Плівки СБУ. Почому нардепи для “Шатуна”

Те, що Москва методично веде роботу з розхитування внутрішньополітичної ситуації в Україні, власне, всі притомні українці розуміли і раніше, але тепер робота агентурної московської мережі показана наочно, а різні сепаратистські заходи, що періодично відбувалися в Україні вишикувалися в єдину систему.

“Шатуни” різних стилів та ґатунків 

Дуже добре, що СБУ активізувала свою діяльність з виявлення прихованих “агентів Кремля” та політиків, які чи то свідомо, чи просто через любов до грошей, підтримують або покривають сепаратистів.

Тепер стає зрозумілим, звідки ростуть ноги в усіляких “порто-франко”, у закарпатського сепаратизму, чому приймалися рішення обласних рад з вимогою договірних стосунків регіонів з Києвом, і чому у нас досі відбуваються різноманітні громадські форуми з відверто сепаратистським душком. На всі ці неподобства наше видання неодноразово звертало увагу СБУ. Тому дуже хотілося б, щоб оприлюднені докази не пішли в підсумку в свисток.

Повзучий “Шатун” складається з окремих фрагментів. Найефективнішою “шатунною” технологією поки виявилися рішення місцевих рад про так звані “договірні відносини” з Києвом. Парад “самостійництва” відбувався протягом усього минулого року. Такі рішення прийняли сім облрад: Житомирська за головування згаданої у записах соратниці Юлії Тимошенко Анжеліки Лабунської, Київська облрада, де також головує “тимошенківка” Ганна Старикова, Кіровоградська, Одеська, Хмельницька, Івано-Франківська, Полтавська.

Ще далі пішла Закарпатська обласна рада, депутати якої 5 квітня 2016 року підтримали звернення до уряду та президента щодо внесення змін до Конституції з метою надання широких адміністративних і фінансових повноважень органам місцевого самоврядування. У цьому зверненні згадувався й незаконний референдум 1991 року, на якому жителі регіону проголосували за “спеціальну самоврядну територію” в складі України.

Скандальне рішення закарпатських слуг народу в СБУ обіцяли перевірити на сепаратизм, проте справа швидко затихла. Хоча і до цього, і після в регіоні проводилися різноманітні круглі столи й конференції, на яких обговорювалася тема “самоврядності” Закарпаття. Новини за результатами цих дійств рясно публікувалися в ЗМІ, що свідчить про хороший фінансовий ресурс усіх цих латентних сепаратистів.

То ж з огляду на оприлюднену сьогодні інформацію, виглядало б доречним, щоб СБУ зайнялася не лише “зашквареними” депутатами та їх помічниками, а й згадала і про ініціаторів “договірних відносин”, і про закарпатських “автономістів”. Тим більше, що про них йшлося і в відомих “листах Суркова”, автентичність яких підтвердили наші спецслужби. Це б стало гарним щепленням для тих місцевих депутатів, які зараз з подачі своїх київських вождів почали віялову підтримку “блокадників” Донбасу.

Наступний фрагмент — “порто-франко” в Одесі. У міськраді існує ціла депутатська група “За Порто-Франко”, до її складу входить аж сім депутатів. Про сепаратистську суть цієї ініціативи, закрученої в гарну економічну обгортку, також писалося неодноразово. У травні минулого року у парламенті було зареєстровано законопроект “Про вільну (спеціальну) економічну зону “Порто-Франко”.

Серед авторів цього документу є й Олександр Пресман (в купі з ним інші одеські екс-”регіонали” Сергій Ківалов й Антон Кіссе, та Вадим Рабінович, який потрапив до парламенту за списком “Опозиційного блоку”). В сесійну залу цей законопроект не вносився, але про нього багато писалося й говорилося. Раніше економічні спецзони в Україні пропонував узаконити ще один колишній “регіонал” Євген Мураєв. Зараз він з Рабіновичем керує партією “За життя”.

