Реформа регулювання бізнесу: “гільйотина” чи зачищення?

Гільйотину — інструмент для миттєвого відтинання голови — придумали як “гуманний” засіб страти. Воно, звичайно ж, гуманніше, ніж повільне відділення голови від тіла з допомогою обробного ножа або, наприклад, четвертування. Однак у Кабміні подумали й від реформи регуляторної політики методом “гильотинування” відмовилися. Вирішили все-таки шматувати систему по частинах. Можливо, буде боляче.

Цього року з понад 200 присуджених до скасування регуляторних інструментів (усього за десять місяців розглянули близько тисячі нормативно-правових актів) припинили своє існування лише 54. Навряд чи бізнес зітхнув із полегшенням. Підприємець — це дійна корова для різних відомств. Якби ж тільки податки... Бізнес платить за різні ліцензії та безліч інших регуляторних документів, що часто є звичайною, але доволі дорогою і заморочливою формальністю, від якої за версту тхне корупцією.

Скажімо, ви виробляєте, наприклад, могильні пам'ятники. Робите їх із сировини, на яку уже є стос дозвільних документів. Сировина неїстівна, то для чого ж санітарно-епідеміологічна експертиза? Та щоб злупити грошей! Власне, регуляторна система на це заточена — злупити грошей. Часто це було схоже на здирництво: не заплатиш за надуманий штраф або дозвільний папірець, зупинимо підприємство.

І от Кабмін з допомогою Євросоюзу вкотре взявся за дерегуляцію.

Центр економічної стратегії (ЦЕС) провів нещодавно спільний брифінг із Міністерством економіки України. Обговорювали проєкт дерегуляції та підтримки приватного сектору. Ініціативу цю підтримує також Міністерство закордонних справ Нідерландів.

Перший віцепрем'єр, міністр економіки України Юлія Свириденко заявила, що це перший етап великої дерегуляції.

За словами Свириденко, завданням уряду є підтримка підприємницьких ініціатив і максимальне спрощення можливості відкрити власну справу, особливо під час війни.

“Для нас одним із пріоритетних інструментів підтримки бізнесу разом із доступом до фінансування, грантовою підтримкою є реформа дерегуляції”, — наголосила вона.

Як повідомила перша віцепрем'єр, із початку 2023 року урядова міжвідомча група почала планово переглядати регуляторні інструменти, які стримують розвиток українського бізнесу. Розглянули понад 1000 дозвільних документів.

“Ми побачили, що роботу підприємців ускладнено, зарегульовано, й ми рекомендували впродовж цього року спростити або цифровізувати понад половину дозвільних процедур. Майже чверть регуляторних інструментів ми рекомендували скасувати”, — пояснила Юлія Свириденко.

Зокрема, більше не потрібні висновки Державної санітарно-епідеміологічної експертизи для виробництва нехарчової продукції, ліцензії за посередницькі послуги працевлаштування за кордоном. Тисячі підприємств, які працюють у сфері послуг, уже не зобов'язані погоджувати з місцевою владою час роботи, спрощено дозвільну систему на користування надрами.

“Однак це тільки частина шляху до вільного регуляторного поля, — уточнила Свириденко. — Ми не зупиняємося на досягнутому й хочемо, щоб бізнес бачив у нас партнерів”.

Оптимістично. Але скільки часу на це знадобиться? На жаль, вік кабінетів міністрів короткий. Ну а напівреформи — це часто набагато гірше, ніж якби їх не було взагалі.

У недалекому минулому про дерегуляцію заговорили ще в Кабміні Гройсмана. У березні 2015 року уряд прийняв постанову №357-р “Про затвердження плану заходів щодо дерегуляції господарської діяльності”. У тому плані, як і в нинішньому, що наразі тільки обговорюють, ішлося про цифровізацію видачі дозвільних документів, спрощення процедури участі в держзакупівлях, обмеження державного втручання в ціноутворення тощо. Чи зітхнули з полегшенням бізнесмени? Точно не всі.

Рік 2019-й. 4 грудня. Ще одна постанова про дерегуляцію (№1413-р). Остання поправка до постанови датується 31 січня 2023 року. І знову не чутно зітхання полегшення. Треба думати, нова постанова про дерегуляцію не за горами...

