Політичні трансфери

А з моменту, коли Конституційний суд “благословив” створення коаліції не лише пофракційно, а й з окремих депутатів, парламент країни став нагадувати справжню футбольну прем'єр-лігу.

Тут функціонують мегаклуби на кшталт Партії регіонів та БЮТ, є середнячки, такі як НУНС, а також команди першої ліги — блок Литвина та КПУ.

Якось спонсори та комерційні директори одного з мегаклубів вирішили приєднати до себе — мабуть, не без фінансового заохочення, — двох малих гравців. І утворилося потужне об'єднання під назвою: “Стабільність та реформи”.

Як і в кожній футбольній лізі, тут не обходиться без трансферів. Примітка: трансферів політичних. Успіх операції із придбання цінного гравця-депутата в команди-суперника залежить від трьох факторів: ціна, практичність та ефективність.

Ціна узгоджується безпосередньо з кожним гравцем. Тобто, як домовишся, але в межах розумного. Набивання собі ціни може закінчитися вкрай плачевно для самого гравця. Адже він може так і залишитися в збанкрутілому клубі, який не має перспективи на виборах потрапити до першої п'ятірки.

Про суми відомо, що вони із шістьма нулями, та котируються у вічнозеленій валюті. Звісно, може узяти й у рідній національній грошовій одиниці. Але ризикуєш “прогоріти” на інфляції або курсових “гойдалках”.

Практичність новобранців високо цінують керівники об'єднання “Стабільність та реформи”. Уміння тримати язика за зубами, готовність виконувати завдання команди, не конфліктувати — ось складові запоруки потрапляння до бойового складу.

Третя складова — ефективність. Вона має проявитися під час основної гри. Гравець, або, як вам зручніше, депутат, повинен продемонструвати дриблінг, себто неодноразово відзначитися у ворота противника. Для цього в нього є звичайна картка, та простий пристрій із трьох кнопок із надписами: “за”, “проти”, “утримався”.

Під час гри арбітр, або, як вам зручніше, спікер, ставить на голосування різні питання, які вигідні згаданому нами об'єднанню. Рідше — командам, які не ввійшли до складу об'єднання. Голосування гравців відбувається синхронно, а про результат гри сповіщає центральне табло.

Деякі правила в парламенті, як і футболі, пересікаються.

Наприклад, фол останньої надії. Депутат товче пику іншому депутатові, внаслідок чого останній потрапляє до клубного лазарету, себто до “Феофаніі”, і на невизначений термін вилітає із гри. Щоправда, той, котрий товк пику, не одержує “гірчичника” чи червоної картки, а продовжує перебувати на полі.

Цікавим виглядає офсайд у політичних мірках. Усе дуже просто: коли на табло висвічуються будь-які цифри, що не дотягують до позначки “226”, тоді наступає офсайд. Арбітр повертає м'яч у висхідне положення.

Приємного перегляду матчу!

Віталій ТАРАНЕНКО