Про неї ми згадали не просто так. Саме ця політсила чи не найактивніше засвітилася в листопаді, коли під її стягами в Києві відбувалися антитарифні мітинги, а заодно й протести вкладників банків проти політики Нацбанку. Цей період в пресі пов”язували зі спробою реалізувати план “Шатун”, який, нагадаємо, виявили у вже згадуваній переписці радника Путіна Владислава Суркова. Реалізувати цей план начебто мали не лише екс-”регіонали” під різними партійними прапорами, але й “Батьківщина”, “радикали” й окремі депутати, яких мали намір використати в темну. Після оприлюднення СБУ аудіозаписів, які свідчать про російську агентурну мережу, сумнівів у справжності сурковського “Шатуна” точно стане менше.

Якщо для Одеси обрали латентно-сепаратистський проект “Порто-Франко”, то в Запоріжжі це називається “еко-статус”. Його впровадження добивається міжфракційна депутатська група “Соціальне Запоріжжя”. Її члени розробили законопроект, який передбачає створення територій, наділених спеціальним екологічним статусом. До їх складу входить і Запорізька область. На цих територіях передбачається розширення повноважень органів місцевого самоврядування та збільшення надходжень до місцевих бюджетів від податків і зборів. Про Запоріжжя також йдеться в оприлюднених записах СБУ. Тобто, тепер спецслужби мають швидко прикрити всю цю лавочку з “еко-статусом”.

Так само, як і спроби проведення різноманітних форумів за ініціативи “Українського вибору”, тому що частенько роботу спецслужб доводиться виконувати активістам-патріотам. Як, приміром, нещодавно сталося в Миколаєві. Подібні зібрання в грудні відбулися в Дніпрі й Запоріжжі. Засідали інші діячі, але результат схожий — за підсумками заходу було прийнято резолюцію з вимогою прийняти закон щодо захисту  російської мови. Власне, цей сюжет також є в оприлюднених аудіозаписах.

Хто потрапив на плівки СБУ

В записах оприлюднених СБУ фігурують кілька прізвищ нардепів з різних фракцій.

Зокрема йдеться про Геннадія Кривошею (69 номер списку “Народного фронту”), Дениса Силантьєва (12 номер списку Радикальної партії), Тетяну Бахтєєву (9 номер списку Опоблоку). Всіх цих нардепів, попри належність до різних політсил об”єднує один помічник, розмови якого і записані СБУ. Це такий собі Юрій Житомирський, який у Кривошеї та Силантьєва працює на громадських засадах, а у Бахтєєвої на оплачуваній основі.

Крім того, в записах фігурують нардеп минулих скликань від “Батьківщини”, довірена особа Петра Порошенка на виборах 2014 року, а нещодавно голова Житомирської облради Анжеліка Лабунська.

Також в розмовах фігурують Олександр Пресман (мажоритарник в Одеській області, “Відродження”) та Борислав Розенблат (мажоритарник в Житомирські області, БПП). Окремо варто згадати двох Опоблоківців-мажоритарників: Євгена Балицького (Запорізька область) та Костянтина Павлова (Дніпропетровська). Прізвища останніх в розмовах не звучать, але перший є автором законопроекту “Про забезпечення державної підтримки заходів з розвитку, популяризації та захисту російської мови…”, який за даними СБУ є проплаченим Москвою, Павлов же має помічника Кристину Меніович, яка є фігурантом записів СБУ.

Окрему провідну роль у всій цій історії грає голова секретаріату Міжфракційного депутатського об”єднання з реформування податкового митного та земельного законодавства Ганна Ярова (вона ж Волобуєва), що виконує функцію посередника між московськими замовниками послуг та українськими нардепами-наймитами. Крім того Ярова одружена з таким собі “керівним партнером дубайської авіакомпанії ALPHA AIR” Олексієм Яровим, який, судячи з усього, теж бере участь в приховано-сепаратистських акціях. Приміром, в липні 2016 року у Львові Яровий був учасником Міжнародного форуму, який виступав з ідеєю створення “вільної економічної зони” в Галичині.

