Про роль Джо Байдена в усуненні Коломойського від влади

Відповідь на це питання мені вдалося отримати лише вчора — від різних не пов'язаних між собою джерел.

Вирішальну роль в долі Ігоря Коломойського зіграв дзвінок віце-президента США Джо Байдена прем'єр-міністру України Арсенію Яценюку.

За словами моїх джерел, Байден закликав Яценюка та його політичну силу продемонструвати єдність із президентом Порошенком в питанні приборкання Коломойського. Власне, після цієї розмови міністр внутрішніх справ зайняв жорстку позицію і було зруйновано сподівання екс-губернатора про вихід озброєних батальйонів на його підтримку, чим команда Коломойського майже рік шантажувала київську владу.

Яценюк, усунувшись від підтримки Коломойського за порадою Байдена, позбавив олігарха опори в найвищих кабінетах уряду та силового блоку.

Власне, образу Коломойського на Яценюка видають слова екс-першого заступника губернатора Геннадія Корбана в інтерв'ю “Медузі”: “Народный фронт” — это стадо волков, которых он “разводит” как хочет”.

Окрім дзвінка Байдена Яценюку, самого Коломойського мав протверезити похід до посла США Джеффрі Пайєтта, який організував для екс-губернатора равін Дніпропетровська громадянин США Шмуель Каменецький.

Намагаючись “продати” американцям свою роль поборника української незалежності, Коломойський, за моєю інформацією, наштовхнувся на жорстку відповідь. Особливо зачепило те, що агресивні та образливі випади Коломойського були адресовані журналісту радіо “Свобода”, яке фінансується американськими платниками податків.

А межею, яка змусила Захід виступити з вимогою усунення Коломойського, стало залучення ним озброєних людей під “Укрнафтою” — які спочатку самі зізналися, що представляють батальйон “Дніпро-1”, а потім депутат з групи Коломойського Андрій Денисенко визнав, що вони були оснащені “табельною зброєю батальйону “Дніпро-1”.

Цей виклик офіційній владі став вироком для Коломойського, адже використанням озброєних людей він кидав виклик Порошенку як легітимному верховному головнокомандувачу, що єдиний має право розпоряджатися силовими підрозділами. Але водночас це був виклик альянсу західних союзників України, які виділяють фінансову та військову допомогу країні, не будучи переконаними в політичній стабільності.

Хоча розставання Порошенка та Коломойського ззовні виглядало мирно, мені ця історія нагадує розходження Кучми і Лазаренка. Останній також був звільнений без публічного скандалу і навіть нагороджений орденом Ярослава Мудрого, але вже за декілька місяців проти нього було порушено кримінальні справи — спочатку в Україні та Швейцарії, а згодом у США.

Приклад Лазаренка також має трохи протверезити тих, хто вважає, що підтримка Коломойського в Дніпропетровській області гарантує йому вихід на високі політичні рубежі. Згадайте 1998 рік. Тоді Лазаренко перебував на піку підтримки в цьому ж регіоні та був одним з лідерів опозиції до непопулярного тоді президента Кучми. Але в підсумку на парламентських виборах ледь подолав 4-відсотковий бар'єр. При цьому в Дніпропетровській області “Громада” набрала цілих 35%, що і гарантувало їй проповзання в Раду — ще в одній області було більше 6 відсотків, а в решті — менше 5%.

Іншими словами, популярність в одному регіоні не перетворює Коломойського на політика всеукраїнського масштабу, особливо без депутатського мандату. Хоча я і не виключаю, що заради недоторканості він дообереться в Раду за одним з мажоритарних округів, який звільнить для нього хтось із його парламентських сателітів.

А недоторканість Коломойському знадобиться — замовні вбивства, такі як замах на адвоката Сергія Карпенка, не мають термінів давності. І чинний генпрокурор Віктор Шокін, який особисто ставив підпис під поданням про притягнення Коломойського до кримінальної відповідальності в 2005 році, дуже добре обізнаний з обставинами цієї справи.