Роман Ткач: Земельний банк під Кабміном — це “міжсобойчик”

Під час останньої сесії вони перевершили самі себе, “наклепавши” десятки підозрілих законів.

Проте “земельним” депутатам не вдалося реалізувати себе в повній мірі — законопроект “Про ринок землі” досі не прийнято.

У будь-якому разі, вони себе частково реабілітували, заклавши в “технічні” документи основу для створення земельного монстра, якому з легкої руки “регіоналів” віддадуть 10 мільйонів гектарів української ріллі.

Мова йде про Земельний банк, створення якого “заховали” в нормі недавно прийнятого Радою законопроекту №10043.

Одним рухом усім відомої руки сільські, селищні та міські ради, районні та обласні держадміністрації, а також АР Крим були позбавлені права розпоряджатися аграрними землями, що перебувають на їх території.

Ці повноваження відповідно до поправки №76 тепер отримає неіснуючий Земельний банк. Ця установа отримає і землі держвласності, якими зможе розпоряджатися на свій розсуд, зокрема, здійснювати купівлю-продаж.

До речі, 5 червня депутати прийняли в цілому законопроект, який регламентує порядок проведення земельних аукціонів. Ще немає ринку землі, але депутати уже вирішили, як будуть збувати землю.

Також поки що невідомо, кому саме буде підпорядковуватися Земельний банк, як він буде створюватися і за що відповідатиме. І головне — хто буде реальним господарем цієї установи та національного земельного фонду?

Аби хоч трохи прояснити ситуацію, “Економічна правда” зустрілася з членом аграрного комітету Верховної ради і одним із співавторів законопроекту №10043 депутатом із фракції НУ-НС Романом Ткачем.

Зустріч відбулася біля Українського дому, якраз напередодні сутичок “беркутівців” і демонстрантів, перенесення президентської прес-конференції і анонсованої відставки Володимира Литвина.

- Ви були в парламентській залі, коли депутати голосували поправки щодо передавання земель державної власності Земельному банку?

— Так, я був там. І навіть почуваю себе в якійсь мірі незручно, бо одним із співавторів закону про розмежування є я.

Справді, ми створили хорошу робочу групу, в якій працювали наші юристи: мої, Бевзенка (Валерій, депутат від Партії регіонів, один із співавторів законопроекту №10043), Державного агентства земельних ресурсів.

Цей документ мінімізує фінансові витрати на розмежування, що довгий час було бар'єром для завершення розподілу земель.

Сам законопроект був схвалений аграрним комітетом десь 22-23 травня. Був представник Держзему.

Зауважень ніяких не було. І ця поправка Сидельника (Іван, фракція “Реформи заради майбутнього”) і Борта (Віталій, Партія регіонів) №76 була, але комітет її відхилив.

Відхилив, бо це абсурд. Вона в жодні рамки не вкладається: ні в Конституцію, ні в статтю 116-ту регламенту. Про яке передавання землі неіснуючій структурі може йти мова? Тому ми це відкинули.

Ми спокійно йшли до прийняття закону без поправки №76. Я підходив до комуністів, до групи Литвина — всі сміялися. І ніхто серйозно не сприймав, що вони можуть цю поправку поставити. А далі ви самі все бачили.

(Інформація щодо поіменного голосування згаданої поправки на сайті Верховної ради свідчить, що Народна партія у повному складі голосувала за поправку №76 в обох випадках).

- Поправка у порівняльній таблиці перед голосуванням була?

— Вона була, але відхилена комітетом. А ви знаєте, що відповідно до регламенту, якщо будь-який депутат наполягає, то питання треба ставити на голосування. Наполягав Чечетов, а пізніше — голова комітету (депутат від Партії регіонів Григорій Калетнік). З другої спроби поправку і прийняли.

- Чому закон більшість прийняла тільки з другої спроби? Чому під час першого голосування поправки не вистачило голосів?

— Я не знаю. В той момент я спокійно виходив і не думав, що буде друга спроба. Я був упевнений, що до цієї поправки уже не повернуться. Що потім відбулося, незрозуміло. Хто продавив це питання, хто дзвонив, я не знаю.

- І ви не бачили ніяких змін у поведінці депутатів і колег з комітету?

— Напевно, що був від когось дзвінок до Калетніка.

- З Банкової?

— Може, і з Банкової. Достовірної інформації в мене нема. Навіть сам Литвин відреагував досить несподівано. Спочатку він так само дивувався цій правці, як і інші, а потім сказав: “Якщо вам так хочеться, то беріть”.

