Сьогодні завершився черговий виток “справи Гонгадзе”, який тривав 4518 днів, — саме стільки часу пройшло від 16 вересня 2000 року, дати зникнення журналіста, до 29 січня 2012 року, коли Печерським суд столиці виніс вирок про довічне ув’язнення безпосереднього вбивці, колишнього керівника кримінального розшуку МВС Олексія Пукача.
Для колишнього президента Леоніда Кучми та екс-спікера Володимира Литвина Пукач давно став справжнім нічним жахіттям. Якщо другий президент України давно відійшов від великої політики, і наприкінці 2011 року домігся закриття кримінальної справи щодо підозр у замовленні вбивства журналіста, то колишній голова ВР до останніх днів на посаді був вимушений зважати на “фактор Пукача”. Як тільки Литвин починав виявляти ознаки непокори регіоналам, в кулуарах одразу ж починали підсміюватись: “зараз Пукач щось згадає — і Литвин одразу стане як шовковий”.
Пукач і справді “згадав”. Влітку позаминулого року він озвучив прізвища Кучми та Литвина як справжніх замовників вбивства. Однак ні той, ні інший, як і очікувалось, не понесли жодної відповідальності і навіть не були допитані в судовому засіданні. Знамениті плівки Мельниченка доказами у справі теж не було визнано.
Хід судового процесу через свою закритість для преси не додав балів вітчизняному правосуддю. Про перебіг засідань та свідчення Пукача журналісти були змушені дізнаватись з других рук, тобто зі слів інших учасників процесу.
Вони повідомляли, що Пукач, окрім звинувачень на адресу Кучми й Литвина, розповідав байки про те, що Гонгадзе разом зі своїм керівником Оленою Притулою та іншим постраждалим від Пукача журналістом Олексієм Подольським начебто
планували здійснити державний переворот, а Пукач його “героїчно” зупинив, що Гонгадзе був агентом іноземної розвідки тощо. Зрештою, Пукач так і не визнав своє провини в умисному вбивстві, вказавши, що смерть Гонгадзе була нещасним випадком, а він начебто хотів лише “залякати” журналіста (при цьому Пукач підтвердив, що відрізав голову та перепоховав тіло журналіста саме він).
Таким чином, Пукач опинився фактично у ролі “стрілочника” — єдиним замовником вбивства було визнано давно
покійного екс-голову МВС Юрія Кравченка. Інші співучасники вбивства Гонгадзе, міліціонери Протасов, Попович та Костенко були засуджені ще раніше. Ревність у виконанні злочинного наказу Кравченка суд пояснив бажанням Пукача та його підлеглих вислужитися перед керівництвом.
Вирок суду, за яким вже колишній генерал Пукач отримав пожиттєве ув’язнення, він сприйняв навдивовижу спокійно. За кілька годин, поки судді оголошували вирок, він не проронив ні слова. Мабуть, збирався з духом, щоб наостанок привселюдно заявити: “Я погоджуся (з вироком), коли у цій клітці зі мною будуть Кучма і Литвин”.
Втім, годі сподіватися, що цей “прощальний привіт” Пукача матиме для них двох якісь наслідки, поки вони зберігатимуть повну лояльність нинішній владі. Хоча і постраждала сторона, і захист Пукача вже заявили, що оскаржуватимуть вирок в апеляції, з кожним новим днем з моменту зникнення Гонгадзе, сподівання на те, що всі причетні до його вбивства колись понесуть справедливе покарання, стають дедалі примарнішими.
