Росія хоче одержати шість різновидів іранських ракет. Якими є її шанси?

Як пише The Wall Street Journal, росіяни ведуть активні переговори з іранцями про купівлю балістичних ракет малої дальності й, можливо, близькі до укладання угоди. Своєю чергою і Sky News сповіщає, що Іран може передати Росії ракети дальністю до 700 км. За інформацією ZN.UA, в Москві зацікавлені придбати в Тегерана БРМД Zolfaghar (дальність польоту 700 км), БРСД Sejil-1 (2 тис. км) і Sejil-2 (2,5 тис. км), балістичні ракети Fateh-110 (300 км) і Fateh-313 (500 км), крилаті ракети Paveh (1,6 тис. км).

Ризики цієї потенційної угоди для України очевидні. Враховуючи виснаженість української ППО й труднощі з перехопленням балістичних ракет, багаторазово посилюється загроза ураження не лише українських об’єктів енергетичної, транспортної, військової інфраструктури та ОПК, а й міст, сіл, будинків українців по всій країні. Джерела The Wall Street Journal стверджують: якщо переговори з Іраном закінчаться підписанням договору, БРМД можуть надійти до Росії вже навесні.

Московські пряники

Після того як 18 жовтня минулого року припинило діяти ембарго на продаж ракетної зброї, накладене на Іран відповідно до резолюції Радбезу ООН 2231, формально іранцям ніщо не перешкоджає підписати контракт із РФ. Водночас Москві є чим зацікавити Тегеран — грішми, розвідданими й аналізом західних військових технологій, до яких Росія має доступ завдяки трофейній зброї й техніці. Проте найбільше приваблюють Іран ядерні й ракетні технології та сировина.

Так, у квітні минулого року Politico сповістило, що Китай, Росія та Іран ведуть секретні перемовини про постачання Ісламській Республіці перхлорату амонію — основного інгредієнту твердого палива, яке використовується для живлення ракет. Як зазначало видання, переговори про закупівлю перхлорату амонію відбувалися на тлі потепління відносин між Іраном, Росією та Китаєм, яке оприявнилося після початку широкомасштабного вторгнення РФ в Україну.

Нагадаємо, що Китай передає Ірану деякі технології у сфері ОПК, зокрема танкобудування. “За інформацією в ЗМІ, Пекін свого часу співпрацював із Тегераном і в межах ракетної програми. Й електроніка, яку іранці використовують у виробництві своїх ракет, — китайського походження. Власне, сучасну електронну промисловість Ірану побудував Китай”, — зазначив у коментарі ZN.UA доцент Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т.Шевченка Віктор Константинов.

Іран зацікавлений у співробітництві з Росією. Але рішення про продаж балістики він ухвалюватиме з огляду на власні цілі. Наразі іранських БРСД у Росії немає.

“У значної частини іранської еліти немає ентузіазму щодо постачання балістичних ракет Росії: таку угоду сприймають як розпорошення ресурсів тоді, коли ця зброя може знадобитися самому Ірану. І для того, щоб убезпечити себе від атаки Ізраїлю, ймовірність якої зросла останніми місяцями, й для того, щоб мати арсенал, достатній для створення переконливої загрози ізраїльським і американським об’єктам у регіоні”, — пояснив ситуацію в коментарі ZN.UA сходознавець В’ячеслав Ліхачов.

Окрім того, в Тегерані побоюються дій із боку Заходу й передусім Сполучених Штатів. У відповідь на постачання балістичних ракет Росії Вашингтон цілком може запровадити нові санкції проти Ірану, зокрема заморозивши його активи. Ці обмежувальні заходи негативно позначаться на іранській економіці, яка й так переживає непрості часи. (Раніше США вже запровадили санкції проти фізичних і юридичних осіб, причетних до виробництва або передавання РФ іранських безпілотників.)

“Оскільки Україна не має серйозних важелів тиску на Іран, Київ має докладати зусиль, аби для наших західних партнерів пріоритетом було не допустити постачання Іраном до Росії балістичних ракет. Захід має багато можливостей, які можуть зупинити цю потенційну угоду. Особливо тепер, зважаючи на ситуацію на Близькому Сході. Наприклад, він може загрожувати атакувати інфраструктуру Ірану та його проксі-сили”, — зазначив у розмові із ZN.UA В’ячеслав Ліхачов.

Проте, визнає експерт, Москва й Тегеран наближаються до оформлення угоди.

Небом, водою, землею…

Судячи з інформації The Wall Street Journal і Sky News, негативні наслідки рішення про постачання росіянам балістичних ракет можуть відступити перед іншими міркуваннями іранського керівництва. Та й в інтересах Ірану, щоб війна Росії з Україною тривала: це відволікає увагу США від Близького Сходу. Військова та фінансова підтримка Вашингтоном Києва означає, що США — “великий сатана” — розпорошує ресурси між Україною та Ізраїлем.

Тому ВТС із Москвою повністю вписується в політику Тегерана, який хоче досягти своїх цілей руками проксі-сил.

Окрім балістичних ракет, росіяни зацікавлені придбати в Ірану різні типи ударно-розвідувальних БПЛА, багатоцільові судна, придатні для морського патрулювання або як надводні безпілотні човни-камікадзе, а також артилерійські боєприпаси (120 мм, 122 мм, 122 мм для РСЗО та 125 мм). У Москві також були б не проти залучити іранські потужності для ремонту російської броньованої техніки.

Наразі немає інформації про те, що іранці продали росіянам багатоцільові судна. Зате активно відбувається постачання дронів: протягом останніх двох років саме безпілотники типу Mohajer-6, дрони-камікадзе Shahed-131/136, обладнання для їх виробництва та інша продукція подвійного або військового призначення домінують у структурі вантажів з Ірану до Росії. Тегеран також надає технічних фахівців і електронні компоненти для виробництва БПЛА в Росії, передає каски та бронежилети.

Для постачання вантажу, який убиває українців і руйнує їхні будинки, іранці використовують морський і повітряний шляхи.

Літаки, що прямують до Москви, в умовах найсуворішої таємності завантажують солдати Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР) або в Тегерані, або в Решті. Один з останніх рейсів відбувся в середу, коли у “Внукові” сів іранський транспортник Іл-76ТД. Не виключено, що регулярні рейси до Сирії з вимкненим транспондером є ланкою ланцюга іранського постачання. Зокрема й Shahed-136, які виробляють для потреб російської армії на іранських підприємствах ОПК на околицях Дамаска.

Щодо постачання морем, то для транспортування військового вантажу використовують іранські цивільні кораблі, які розвантажують у портах, що входять до особливої економічної зони “Лотос” у Астраханській області. Зокрема росіяни використовують цивільні контейнеровози, що йдуть із вимкненими транспондерами з іранських портів Анзалі й Амірабад до Астрахані. На одному кораблі перевозять 60—70 контейнерів із безпілотниками.

Крім закупівлі готових “шахедів”, Москва також розміщує виробництво іранських БПЛА як на своїй території (на заводі пластмасових виробів “Апал” у Тольятті, на заводі в Єлабузі), так і в Білорусі (у виробничих цехах Гомельського заводу вимірювальних приладів). Готові безпілотники перевозять до Росії вантажними автомобілями із цивільними номерами.

Якщо Тегеран усе-таки ухвалить рішення про постачання балістичних ракет Росії, то для цього, можливо, використає зазначені морські та повітряні маршрути.

У нашої країни наразі є час, аби підготуватися до появи в росіян іранських ракет. Однак без допомоги наших західних партнерів можливості України вельми обмежені.

Володимир КРАВЧЕНКО, оглядач відділу міжнародної політики ZN.UA