Вони такі речі повносили в цій 76 поправці, що взагалі нічого зрозуміти неможливо. Одні повноваження накладаються на інші: в межах населеного пункту землями розпоряджається районна адміністрація, за його межами — територіальні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Тобто, я так розумію, це районні та обласні управління земельних ресурсів. Там же не написано, які саме.

Умовно: є населений пункт і сільська рада. Землями за межами населеного пункту хто розпоряджається? Районне управління земельних ресурсів чи районна адміністрація, а може, обласна?

Сьогодні в Земельному кодексі написано, що ці функції виконує районна адміністрація. Такого понаписували! Воно все не узгоджене.

Навіть якщо взяти висновок нашого Науково-експертного управління, то він “порвав” усі поправки цього законопроекту.

- Де знайшлися додаткові голоси для другої успішної спроби голосування зазначеної поправки?

— Чесно кажучи, я не аналізував. Не бачив, звідки вони взялися. Треба подивитися.

(Під час першого голосування поправки №76 “за” проголосували 219 депутатів. Під час другої спроби — 241. З інформації поіменного голосування на парламентському сайті виходить, що у першому випадку закон не підтримали 20 депутатів з фракції Партії регіонів).

- На вашу думку, чи є необхідність в такій установі як Земельний банк?

— Є кілька поглядів. Я бачу Державний земельний банк як інституцію, яка б могла здійснювати операції з землею, і як банк — фінансову установу, яка б виконувала ті ж операції щодо іпотеки, застави і, звісно, кредитування.

На перехідному етапі, коли ми вводимо первинний ринок землі, це потрібно. В багатьох державах є такі установи: в Угорщині, Франції. Але річ у тім, що усі добрі ідеї в українському виконані означають загарбати і вкрасти.

Те, що вони прийняли, це абсурд. Відповідно до Конституції, від імені народу його власністю розпоряджаються органи влади. Державний земельний банк не є органом влади. Як може держава в особі Кабміну передавати землі державної власності у якусь неіснуючу структуру?

Ми не знаємо, чи це буде акціонерне товариство, закрите чи відкрите, чи воно належатиме державі. Те, що написано “державний”, ні про що не каже.

- Чим може допомогти ця установа людині, яка хоче продати свій пай?

— Коли у вас нема повноцінного ринку землі, коли таке поняття як “ринок землі” взагалі є новим, така державна установа потрібна.
Умовно кажучи: завтра відкривається ринок землі. І цій установі — Земельному банку” — ми можемо дати право “першої руки”.

Наприклад, ви маєте пай і хочете його продати, але не знаєте реальної вартості.

В Держземі дозволяють собі казати про 300, 500, 2 тисячі доларів за гектар ріллі.

Думаю, що це робиться для того, щоб людей заплутати.

За умови відкриття цієї установи з 1 січня 2013 року, коли буде скасовано мораторій на продаж землі, ви йдете в цю установу і кажете, що ваша земельна ділянка знаходиться у такому-то районі і області.

У них є база, наприклад, та ж нормативно-грошова оцінка. Це ж все-таки дозволяє відстежувати на початку і ринкові ціни.

І банк каже вам: “Дмитре, ця ділянка коштує 20 тисяч гривень”. Він видає вам довідку, що земля в цьому районі орієнтовно коштує 20 тисяч гривень.

Все. Тоді вам легше виходити на ринок. І якщо вам хтось запропонує 22 тисячі або 25 тисяч, зрозуміло, що ви продасте. Логіка підказує, що ви не захочете продати свій земельний наділ за 15 тисяч гривень.

- Які саме землі державної власності отримає Земельний банк відповідно до прийнятого закону?

— Сюди підуть землі Аграрної академії наук та землі запасу, які залишилися у сільських рад.

- А землі покійних пайовиків чи незатребувані паї?

— Ні. Коли проводили паювання, тоді була норма: здається, 15% від загальної площі залишається в запасі. Ними розпоряджалися сільські ради. Потім ними почали розпоряджатися районні адміністрації. Тобто, землі є.

Але ви уявляєте, як це буде? Беремо, наприклад, район N в області N. В одному селі цих земель запасу може бути 50 гектарів, в іншому — 500 гектарів. Все залежить від розмірів населеного пункту. І всі ці клаптики Кабмін збирається передати Земельному банку.

Треба провести інвентаризацію, дізнатися, скільки ріллі є в кожному селі, і тоді уже її передавати. Я не уявляю, як агрохолдинги будуть зв'язуватися з кожним районом і збирати у них по 50-60 гектарів. Я не бачу в цьому логіки.

- Про який обсяг земель йде мова?