Ярова, за данними інтернет-ресурсу “Посіпаки”, під прізвищем Волобуєва є також помічником нардепа від БПП Руслана Сольвара, хоча на офіційному сайті Верховної Ради така помічниця у Сольвара не зазначена.

Таким чином, зі скандальними записами пов”язані аж вісім чинних нардепів та один колишній. Спробуємо нагадати, хто з них є хто.

Геннадій Кривошея 1977 року народження, випускник педуніверситету імені Драгоманова (історія і правознавство). На початку нульових років працював менеджером в компанії “Палс-ЛТД”,  директором Рекламної кампанії “Нововид” та заступником директора ТОВ “В. І. К. Оіл Україна”.

З 2010 року працював у структурах партії Арсенія Яценюка “Фронт змін”, а в 2011-2012 роках чиновником в структурах КМДА — головним спеціалістом відділу містобудівного нагляду Комунальної організації виконавчого органу Київської міської ради “Інститут генерального плану м. Києва”. З 2012-го по квітень 2014 року Кривошея — помічник-консультант опозиційного до Януковича нардепа Леоніда Ємця та депутат Подільської райради Києва. З квітня до серпня 2014 року — голова Печерської райради в Києві.

Широкому загалу цей нардеп відомий не надто добре. За час свого депутатства він встиг запам”ятатися фактом кнопкодавства та ініціативою продати флешку з промовою президента Петра Порошенка заради благочинності. Правда, відтепер його згадуватимуть частіше.

Окрім постійної присутності на скандальних плівках помічника Кривошеї Житомирського, нардепу можна інкримінувати дозвіл виступити від свого імені з написаною в Москві промовою тому ж таки Житомирському за доволі смішну, як для українського нардепа винагороду в 400 (з запису незрозуміло про яку саме валюту йдеться, але ймовірно мова про долари). Виступ цей мав відбутися на одному з заходів присвячених надання економічної самостійності Запорізькій області. Примітно, що Кривошея до Запоріжжя ніякого стосунку не має, адже сам є родом з міста Богуслав Київської області і все життя працював в Києві.

Денис Силантьєв персона більш відома, ніж Кривошея. Він є знаменитим українським пловцем з Запоріжжя, призером олімпійських ігор. Після завершення спортивної кар”єри почав кар”єру політичну, взявши участь у виборах 2012 року як мажоритарник, але посів лише четверте місце. На виборах 2014 року потрапив на 12 місце до списку Радикальної партії Олега Ляшка в якості “зірки спорту” і був обраний до Ради. За час роботи в парламенті нічим надзвичайним не відзначився, досьогодні.

Що стосується змісту плівок СБУ, то Силантьєву можна закидати не так багато. Єдине місце, де фігурує ім”я Силантьєва — це обіцянка його помічника Житомирського “делегувати Силантьєва” на один з прихованих сепаратистських заходів. Власне, одразу після появи плівок Силантьєв заявив, що і не здогадувався про характер діяльності свого помічника, більше того — навіть не знав, що той є помічником одночасно у трьох нардепів. Силантьєв пообіцяв його одразу звільнити, і “нехай ним далі займається СБУ”. В темну Житомирський використовував Силантьєва, чи той теж отримував за свою участь в заходах якісь гроші поки сказати важко, якщо, звісно, в СБУ не притримані нові записи.

Тетяна Бахтеєва — українській політик, в проросійській орієнтації якого ні в кого немає жодних сумнівів. Бахтеєва родом з Донецька і вірою та правдою служила Партії регіонів та її лідеру Януковичу протягом багатьох років (є нардепом з 2002 року), що продовжує робити і зараз уже в Опоблоці. То ж немає нічого дивного, що її помічник є одним з головних фігурантів скандалу. В той же час в записах прізвище Бахреєвої не згадується взагалі. То ж формально її звинувачувати поки немає в чому. Це власне стосується і її однопартійця Костянтина Павлова, який є давнім партнером провідного опоблоківця Олександра Вілкула.

