Реальний прорив Ющенка

Не так давно, а точніше, два місяці тому БЮТівець Микола Томенко загадково розповідав про те, що на фініші виборчої кампанії “сюрпризом” стане Віктор Ющенко, який вийде до трійки лідерів. Віце—спікер Верховної Ради швидко поправив себе на кшталт того, що чинний глава держави все одно не зможе обійти Тимошенко з Януковичем. Проте було видно, що в штабі Тимошенко ще тоді непокоїлись зростаючою динамікою Ющенка. Це, до речі, пояснює майже системне ігнорування динаміки росту рейтингів Президента різнобарвними партійними “соціологами”, штучно зацикленими лише на зростанні чи скороченні розриву між Януковичем і Тимошенко.

В обох штабах “рейтингоносних” кандидатів листопад і грудень пройшли під знаком вирішення проблеми зрушення з місця рейтингів “його” і “її”, які застигли на місці та все частіше поглядали донизу. На відміну від динаміки чинного Президента, яка невпинно зростала. Томенко як фахівець із цих питань мав рацію. І зараз, напередодні першого туру виборів, у реальній трійці лідерів перебувають Янукович, Ющенко й Тимошенко. Якщо перше місце обіймає Янукович, то між другим і третім різниці практично немає, а велика кількість експертів вже ставлять Ющенка на другу позицію.

Хтось засумнівається, хтось почне сперечатись, однак, щоб аргументовано пояснити це, потрібно звернутись до фактів.

Віктор Ющенко з вересня минулого року майже щодня спілкувався з людьми “віч на віч”, надаючи перевагу реальному контакту з виборцями, а не примарним посилам “вона працює...”, “вона — це...”. Ющенко, не влаштовуючи “зіркові колгоспи”, чітко формулював своє бачення подальшого розвитку держави — із національною ідентифікацією, європейським спрямуванням України — на відміну від Тимошенко, яка присвячувала відвідування регіонів піарній роздачі квартир, актів на землю тощо. Ющенко чітко заявив про свою позицію під час сумнозвісного російсько—грузинського конфлікту в серпні 2008 року — на відміну від Тимошенко, яка у своєму прагненні “всім подобатись” фактично проігнорувала криваву агресію проти братньої маленької держави. Ющенко чітко заявляє про безальтернативність вступу України до дієвої системи євроатлантичної колективної безпеки — на відміну від Тимошенко, яка уникає таких принципових питань абстрактними неіснуючими поняттями. Ющенко, на відміну від Тимошенко, не намагався заборонити в суді засобам масової інформації будь—яку критику “себе красивої”, сповідуючи справжні демократичні цінності. Ющенко не укладав таємних газових угод із Путіним, в результаті який Україна отримала одну з найвищих у Європі ціну на природний газ.

Ці та багато подібних фактів, безперечно, помітили виборці. Люди не хочуть голосувати за популізм, заклики шоу—бізнесу, просто за симпатичне обличчя якогось кандидата, 500 гривень, які вже зараз пропонують за голос.

Днями на Першому національному телеканалі громадська неурядова організація “Чесний вимір” презентувала результати власних досліджень, проведених активною молоддю і журналістами в усіх регіонах України за сприяння авторитетної міжнародної правозахисної організації “Репортери без кордонів” (керівник — Робер Менар). Скриньки з голосами понад восьми тисяч опитаних на вулицях пересічних громадян відкрили в студії. Віктор Янукович посів перше місце, Віктор Ющенко впевнено обійняв другу позицію, третє місце поділили Юлія Тимошенко й Арсеній Яценюк.

Чи не цього боявся Томенко ще на початку виборчої кампанії? Чи не через це Юлія Володимирівна почала виходити з себе, нервово залишаючи прес—конференції та ігноруючи представників мас—медіа?

З огляду на грамотно вибудовану тактику виборчої кампанії, результат Віктора Ющенка бачиться цілком закономірним.

У будь—якому випадку, остаточний вибір — за людьми, яких політтехнологам не варто асоціювати зі стадною “сірою масою”.