— За даними Держзему — 10 мільйонів гектарів. Проте я досі не розумію, звідки вони взяли цю цифру. В Академії наук близько 1,1 мільйона гектарів, а інше — землі запасу і резерву, напевно.

- Чи є напрацювання в комітеті щодо створення Земельного банку?

— Я є співавтором законопроекту “Про Державний земельний банк”. У цьому документі Зембанк є таким, яким я його вам описав раніше.

- Можливо, є якісь паралельні напрацювання?

— Був законопроект, над яким працював Присяжнюк (Микола, міністр аграрної політики та продовольства), коли він ще очолював аграрний комітет.

Проте у його проекті банк був представлений як акціонерне товариство, до якого, крім держави, може бути залучений ще й інвестор.
(Минулого тижня постанову про створення Земельного банку розглядав Кабмін, але через зауваження її повернули на доопрацювання).

Єдиним зауваженням юридичного управління Ради до мого проекту закону було те, що банк — це фінансова установа, і він не може займатися землею.

Я хотів відкликати свій законопроект і внести зміни, які б передбачали, що Земельний банк — це просто установа, а не фінансова структура.

Однак після того, як почали працювати над законом “Про ринок землі”, це уже не мало сенсу. Ми вирішали у цьому законі виписати умови створення і функціонування Земельного банку.

- На ринку ходять чутки, що Земельний банк можуть створити на базі банку “Київ”. Вам щось відомо про це?

— Все можливо. Однак логічно було б надати такі повноваження Ощадбанку, бо він має у кожному районі філію. В іншому випадку, боюся, для проведення операцій селянину доведеться їхати в обласний центр чи у Київ.

- Якому органу буде підпорядковуватися Земельний банк? В законі сказано, що Кабміну. Через яке відомство?

— Теж незрозуміло.

- Від цього, здається, залежить, яка бізнес-група контролюватиме такий ласий шматок?

— Абсолютно. Зараз, наприклад, Верховна рада призначає керівника НБУ за поданням президента. Звісно, статус Земельного банку не такий серйозний, як Національного банку, але дуже важливий. Це ж неабиякий ресурс — у статутний фонд цієї установи передається 10 мільйонів гектарів ріллі.

Я думаю, керівника такої установи треба обирати на такому ж рівні за участі президента і Верховної ради.

Якщо ж перевести це питання винятково під Кабмін, то це буде такий собі “міжсобойчик”.

І найстрашніше, що ми ж не знаємо форми цього банку: це буде акціонерне товариство чи щось інше.

Коли мова йшла про державні земельні банки, фахівці казали: щоб земля не вийшла з-під контролю держави, перші операції повинні проходити через Зембанк.

Він повинен викуповувати землю у перших продавців, а для цього йому треба надати мінімум 5-6 мільярдів гривень. Де їх взяти?

Замість грошей у статутний фонд вони хочуть “влити” землю. І тут логіка підказує: для того, щоб були кошти, банк цю землю продасть і зосередить певний фінансовий ресурс, який дозволить йому здійснювати операції з купівлі землі. Кому продасть? За якою ціною?

- В майбутньому на цю установу більше за інших зможуть впливати, напевно, Мінагрополітики і Державне агентство земельних ресурсів. Керівники цих органів представляють різні бізнес-групи.

— Формально Держзем під міністерством, а воно підпорядковується Кабміну.

- Чи може між цими установами виникнути конфлікт інтересів при виписуванні в законі умов функціонування Земельного банку та його підпорядкованості? До того ж, є ще Національний банк, який теж…

— Схоче. Схоче у будь-якому випадку. Логіка підказує, що центробанк буде намагатися впливати на цю установу — в кадрових чи фінансових питаннях.

- Чи підпише президент цей законопроект?

— Є всі підстави накласти на нього вето. По-перше, внесені поправки порушують Конституцію. По-друге, проект приймався з порушенням норм регламенту, бо в першому читанні ніде не йшлося про Земельний банк.

Як себе поведе президент? Якщо там питання “сім'ї”, це буде одне рішення. Якщо хоч трохи є якісь думки про державу, то буде зовсім інше рішення.

Уже після бесіди з Романом Ткачем стало відомо, що Кабінет міністрів видав постанову про утворення Земельного банку у формі публічного акціонерного товариства із статутним капіталом 120 мільйонів гривень.

В документі зазначається, що 100% статутного капіталу установи належатиме державі.

Для формування статутного капіталу банку буде здійснено розміщення та випуск 120 мільйонів простих іменних акцій номінальною вартістю 1 гривня кожна. Здійснити оплату акцій передбачається за рахунок коштів, передбачених у держбюджеті на 2012 рік.

Дмитро ДЄНКОВ