Як розповів старший економіст ЦЕС Дмитро Горюнов, уперше пішли шляхом дерегуляції в Нідерландах 2003 року. Адміністративне навантаження оцінили в 16,4 млрд євро, або 3,6% ВВП. Спроба знизити навантаження була успішною. До 2007 року його вартість знизилася на 25%. Тобто чверть витрат на всілякі ліцензії та дозволи не скам'яніла й не лягла на плечі споживачів, а залишилася в бізнесі. За Нідерландами пішли й інші країни Європи.

Зауважимо, що їхня дерегуляція і наша не йдуть в унісон, тож якщо їхню регуляцію, що залишилася, накласти на нашу, вийде дуже багато регуляції, але аж ніяк не навпаки.

Що стосується України, то вартість регулювання в нашій країні, за словами Дмитра Горюнова, оцінюється приблизно в 3—4% ВВП. Перед кампанією з дерегуляції пропонувалося застосувати так звану дерегуляційну гільйотину — одним махом обрубати непотрібні регуляторні документи. Однак потім від ідеї “гільйотини” відмовилися. Створили міжвідомчу робочу групу, яка аналізувала регуляторні інструменти щодо їхньої потрібності-непотрібності. Розглянули 1000 документів. Вирішили скасувати 235, а понад пів тисячі — змінити. Але поки що імплементували лише... 54 рішення робочої групи. Гм-м! Так, це зовсім не гільйотина...

Дослідники ЦЕС вважають за потрібне здійснити повномасштабний або хоча б вибірковий розрахунок вартості регуляції бізнесу і в процесі подальшої дерегуляції мати на меті зменшити вартість регуляції. Дмитро Горюнов у своїй презентації не виключив повернення до ідеї “регуляторної гільйотини”.

То все ж таки “гільйотина” чи вдумливе перелопачування наявних регуляторних інструментів? На це запитання відповідав заступник міністра економіки Олексій Соболєв.

На його думку, те що зроблено, це тільки початок, і чимало регуляторних норм потрібно переглядати. Але не обрубувати.

“Я не дуже вірю в “гільйотину”, — пояснив він, — я не можу сказати, що те, що ми робили протягом десяти місяців, треба скасувати. Є об'єктивні причини для існування того чи іншого регулювання. Однак можна багато процесів цифровізувати й спростити, щоб людина могла звернутися в одне вікно та одержати потрібні довідки (ага, це ми вже читали в постанові КМУ від 1915 року. — В.К.). Але довідки ці потрібні”.

Проте, за словами Олексія Соболєва, у міністерстві завжди раді запитам, які надходять від бізнесу, оскільки робоча група хоч і багато пройшла, але виявляються деталі, які вона пропустила. На його думку, слід і надалі працювати в тому ж ритмі, що й у попередні десять місяців. Він також зазначив позитивну роль мораторію на перевірки на період воєнного стану. На його думку, це хороший експеримент. “Тепер ми думатимемо, як оптимізувати інспекції”, — пообіцяв він.

Отже, робоча група, від імені якої говорив заступник міністра економіки, проти миттєвого скорочення кількості регуляторних актів за принципом “гільйотини”. Однак у Мінекономіки бачать деструктивну роль частих перевірок бізнесу й мають намір позбавити його від них. І взагалі взаємодіяти з бізнесом у режимі діалогу. Нормально начебто...

Однак тим часом Держаудитслужба приблизно місяць тому ледь не зупинила діяльності КБ “Луч”, де розробляється високоточна вітчизняна зброя. Причина: держпідприємство включило прибуток у ціну своєї продукції. “А як інакше? — запитаєте ви. — З нульовим прибутком стратегічне, та й будь-яке інше підприємство в трубу вилетить”. Скандал вийшов у публічну площину. Це явно не діалог з бізнесом і явно не вчасно.

То, може, все ж таки “гільйотина”? А потім із чистого аркуша та з оглядкою на практику ЄС перетворити регуляторну політику з карально-штрафної на сервісно-допоміжну? 

Віктор КОНЕВ, академічний філолог, журналіст