Російська економіка у 2023-му: зернятко за зернятком

Курочка по зернятку клює — це не лише про погляд Путіна на власну воєнну стратегію, але й про вплив західних санкцій, які того ж таки Путіна намагаються привести до тями. Очевидно, що сподівання на крах російської економіки найближчим часом марні. Але, можливо, наступний рік таки стане переломним.

Основні показники

У самій РФ сповнені показового оптимізму. За підсумками третього кварталу порівняно з аналогічним періодом 2021-го, російський ВВП знизився на 4%, а не на 4,2, як прогнозувалося. Відповідно, в Мінекономрозвитку РФ переконані, що, за результатами цього року, падіння російського ВВП вкладеться в обіцяні раніше 3,5%. Додатковий заряд оптимізму — успіхи на “китайському фронті”, так, наче оті російські 3% у китайському експорті та 1% китайських інвестицій у РФ збільшаться принаймні в десять разів.

Падіння економіки наступного року Банк Росії оцінює в межах 1—4%, але з поверненням до зростання наприкінці року. Доволі широкий діапазон, що свідчить про нерозуміння навіть центробанком країни і того, як санкції впливатимуть на економіку, і того, як далеко в прірву вирішить спускатися Кремль. Одне втішає — шансів на бодай мінімальне економічне зростання наступного року у центробанку РФ уже не бачать.

Профіцит держбюджету РФ, з яким вона розпочинала 2022 рік, зник. Федеральний бюджет на 2023-й зверстано із дефіцитом у 2,9 трлн рублів. Центробанк РФ упевнений, що наступного року збільшення бюджетного дефіциту до таких масштабів — благо, зростання бюджетного імпульсу, який спрямує в економіку країни значно більше грошей. Не посперечаєшся, але що більше грошей надходить в економіку, то вищі ризики зростання цін. З початку року, для розуміння, грошова маса в РФ збільшилася десь на 13 трлн рублів, або на 20%. Непоміченими такі вливання не лишаються. Тому повірити в офіційні прогнози, які обіцяють повернення інфляції до межі у 5,5% наступного року, просто неможливо. Наразі інфляція у РФ рік до року становить 12% і знижуватися не буде. Інфляційний ризик є ключовим для Росії 2023-го з цілої низки причин.

Основні ризики

Якщо в листопаді центробанк РФ вагався: підвищувати ключову ставку наступного року до 10% чи знижувати до 6, то тепер вагань немає. Аби не розігнати інфляції ще більше, зі згаданим “бюджетним імпульсом” треба щось робити. Банк Росії напряму переходу до політики дорогих грошей ще не визнає, але опосередковано — ще й як. Там наголошують, що планують 2023-го стримувати кредитування, тобто обмежити надходження грошей в економіку іншим каналом — кредитним.

Виходить, що історично сформована модель, за якої в РФ процвітають винятково державні або наближені до держави бізнеси, й надалі консервуватиметься. А реальний сектор, відмежований від Кремля, матиме дедалі менше доступу до грошей. Не критично? Лише на перший погляд.

Читайте також: G7 пригрозила Білорусі новими санкціями за пряму підтримку війни РФ проти України

На ринку РФ уже наявний дефіцит на певні групи товарів, він поглиблюється ще з ковідних часів і розквітнув після санкційних обмежень імпорту цього року. Імпортозаміщення якщо і розвиватиметься, то лише за тими напрямами, які цікавлять російську владу, тобто ВПК. За рештою груп товарів, яку міг би спробувати замістити російський бізнес, навряд чи подолають дефіцит через обмеженість кредитування, — скорочення інвестицій у основний капітал очікується на рівні 10%.

Опитування бізнесу, яке регулярно проводить Банк Росії четвертий місяць поспіль, фіксує посилення інфляційних очікувань. Причому на зростання цін чекають усі галузі, окрім роздрібної торгівлі та будівництва. Населення із бізнесом солідарне — воно також очікує зростання цін.

Уже зараз 55% компаній, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю, переорієнтували свою роботу через санкції (опитування Торгово-промислової палати РФ). Близько 62% респондентів відзначили значний вплив санкцій на загальні результати діяльності компаній. Лише 17% зберегли ринки збуту та партнерів. Звісно, найбільше постраждали малі та мікропідприємства. Найгострішою проблемою, що впливає на ведення бізнесу, 73% респондентів вважають логістику.

Та й загалом показники бізнес-активності в РФ не такі оптимістичні, як макропрогнози. Наприклад, оптовий товарообіг скоротився протягом року більш як на 22%, спад роздрібних обсягів продажу у грошах перевищив 9%, вантажообіг зменшився на 5,5%. Позитивні результати показують лише сільське господарство та будівництво, решта — в мінусах.