Повна хронологія “справи Гонгадзе”:
16 вересня 2000 року — Журналіст Георгій Гонгадзе виходить з роботи о пів на одинадцяту вечора і зникає в невідомому напрямку
2 листопада 2000 року — В лісі біля міста Тараща Київської області знаходять обезголовлене тіло, яке згодом визнають тілом вбитого журналіста
28 листопада 2000 року — лідер Соцпартії Олександр Мороз звинувачує тодішнього президента Леоніда Кучму у вбивстві Гонгадзе, згодом оприлюднює так звані “плівки Мельниченка”
Грудень 2000 року — на Майдані в Києві розгортається наметове містечко, починається акція “Україна без Кучми”
Січень 2001 року — Генпрокуратура порушує справу проти майора Мельниченка, звинувачуючи його в наклепі
27 лютого 2001 року — Генпрокуратура порушує справу по статті “Умисне вбиство”
9 березня 2001 року — Сутички під Адміністрацією президента, кінець акції “Україна без Кучми”
Квітень 2001 року — Мельниченко та дружина Гонгадзе, Мирослава, отримують політичний притулок в США
16 травня 2001 року — голова МВД Юрій Смірнов заявляє, що вбивство Гонгадзе не має політичних мотивів і скоєно колишніми зеками, які загинули в грудні 2000 року
Вересень 2002 року — Тимчасова слідча комісія Верховної Ради вимагає від Генпрокуратури порушити про Леоніда Кучми та осіб з його найближчого оточення (Володимира Литвина, Юрія Кравченка, Леоніда Деркача) кримінальну справу за організацію викрадення Гонгадзе
Жовтень-листопад 2003 року — Арештовано генерала МВС Олексія Пукача, йому інкримінують знищення документів про організацію стеження за Гонгадзе, невдовзі Пукача відпускають на підписку про невиїзд та знімають всі звинувачення
14 січня 2005 року — Проти Пукача порушують кримінальну справу за зловживання службовим становищем, 24 січня його оголошують в розшук
1 березня 2005 року — Президент Віктор Ющенко оголошує, що вбивці Гонгадзе затримані
3 березня 2005 року — генеральний прокурор Віктор Піскун заявляє про намір допитати у зв’язку з причетністю до справи Гонгадзе екс-голову МВД Юрія Кравченка
4 березня 2005 року — Кравченка знаходять мертвим на своїй дачі в Конча-Заспі, слідство вважає це самогубством
24 серпня 2005 року — Президент Ющенко присвоює Гонгадзе звання Героя України
9 січня 2006 року — Апеляційний суд Києва починає слухання по справі щодо причетності екс-працівників МВС Миколи Протасова, Валерія Костенка та Олександра Поповича до вбивства Гонгадзе, процес триває в закритому режимі
29 серпня 2006 року — мати журналіста, Леся Гонгадзе, заявляє про недовіру слідству та суду у справі щодо її сина
15 березня 2008 року — Апеляційний суд Києва засуджує Протасова до 13 років позбавлення волі, Костенка та Поповича — до 12
8 липня 2008 року — Верховний суд України залишає вирок без змін
31 травня 2009 року — після тривалої коми помирає відставний генерал Едуард Фере, якого вважали близьким до Олексія Пукача
21 липня 2009 року — в селі на Житомирщині затримано Пукача
28 липня 2009 року — на вказаному Пукачем місці в селі на Київщині знаходять залишки черепа, який, ймовірно, належить Гонгадзе
10 вересня 2010 року — досудове слідство у справі по вбивству Гонгадзе завершене, єдиним звинуваченим є Пукач, який, за версією ГПУ, діяв за вказівкою Кравченка
28 квітня 2011 року — у Печерському суді Києва починається судовий процес над Пукачем
23 травня 2011 року — ГПУ висуває Леоніду Кучмі звинувачення у перевищенні влади та службових повноважень, які мали наслідком загибель Гонгадзе
30 серпня 2011 року — Олексій Пукач назвав Кучму, Литвина та Кравченка замовниками вбивства Гонгадзе
21 жовтня 2011 року — Конституційний суд України визнає, що докази, зібрані особою, не уповноваженою на їх збирання, не можуть бути підставою для обвинувачення в суді — таким чином, плівки Мельниченка втрачають своє значення
14 грудня 2011 року — Печерський суд Києва визнає незаконним порушення справи проти Леоніда Кучми, 20 січня 2012 року це рішення підтверджує Київський апеляційний суд, а 26 червня — Вищий спецсуд з цивільних та кримінальних справ
29 січня 2013 року — Печерський суд присуджує Олексія Пукача до довічного ув’язнення, його захист та захист вдови Георгія Гонгадзе, Мирослави, заявляють про намір оскаржити цей вирок.
Мілан ЛЄЛІЧ
