Ратифікація Римського статуту. Чи є це загрозою для українських військових

Зокрема, передбачається посилена кримінальна відповідальність військових командирів, підлеглі яких вчинили напади на цивільних, а також самих бійців, які в умовах повномасштабного конфлікту вчинили насильницьке викрадення, катування, переміщення чи переслідування місцевого населення.

В теорії це робиться для того, щоб Україна могла самостійно карати своїх військовослужбовців за такі злочини, без залучення механізмів Міжнародного кримінального суду.

Але є декілька нюансів.

Один з найголовніших: з початку російсько-українського збройного конфлікту в 2014 році українська влада — представники як експрезидента Петра Порошенка, так і нинішнього очільника країни Володимира Зеленського — самі декілька разів публічно заявляли про ризики для бійців ЗСУ від ратифікації Римського статуту.

Розберімося з усім по черзі.

Що таке Римський статут

Після Другої світової держави на рівні ООН неодноразово порушували питання створення міжнародного суду, який мав би запобігати таким кривавим конфліктам і оперативно карати винуватців.

Однак до реальних рішень справа дійшла лише наприкінці 1990-х років, коли весь світ здригнувся від картин жорстоких воєнних дій і випадків геноциду в колишній Югославії та в африканській країні Руанда.

В підсумку 17 липня 1998 року на дипломатичній конференції ООН у Римі 120 держав погодилися створити Міжнародний кримінальний суд і підписали Римський статут, що регулюватиме його роботу.

Цей орган мав карати за геноцид, злочини проти людяності (систематичні вбивства, катування, викрадення тощо) і воєнні злочини (напади на цивільну інфраструктуру, приниження противника, позбавлення військовополонених права на справедливий суд тощо)

Автор фото Reuters

Міжнародний кримінальний суд працює лише 20 років, але вже зазнавав нищівної критики, зокрема від влади США, Росії і Ізраїлю

Щоправда, набув чинності цей документ — і відповідно суд в Гаазі (Нідерланди) почав роботу лише через 4 роки, коли документ ратифікували перші 60 країн.

Проблема з ратифікацією статуту з того часу нікуди не зникла. Зі 137 країн, які підписали документ, ратифікували його лише 124.

Крім того, є держави, які не тільки не ратифікували статут, але й взагалі відкликали свій підпис під ним. Це, наприклад, зробили США в травні 2002 року. Президент Джордж Буш-молодший тоді заявив, що Міжнародний кримінальний суд загрожує американським військовим і порушує національний суверенітет.

В листопаді 2016 року російський президент Володимир Путін своїм указом заборонив ратифікацію Римського статуту. Слід зауважити, що це сталося після того, як офіс прокурора МКС почав попереднє розслідування ситуації в Україні після 2014 року.

Не підписали або ж не ратифікували статут також такі країни, як Китай, Індія, Туреччина, Єгипет і Ізраїль.

Серед європейських держав це Білорусь і Україна. При чому Київ одним з перших, ще в січні 2000 року, підписав цей документ, але більш ніж 20 років мав різні причини для того, щоб не ратифікувати його.

Чому Україна відмовлялась ратифікувати Римський статут

Наприкінці 1999 року український президент Леонід Кучма спочатку розпорядився підписати Римський статут, але вже в 2001 році подав звернення до Конституційного суду з проханням визнати його неконституційним.

Суд з ідеєю лідера держави погодився.

На його думку, діяльність МКС порушує Конституцію, оскільки цей міжнародний суд фактично доповнює національну судову систему, що не передбачено в Основному законі.

Якщо просто — Міжнародного кримінального суду немає в переліку судових органів України.

Це юридичне рішення на довгі роки відклало ратифікацію і відповідно повноцінне приєднання України до роботи Міжнародного кримінального суду.

Деякі експерти і політологи вважають, що Кучма мав “політичні причини” загальмувати ратифікацію Римського статуту, бо саме у 2001 році спалахнув “касетний скандал”. Він був пов'язаний із записами, які начебто зробили в кабінеті Кучми і на яких начебто зафіксовано вказівки тодішнього президента щодо розправи над опозиційним журналістом Георгієм Гонгадзе. Хоча це так і не довели у суді.

Питання ратифікації Римського статуту активно постало в публічній площині вже через 13 років, коли війська РФ вдерлися до України, анексували Крим і почали збройний конфлікт на Донбасі.

Автор фото EPA

Президент Леонід Кучма спочатку наказав підписати Римський статут, а потім ініціював його заборону в Україні, як неконституційного

Однак тодішня влада на чолі з президентом Петром Порошенком знову пішла іншим шляхом. Замість ратифікації Україна звернулась до Міжнародного кримінального суду з окремими заявами щодо визнання юрисдикції.

Перша стосувалась подій під час Революції гідності, а друга — злочинів, скоєних після почату російської агресії з 20 лютого 2014 року.

Попереднє вивчення цих заяв тривало аж до березня 2022 року, коли офіс прокурора МКС оголосив про початок офіційного розслідування. У наступні 2,5 роки прокурори суду видали ордери на арешт 6 підозрюваних, зокрема президента Володимир Путіна, начальника генштабу РФ Валерія Герасимова і ексміністра оборони Сергія Шойгу.

Однак повноцінно приєднуватись до роботи Міжнародного кримінального суду українська влада не поспішала.