Показове й інше: з початку війни цілком очікувано скорочувався товарообіг у непродовольчому сегменті, за рік просівши на 15%. Частково через імпортні обмеження, які не давали завозити в країну товари, частково через самообмеження росіян, які економили на так званих великих покупках — авто, побутовій техніці, меблях тощо. Але з вересня скорочуються продажі продуктів харчування — вже мінус 3,5%. І тут пояснень може бути кілька. З одного боку, це може говорити про економію росіян на харчах, що безумовно поганий сигнал для економіки, але малоймовірно, щоб це був єдиний і ключовий фактор. А от масовий виїзд росіян, що тікали від мобілізації, цілком може пояснити, чому в РФ стали менше їсти.

Жодних офіційних даних про масштаби російської міграції немає. Але у третьому кварталі кількість перетинів кордонів (яку місцеві експерти інтерпретують як число тих, хто виїхав із країни) зросла з 8,5 млн за аналогічний період минулого року до 9,7 млн. З лютого обсяги російських вкладів на банківських рахунках за межами РФ подвоїлися і становлять 70 млрд дол. Тож якщо врахувати попередній сплеск міграції у лютому-березні 2022 року, то вже зараз може йти мова про від'їзд близько 1,5% усієї робочої сили країни. Це відчутно і матиме наслідки, адже міграційний відплив, який триває і зараз, і надалі скорочуватиме внутрішній попит на ті самі товари і послуги, які зараз у не найкращій формі. Раніше РФ і не глянула б на це, — нафтогазові прибутки давали змогу нехтувати базовими економічними законами, але не зараз.

Ще питання, яке болюче вдарить по нафтогазовій складовій росбюджету, — гранична ціна на енергоносії чи самообмеження Кремля торгувати будь з ким, хто має в контракті згадку про граничну ціну. Але втрати очікуються суттєві — близько 160 млрд дол. (або майже 6% ВВП). Тут уже не заплющиш очей на внутрішній ринок, його падаючий попит, недоступність кредитування, інфляцію і проблеми на ринку праці.

Наразі в РФ про це говорять пошепки, сором’язливо пропонуючи принаймні знижувати оподаткування праці, аби хоча б трудові ресурси повернути. Але навколокремлівські економісти поки відмахуються від поганих передбачень.

Читайте також: США ввели санкції проти 10 російських структур, пов'язаних із оборонкою

Основні висновки

Думаю, запанікують вони 7 січня 2023 року. Національний розрахунковий депозитарій РФ отримав нарешті ліцензії від депозитаріїв Euroclear та Clearstream, які дозволять розблокувати цінні папери та рахунки тих інвесторів, які не потрапили під санкції, та операції за угодами, укладеними до 3 червня (дати запровадження санкцій проти російського депозитарію). Мова про заблоковані активи п’яти мільйонів інвесторів. Що вони зроблять, коли блок впаде? Правильно — шукатимуть нові місця зберігання для своїх цінних паперів і коштів на валютних рахунках. Десь подалі від токсичної РФ і наступних пакетів санкцій. Завершити ці операції вони мають саме до 7 січня.

Отже, маємо: скорочення нафтогазових доходів, зростання інфляції, складнощі із кредитуванням економіки, спад торгівлі, зниження внутрішнього попиту, проблеми на ринку праці і відплив приватних капіталів.

То звідки ж тоді той оптимістичний макропрогноз береться? О, все дуже просто. Дуже по-російськи. Очікування і банку Росії, і Мінекономрозвитку здебільшого спираються на… історичні дані. Дійсно, з кінця 1990-х усі кризи в РФ проходили за змальованим нині сценарієм: спад економіки протягом одного року із поверненням до зростання наступного року. Але у нинішньої кризи інша природа, та й звичні ліки, такі як зростання цін на сировинних ринках чи стимулююча бюджетна політика, вже недоступні. Тому, наприклад, економісти російського “Альфа-банку” у своєму консенсус-прогнозі вже говорять про можливий спад економіки у 6,5% 2023-го. А аналітики Morgan Stanley, поки без деталізації, наголошують, що, попри офіційну думку Кремля, рецесія в Росії буде затяжною і наступним роком не обмежиться.

Це не привід для оптимізму, це аргумент. Санкції можуть мати якісь результати, якщо обмеження вагомі для агресора, а самі санкції — тривалі. Отже, тільки посилена та тривала санкційна політика зрештою дозволить обмежити ресурси, які РФ витрачає на війну, та знизити негативний вплив цієї війни на глобальні ринки й економіки цілих регіонів.

Курочка по зернятку клює, але весь двір уже у посліді. 

Юлія САМАЄВА