Податки можуть змінитися. Але чи змінить це правила гри?

Україна неодмінно переможе у війні. Та аби перемогти у подальшому мирі, нашій державі необхідно забезпечити швидкий економічний розвиток. Запорукою такого розвитку, на думку багатьох, має стати податкова реформа. Система давно потребує значної модернізації: прозорих конкурентних умов, зручного адміністрування податків, зниження рівня корупції в податковій і правоохоронних органах. Бізнес та експерти давно наполягають на кардинальних змінах як єдиній запоруці залучення широкомасштабних інвестицій. У відповідь на це частина команди президента в особі заступника голови офісу президента Ростислава Шурми запропонувала ідею доволі радикальної реформи “10—10—10”.

Суть реформи, яку її автори спробували відобразити у назві, полягає у зміні відсоткових ставок основних груп податків. Йдеться про:

• податок на прибуток підприємств, нині він становить 18%, а пропонується — 10%;

• податок на доходи фізичних осіб, становить 18%, а пропонується — 10% (або 13%, остаточної інформації немає);

• податок на додану вартість, зараз ми маємо мінімум три різні варіанти відсоткової ставки: 20, 7 і 0%, пропонується все звести до 10%;

• єдиний соціальний внесок для найманих працівників має зникнути, хоча й залишатиметься для ФОПів, на сьогодні він становить 22%

На перший погляд, здавалося б, зменшення податків мало би привести до суттєвого скорочення бюджетних надходжень (практично вдвічі). Та, на думку авторів ідеї, ефект мав би бути протилежним унаслідок збільшення оподатковуваної бази. За сприятливих умов бізнес мав би вийти з “тіні”, а отже, кількість платників податків мала би збільшитися. Андрій Длігач, ще один спікер податкової реформи “10—10—10”, зазначає, що у короткостроковій перспективі це дасть змогу повернути бізнес в Україну й усунути зловживання фіскальних органів. Він наводить доволі логічні факти, адже, за його даними, 68% підприємств ухиляються від сплати ЄСВ, виплачуючи сірі зарплати, а половина роботодавців в Україні використовує схему “зарплатних ФОПів” для оптимізації оподаткування.

За розрахунками Інституту соціально-економічної трансформації, 2020 року через схеми з ухилення від оподаткування при виплаті зарплат бюджет втратив понад 140 млрд грн. А за даними Держказначейства, 2021 року зібрали ЄСВ на суму 349 млрд грн, що на 18,6% більше, ніж 2020-го. Проте розробники податкової реформи впевнені: завдяки тому, що бізнес виведуть з “тіні” через скасування ЄСВ, бюджет від цього тільки виграє, а надходження зростуть на 30%.

Торік ця ідея викликала велику дискусію серед громадськості. Експерти й бізнес поставилися з ентузіазмом до запропонованих змін. Та команда за пів року не надала ані законопроєкту, ані детальних розрахунків чи бодай презентації для реальної розмови. Окремі інтерв’ю Ростислава Шурми, Андрія Длігача та народного депутата Мар’яна Заблоцького почали наводити на думку, що у реформі заховано набагато більше, ніж повідомляють публіці. Адже частково мова йшла й про підвищення паливних акцизів “до рівня ЄС”, і про зростання екологічного податку, й про поширення військового збору на геть усі транзакції в державі, і про драконівське обмеження для ФОПів знімати як персональні дивіденди понад 2% прибутку. Для прикладу, заробив ФОП на місяць 100 тис. грн, а з бізнес-рахунку може вивести як власний прибуток лише 2000 грн. Пропонувалося також ліквідувати будь-які пільги для бізнесу, а також скасовувати банківську таємницю для перевірок податкової служби, аби відомство могло точно знати про розміри та обіг фінансів на рахунках українців.

Попри все новаторство, ці ідеї не були сприйняті всією командою президента та монобільшістю у Верховній Раді. Окрім категоричних заперечень від очільника комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данила Гетманцева, слід звернути увагу також і на позицію міністра фінансів Сергія Марченка. Виконуючи прийняті закони про повернення доплат військовим у 30 тис. грн, він уже шукає можливості збільшити певні групи податків, зокрема ПДВ на 4% і військовий збір утричі, адже необхідно десь узяти додаткові 170 млрд грн.

Негативною до реформи є і позиція МВФ. Там уже прямо заявляють, що Україні потрібно уникати новацій, “які підривають податкові надходження”. Окрім того, до кінця цього року Кабінет міністрів зобов'язався підготувати й розпочати імплементацію Національної стратегії доходів, яка має містити чіткі цілі за доходами, привести ПДВ і акцизи у відповідність до законодавства ЄС і переглянути спрощений податковий режим. МВФ усіма силами вимагає від України практично неможливого — сталості, якої можна досягти тільки через прогнозовані зміни.

• відсутність прогнозованості розвитку ситуації;

• непередбачувані дії держави;

• перешкоди з боку регуляторних і/або фіскальних органів.

Разом із заявою МВФ це наштовхує на роздуми про необхідність змінити не податкові ставки, а саме адміністрування податків.

Сама податкова реформа “10—10—10” може виявитися й непоганою, якщо буде надано текст законопроєкту та детальні бюджетні розрахунки у п’ятирічному розрізі. Та зараз головне — захист права власності, а також бізнесу й інвестицій.

По-перше, будь-які дії правоохоронних органів, податкових або інших фіскальних органів мають бути орієнтовані на те, щоб бізнес був захищений. Це ключовий момент. По-друге, однакові правила гри для всіх, коли немає преференцій, пільг, іншого роду викривлень конкурентного середовища. По-третє, максимально спрощена система адміністрування і з вилученням впливу людського фактору в системі сервісів. По-четверте, виведення ситуації зі стану, коли підприємці мають постійно переконувати, що вони чесно заробляють кошти. Необхідна так звана презумпція невинуватості для підприємців. І останнім кроком мало би стати запровадження прогнозованості та плановості у прийнятті рішень щодо податкових змін. А вже потім і самі зміни можна впроваджувати. 

Дмитро ОЛЕКСІЄНКО, віцепрезидент ICC Ukraine