В 2016 році профільний заступник голови адміністрації президента Порошенка Олексій Філатов прямо заявляв, що це “несе ризики для українських військових” і пропонував дозволити ратифікацію статуту лише після завершення військового конфлікту.

У червні 2022 року чинний міністр юстиції Денис Малюська підтримував таку позицію, наголосивши, що негайна ратифікація Україною Римського статуту “практично нічого для нас не змінить з точки зору юрисдикції”, тому відтермінування ратифікації цього документу не є критичним.

Про це ж казав тоді і заступник голови офісу Зеленського щодо судоустрою Андрій Смирнов в інтерв'ю ”Радіо Свобода”.

“Я би, як мінімум, під час війни, до перемоги України питання ратифікації Римського статуту відклав би. Тому що, згідно з Римським статутом, спеціальні компетентні органи іноземних країн отримають купу заяв країни-агресора про начебто (я наголошую — начебто) злочини, які вчиняються нашими військовими. І той самий Міжнародний кримінальний суд зобов’язаний буде давати оцінку цим подіям”, — заявив він.

Але в березні цього року президент звільнив Смирнова, а на заміну йому в ОП прийшла юристка-міжнародниця Ірина Мудра.

Вона публічно не просто підтримує ратифікацію статуту, але й вважає, що це має статися невідкладно, принаймні до кінця цього року.

Ризики ратифікації статуту

Заступниця голови ОП запевняє, що ризиків для українських військових цей процес не несе.

“Варто розуміти, що ратифікація не означає, що з’явиться ризик притягнення наших військових та інших громадян до відповідальності”, — зазначає вона.

Річ у тому, що Київ планує зробити ратифікацію, але з “приміткою”, яка забороняє МКС в найближчі 7 років притягати до відповідальності громадян України за воєнні злочини.

Вочевидь, у владі розраховують, що за цей час війна з РФ завершиться, а можливі воєнні злочини встигнуть розслідувати українська правоохоронна і судова системи.

Так працює так званий принцип компліментарності, пояснює ВВС Україна виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко.

Тобто МКС зможе притягти до відповідальності українця, тільки якщо національна правоохоронна система “не може” чи “не хоче” цього зробити “необхідним чином”.

Якщо ж щодо конкретного воєнного злочину вже є вирок української Феміди — обвинувальний чи виправдувальний — то міжнародна юстиція тут не при справах, вказує правозахисник.

Дійсно, в ст.17 Римського статуту вказано перелік підстав, коли міжнародний суд не може прийняти до свого провадження справу. Основна з них — якщо ця справа вже розслідується національними правоохоронними органами.

Автор фото Facebook Ірина Мудра

Заступниця голови ОП Ірина Мудра наполягає, що ратифікувати Римський статут треба до кінця 2024 року

Однак є нюанс. МКС може визнати, що національне розслідування проведене неналежним чином чи спеціально з метою “вигородити особу від переслідування”.

В таких випадках міжнародний суд може прийняти справу до свого провадження.

Олександр Павліченко також допускає, що недружні до України держави, зокрема та ж сама Росія, будуть “закидувати” МКС сотнями заяв проти військових ЗСУ.

Така ситуація, нагадує експерт, була в 2008 році, коли РФ розпочала війну проти Грузії і при цьому подавала заяви проти грузинських політичних і військових діячів в Міжнародний кримінальний суд. Грузинська влада, своєю чергою, подавала позови проти Росії.

На вивчення цієї ситуації суд витратив 10 років і в підсумку покарав лише трьох чиновників невизнаної Південної Осетії, але не Росії, яка по факту контролювала їх.

Цей процес показав “беззубість” Міжнародного кримінального суду, вважає Павліченко. Але при цьому він впевнений, що Україна все ж має ратифікувати Римський статут МКС.

“Цей суд був створений лише 20 років тому, він тільки формує свою практику, а це дуже непростий процес”, — каже правозахисник і наголошує. — Це єдиний інструмент, іншого просто немає”.

Вигода Римського статуту для України

Слід зауважити, що ратифікація Римського статуту — одна з умов подальшої євроінтеграції України. Всі члени Європейського Союзу є учасниками МКС.

Генеральний прокурор України Андрій Костін вважає це також важливим “сигналом” для міжнародної громадськості.

“Це чіткий сигнал, що Україна розділяє принципи міжнародного порядку, заснованого на законах і правилах, і повною мірою готова діяти згідно з цими принципами”, — сказано в його заяві.

Костін наголосив, що українські прокурори вже на щоденній основі співпрацюють з офісом прокурора Міжнародного кримінального суду, а ратифікація — лише посилить цю співпрацю.

Автор фото прес-служба МКС

Саме прокурор МКС Карім Хан вперше ініціював ордери на арешт російських військових і чиновників — на чолі з президентом Володимиром Путіним

Завершивши процедуру приєднання до МКС, Україна отримає право призначити свого суддю до цього міжнародного органу, брати участь у виборах прокурора, затверджувати розподіл бюджету суду.

Повноцінна участь в МКС спростить доступ українцям до спеціального цільового фонду суду та підвищить шанси отримати компенсацію для потерпілих від російських злочинів, додає заступниця голови ОП Ірина Мудра.

Правозахисник Олександр Павліченко вважає, що зараз цей крок “більше політичний, ніж юридичний” і він є необхідним.

“Україна отримає більше прав, а обов'язки в неї фактично залишаться ті ж самі, що й були”, — заявляє він.