Також в записах фігурують два нардепи Олександр Пресман та Борислав Розенблат, причому фігурують саме в парі, попри те, що Пресман є представником “Відродження”, а Розенблат — БПП. Пресман в парламенті попереднього скликання був членом фракції партії регіонів, але після революції, як і багато хто з його колег змінив політичну силу на незаплямоване “Відродження”. За час своєї бізнесової та політичної кар”єри був фігурантом безлічі скандалів, переважно кримінального відтінку — його звинувачували і у зв”язках з кримінальними авторитетами як Семен Могілевич та Антимос Кухілава, і в різного роду оборудках. В останній час Пресмана пов”язують з віденським арештантом Дмитром Фірташем.

Що стосується Розенблата, то біографія дещо менш яскрава. До 2014 року він займався бізнесом, а на останніх виборах обрався як мажоритарник від БПП.

І Пресман і Розенблат фігурують в записах СБУ в контексті підготовки замовного Москвою законопроекту щодо захисту російської мови в Україні. При цьому йдеться, що їх не можна залучати до цього проекту, оскільки “они там уже. Они кипишь поднимают. Соболев, ну, БППшники”. Що це означає в контексті розмови достеменно зрозуміти неможливо. Тим не менше сам факт згадуванності прізвищ як потенційних авторів проплаченого Москвою законопроекту певні негативні для них наслідки може мати.

Що стосується Євгена Балицького, то він, як і більшість екс-регіоналів є давнім послідовним захисником ідей “русского міра”. Балицький походить з Мелітополя, закінчив Тамбовське вище авіаційне училище де був директором заводу “Автогідроагрегат”. З 2012 року у Верховній Раді після перемоги революції гідності вийшов з фракції Партії регіонів. В Раді нового скликання спочатку вступив до групи “Економічний розвиток”, але згодом пристав до Опоблоку.

Власне, свої проросійські погляди Балицький ніколи не приховував. Він неодноразово заявляв, що виступає за федералізацію, та закликав змиритися з втратою Криму. З приводу цих заяв начебто було відкрито кримінальне провадження, проте воно так і не мало продовження. Тепер, як бачимо, правоохоронці отримали нові матеріали щодо пана Балицького. Єдине питання — чи можна довести, що законопроект про російську мову той готував за наказом і за гроші Москви. І тут є великі сумніви.

Останньою в нашому списку є Анжеліка Лабунська, що була народним депутатом трьох скликань. В V-му та VI-му була в складі фракції БЮТ, а в VII-му уже як позафракційний депутат. Під час ув”язнення Юлії Тимошенко прославилася як авторка законопроекту, за яким лідерку БЮТ можна було б відправити лікуватися за кордон. Тим не менше регіонали на цю пропозицію зрештою так і не погодилися. Лабунську також пов”язують з олігархом та екс-БЮТівцем Костянтином Жеваго.

На виборах 2014 року висувалася по округу №63 на Житомирщині, але посіла лише третє місце. На місцевих виборах потрапила до Житомирської облради від “Батьківщини”, де була обрана головою ради, але в вересні минулого року була відправлена у відставку, тим не менше, якщо вірити словам фігурантів плівок СБУ, Лабунська й досі “вирішує питання” в цьому органі влади. Саме через неї нібито і вирішувалося питання позитивного голосування облради щодо “договірних відносин” з Кабінетом міністрів. Все це відбувалося за гроші Москви і коштувало Кремлю чи то 50 чи 60 “косарів”. Мабуть йдеться про “тисяч доларів” і, як зазначають організатори — “ціна дуже смачна”. В масштабах української політичної корупції цифри, що фігурують у перемовинах московських агентів і правда мініатюрні.

В підсумку можемо констатувати, що вся ця історія, якщо, звісно, не спливуть нові записи і нові факти, потенційно може закінчитися певними неприємностями з законом для деяких високопосадовців. В першу чергу йдеться про Лабунську та Кривошею. Це, зрозуміло, в тому випадку, якщо правоохоронці візьмуться за розслідування справи серйозно. Для решти ж втрати будуть скоріше за все виключно іміджеві, хоча нашим політикам до таких дрібних негараздів не звикати.

Виталий ДЯЧЕНКО