доходів до бюджету знову маскуються кредитами.

Росія позичила, і ми тепер винні

Про покриття кредитами дефіциту коштів днями вдало сказала заступник міністра фінансів Тетяна Єфименко. Вона провела аналогію з людською фізіологією: якщо крові не вистачає, її потрібно у хворого влити.

З цим складно сперечатися: очікуваний російський кредит на будівництво додаткових генеруючих потужностей в енергетиці, якщо не враховувати нюанси ставок, вигідний Україні, оскільки веде до формування нового виробництва та підвищення зайнятості.

Однак позика, надана для фінансування дефіциту бюджету, — це, згідно з порівнянням заступника міністра, переливання крові у шлунок.

В умовах завищеного прогнозу доходів і прихованого дефіциту така політика може лише відстрочити бюджетну кризу. При цьому формується нова залежність. Якщо уряд Тимошенко підвищував залежність України від МВФ, то чинний Кабмін — від Росії, представники якої дуже навіть не проти покерувати у “братній” країні.

Ризики такої ситуації у Партії регіонів чудово усвідомлюють, оскільки озвучували відповідну риторику у ході політичної боротьби в минулому.

Зокрема, у жовтні 2008 року Юрій Бойко, тоді депутат фракції Партії регіонів, а нині глава Мінпаливенерго, заявляв, що МВФ отримує можливість керувати Україною в обмін на надання кредиту. Однак очі бояться, а руки роблять.

Де-факто ВТБ поступово стає держбанком для двох країн: крім позики для виплати пенсій і зарплат в Україні, він ще й узявся розміщувати українські єврооблігації.

У свою чергу, Сбєрбанк Росії готується отримати контроль над банком з топ-10 в Україні, що дозволить сформувати більш ніж впливову російську групу у складі Промінвестбанку, “ВТБ Банку” та “Альфа-банку”.

Прихід приватного інвестора в країну варто вітати, однак поява інвестора, що реалізує політику іноземної держави, має насторожувати.

Паралельно із створенням великого російського плацдарму у банківському секторі йде укрупнення російської участі в промисловості. Причому найчастіше йде “по-російськи” — без конкуренції, як у випадку продажу “Луганськтепловоза”.

Не варто поспішати відокремлювати відсутність торгів при приватизації цього підприємства від теми наданого кредиту. Дані про забезпечення за цією позикою за сімома замками: все дуже конфіденційно.

Цілком таємно — нас увігнали в борги

Чим справді тішить нова українська влада, так це дисциплінованістю. А засмучує те, що ця згуртованість не завжди йде на користь простим українцям.

Всі причетні до влади особи відбивалися від питань щодо російського кредиту, як могли: дані не спростовувалися, але деталі угоди і досі офіційно не оприлюднені.

Чиновники посилалися на комерційну таємницю, що у сфері публічних фінансів не може вітатися. Нескладно уявити, як задоволені один одним представники українського уряду і російських кредиторів закріплюють операцію рукостисканням, вганяючи необізнаних українців у борги.

Коли мова йде про громадські гроші, така конфіденційність не може радувати. Віддавати борги будуть українські платники податків, але їх не стали інформувати ні про забезпечення позики, ні про ставку залучення.

Лише Держказначейство у надрах свого сайту помістило інформацію про зовнішнє залучення коштів до загального фонду держбюджету у розмірі 15,8 мільярда гривень.

При цьому, за даними відомства, план запозичень у січні-червні за загальним фондом залишався недовиконаним на 2,7 мільярда гривень: залучення склали 38,6 мільярда гривень.

Проте навіть ця мізерна інформація казначейства дозволяє з'ясувати дату укладання угоди: курс НБУ 7 червня становив 7,9213 гривні за долар, що дає ідеальне співвідношення з гривневим еквівалентом отриманого кредиту.

Хоча всі інші подробиці про позику поки видобуваються через “джерела”, певна картина вималювалася. 8 червня просочилася інформація про залучення українським урядом російського кредиту на 2 мільярди доларів. У подальшому вдалося з'ясувати, що кредитором виступив російський ВТБ.

За даними джерела, позика надана на півроку під 6,7% річних з правом пролонгації на півроку. При цьому, за неофіційними даними, передбачається, що продовження кредиту буде супроводжуватися подвоєнням ставки.

Кабмін пішов на такий крок через затримки з надходженням позики МВФ і перенесенням розміщення єврооблігацій.

Закон про бюджет передбачає залучення у 2010 році із зовнішніх джерел для фінансування дефіциту та обслуговування боргу 3,8 мільярда доларів, у тому числі 1,3 мільярда доларів — за рахунок єврооблігацій. Заплановані витрати і під 0,5 мільярда доларів кредиту від Світового банку, і під 2 мільярди доларів від МВФ.

Відкласти розміщення цінних паперів владі довелося через боргову та бюджетну кризу у Західній Європі. Вона спричинила зростання ставок на міжнародному ринку запозичень до 9%, тоді як Мінфін розраховував на дохідність 6,8-8% річних.

З урахуванням цього, цінова пропозиція росіян видається більш ніж привабливою, але породжує законне питання про те, що було запропоновано натомість.

Все пізнається у порівнянні

Зрозуміти, що означає для Кабміну отримання 2 мільярдів доларів або 15,8 мільярда гривень, допоможе, наприклад, показник потреби Пенсійного фонду. У червні на виплату пенсій потрібно близько 17 мільярдів гривень.

Інший приклад: за підсумками п'яти місяців до держбюджету зібрано лише 33% плану на рік. 15,8 мільярда гривень — це 5% від загальної суми видатків держбюджету-2010.

Країну 2010 року чекає ще й підвищення мінімальної зарплати: її середньозважене значення зросте порівняно з 2009 роком на 38,1% до 888,3 гривні.

При цьому план із збору доходів до загального фонду для ДПА збільшується порівняно з фактичними надходженнями у 2009 році на 60%, а для митної служби — на 24,3%, що схоже на волюнтаризм при прогнозі зростання ВВП на рівні 3,7%.

З урахуванням цих цифр можна цілком зрозуміти прагнення влади залучити кошти і закрити “дірку” хоча б на деякий час. За даними джерел у Нацбанку, до 15 червня з 2 мільярдів доларів уже витрачено понад 400 мільйонів доларів.

Однак пробачити популізм щодо виплат пенсій і зарплат за рахунок нарощування держборгу, а також відмову від скорочення державних видатків, неможливо. За січень-квітень сукупний державний борг виріс на 3,8% або на 1,506 мільярда доларів, за 2009 рік він збільшився на 61,3% до 39,685 мільярда доларів.

Стурбованість з приводу швидкого зростання зовнішнього боргу України уже висловив заступник директора Європейського департаменту МВФ Пол Томсен під час зустрічі з головою Верховної ради Володимиром Литвином. За його словами, зовнішній борг країни зараз складає 40% ВВП, що може зашкодити економіці.

Олексій ВАЛІРІЄВИЧ